3. Регулювання попиту та пропозиції на фізкультурно-спортивні послуги

Держава може активно впливати на формування попиту на фізкультурно-спортивні послуги. При цьому її цікавлять обидві групи споживачів фізкультурно-спортивних послуг — як первинні, так і вторинні.

Звичайно, пріоритетним напрямом впливу держави на попит на фізкультурно-спортивні послуги є створення сприятливих умов для залучення на ринок фізкультурно-спортивних послуг первинних споживачів послуг, тобто людей, які займаються фізич­ною культурою і спортом заради задоволення особистих потреб. З цією метою держава формує відповідний механізм впливу на суспільство, який включає філософські, морально-етичні, соціаль­но-психологічні, економічні та інші засоби, які спонукають людей до активних занять фізичною культурою і спортом.

Тому у тих країнах, де державними засобами масової інфор­мації активно пропагується здоровий спосіб життя, де розробляються та реалізуються відповідні державні програми, де державні діячі публічно демонструють свою прихильність до занять фізич­ною культурою і спортом, існує велика ймовірність стабільного зростання попиту на ринку фізкультурно-спортивних послуг.

До загальних факторів зростання попиту на ринку фізкультурно-спортивні послуги, на дію яких держава може активно впливати за допомогою правових та адміністративних методів регулювання, належить також висока якість послуг. Водночас високоякісні, а отже, дорогі фізкультурно-спортивні послуги є недо­ступними для усіх потенційних споживачів. Тому завдання держа­ви полягає в тому, щоб виявляти групи населення, які не мають можливості долучитися до потрібних їм сегментів ринку через низьку купівельну спроможність, і допомогти їм задовольняти свої потреби у фізкультурно-спортивні послуги. Мова насамперед іде про послуги, споживан­ня яких є життєво необхідним для населення, тобтофізкультурно-оздоровчі послуги. На них встановлюються знижені ціни, а у деяких випадках вони надають­ся безкоштовно. Так, в Україні згідно з законом "Про фізичну культуру і спорт" (1993 р.), держава забезпечує надання безкош­товних та пільгових фізкультурно-оздоровчі послуги дітям дошкільного віку, учням загально­освітніх та професійних навчально-виховних закладів, ветеранам війни й особам, прирівняним до них, а також встановлює пільги при наданні таких послуг іншим категоріям громадян.

Державне регулювання попиту на фізкультурно-спортивні послуги може здійснюватися також опосередковано, шляхом впливу на ринки товарів, тісно пов'язаних із ринком фізкультурно-спортивні послуги. Як відомо, для нормальних занять фі­зичною культурою і спортом необхідно мати відповідний спортив­ний одяг, взуття, спортивні снаряди, обладнання, екіпіровку та ін. Все це виробляється у різних галузях економіки і реалізується на ринку спортивних товарів. Стимулюючи розвиток таких галузей, держава сприяє розширенню ринку спортивних товарів, що є од­ним із чинників зростання числа осіб, які займаються фізичною культурою і спортом, тобто розширення попиту на фізкультурно-спортивні послуги.

Не залишаються поза увагою держави і вторинні споживачі фізкультурно-спортивні послуги — представники бізнесу. І це не випадково, оскільки вони здатні надавати вельми значну підтримку фізкультурно-спортивних організацій або окремим спорт­сменам, що, безумовно, сприяє розширенню ринку фізкультурно-спортивних послуг та підви­щенню якості послуг. З огляду на це, держава прихильно ставиться до тих представників бізнесу, які сприяють розвитку ринку фізкультурно-спортивних послуг, стимулюючи їхню діяльність з підтримки вітчизняних фізкультурно-спортивні організацій.

До національного законодавства вводяться спеціальні норми, які економічно заохочують компанії спрямовувати частину своїх прибутків у сферу фізичної культури і спорту. Найпоширенішими засобами стимулювання компаній-спонсорів, які передбачені зако­нодавством багатьох країн, є податкові пільги. Вони полягають, головним чином, у тому, що суми спонсорської допомоги виклю­чаються з прибутку (доходу), який підлягає оподаткуванню.

Законодавство різних країн визначає різні схеми надання по­даткових пільг спонсорам ФСО та спортсменів. Наприклад, за­конодавством Франції передбачено, що сума пожертвувань фізич­них осіб на користь фізичної культури і спорту віднімається від величини отриманого благодійником доходу у розмірі, що не пе­ревищує 1,25 % доходу. Коли ж спонсором виступає фонд чи асо­ціація, діяльність яких визнана суспільно корисною, то ставка зменшення величини доходу, що оподатковується, досягає 5 %. У Чехії фізичним особам дозволяється надавати пожертвування ФСО у розмірі, що не перевищує 10 % загальної суми податків [Гуськов, 1995].

Не менш важливим напрямом впливу держави на ринок ФСП є регулювання пропозиції послуг. Він включає різноманітні меха­нізми підтримання високого рівня виробництва ФСП.

По-перше, держава може брати на себе вирішення усіх проб­лем, пов'язаних із виробництвом певних видів ФСП. Як уже зазна­чалося, сучасне суспільство зацікавлене у тому, щоб переважна частина громадян, насамперед молодь, мала найширший доступ до занять фізичною культурою та масовим спортом. Аби це стало можливим, формується широка мережа ФСО, що належать до ко­мунальної власності, які надають послуги населенню за помірни­ми цінами. Тобто у сфері фізичної культури і спорту створюється та функціонує державний сектор, здатний відгравати помітну роль у забезпеченні населення ФСП. Завдяки цьому держава стає ак­тивним суб'єктом національного ринку ФСП.

По-друге, держава бере на себе функцію формування матері­ального фактора виробництва ФСП. Зокрема, вона фінансує бу­дівництво спортивних споруд, а потім здає їх в оренду недержав­ним ФСО, створюючи тим самим сприятливі умови для здійснення ними підприємницької діяльності. [Sport and Employment in Europe, 1999].

По-третє, держава здійснює пряму фінансову підтримку вироб­ників ФСП. При цьому на загальнодержавному рівні особлива увага приділяється тим виробникам, які є суб'єктами світового ринку ФСП, тобто федераціям з видів спорту, які є перспективни­ми з огляду на можливість перемоги спортсменів на найпрестижніших міжнародних змаганнях, насамперед на Олімпійських іграх.

На муніципальному рівні може практикуватися фінансова під­тримка структур професійного спорту. Наприклад, у бюджетах та­ких міст Франції, як Париж, Марсель, Ліон, передбачено кошти на підтримку спортивних клубів, які беруть участь у національних та відповідальних міжнародних змаганнях [Андрефф, 1996]

Важливо підкреслити, що пряме виділення державних коштів здій­снюється на цільових засадах під виконання конкретних проектів, які надаються ФСО органам державної ви­конавчої влади для схвалення та затвер­дження. Після закін­чення терміну проек­ту виконавці звіту­ють перед державою про використання отриманих коштів.

Таблиця4.2. Країни Європи з найбільшою питомою вагою спортивних споруд, що належать до державної (муніципальної) власності

Країна	Загальна кількість споруд	Питома вага державної власності, %
Франція	157 000	90
Фінляндія	225 000	85
Швеція	27 000	75
Італія	145 000	58

По-четверте, з боку держави застосовується також непряма фінансова підтримка виробників ФСП. Раніше розглянуті напрями регулюючого впливу держави на ринок ФСП, такі, як підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців з фізичного виховання і спорту, а також надання податкових пільг компаніям- спонсорам, водночас є формами непрямої підтримки державою виробників ФСП. Завдяки застосуванню наведених форм ФСО мають змогу формувати кваліфікований персонал, а також отри­мувати кошти для вирішення інших виробничих питань.

Зростаючі вимоги ринку вимагають постійного вдосконалення форм державного регулювання ринкових відносин у сфері фізич­ної культури і спорту. В цьому аспекті найбільш перспективним на­прямом, на нашу думку, є створення механізму поєднання зусиль усіх суб'єктів ринку ФСП з метою оптимізації процесу формування попиту та пропозиції. Місце держави у цьому механізмі визнача­ється її можливостями впливати на ринок ФСП з позицій суб'єкта макроекономічного рівня. Держава більшою мірою, ніж інші суб'єкти ринку ФСП, володіє інформацією про стан сфери фізич­ної культури і спорту. Вона визначає перспективи розвитку сфе­ри, тому має змогу компетентно коригувати поведінку інших суб'єктів ринку, досягаючи синергетичного ефекту.

Зокрема, державою можуть надаватися ФСО послуги, які спрямовані на формування попиту на ФСП, а також збільшення обсягу їх виробництва. У цьому сенсі корисним є досвід Франції. Місцеві органи дер­жавної влади цієї країни виконують численні функції, що впливають на ринок ФСП. Вони надають різні послуги фізкультурно-спортивним організаціям:

Фінансові послуги. Муніципальні спортивні служби виступа­ють посередниками між муніципалітетом і ФСО у процесі надання їм фінансової допомоги. Особливу роль відіграють муніципальні спортивні служби у разі потреби надання гаран­тій стосовно боргових зобов'язань ФСО;

Інформаційні послуги. Муніципальні спортивні служби ін­формують громадськість про існуючі пропозиції стосовно розвитку масового спорту на території комуни. Інформація про різні сторони діяльності муніципальних спортивних служб розміщується у муніципальних бюлетенях. Більшість муніци­пальних спортивних служб видає брошури. Використовується праця прес-аташе і фахівців зі зв'язків із громадськістю, а та­кож регіональні засоби масової інформації;

В умовах ринкової економіки послуги є об’єктом купівлі – продажу, у зв’язку з чим їх виробник виступають в якості продавців, а споживачі – як покупці. Перші являють собою на ринок пропозицію, а другі – попит. Дана ситуація повною мірою відноситься до галузі «Фізична культура і спорт», не дивлячись на те що в ній поряд з комерційною діяльністю вельми широко приставлена і діяльність некомерційна.

Попит — це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону.

Узагальненим визначеннями попит характеризується рядом властивостей і кількісних параметрів, з яких перш за все слід виділити об'єм або величину попиту. З позицій кількісного виміру попит на товар, розуміється як об'єм попиту, означає кількість даного товару, яку покупці (споживачі) бажають, готові і мають грошову можливість придбати за деякий період за певними цінами. Іншими словами — попит як об'ємний показник характеризує кількість продукту, яку покупці здатні, мають намір, будуть, купувати по різних можливих цінах.Але окрім ціни на величину попиту впливає і ряд інших чинників, які іноді називають неціновими.

Нецінові фактори, які впливають на попит:

• рівень доходів у суспільстві;

• розміри ринку;

• мода, сезонність;

• наявність товарів-субститутів (замінників);

• інфляційні очікування.

Еластичність попиту — це показник, що виражає коливання сукупного попиту, викликані пониженням цін на товари і послуги. Еластичним називається попит, що сформувався за умови, що зміна його об'єму (у %) перевищує відсотковий вираз зниження цін: Ed>1.

Еластичність попиту може бути пов'язана не тільки із зміною ціни на товар, але і зі зміною доходу споживачів. Тому розрізняють еластичність попиту за ціною та еластичність попиту по доходах. Є і попит з одиничною еластичністю. Це ситуація, за якої і дохід, і величина попиту змінюються на однаковий відсоток, отже загальний дохід залишається постійним у міру зміни ціни.

Реакція споживачів на зміну ціни товару може бути сильною, слабкою, нейтральною. Кожен з них породжує відповідний попит: еластичний, нееластичний, одиничний. Можливі варіанти, коли попит виявляється абсолютно еластичним або абсолютно нееластичним.

Еластичність попиту вимірюється кількісно через коефіцієнт еластичності за формулою:

• Ko — коефіцієнт еластичності попиту

• Q — відсоток зміни кількості продажів

• P — відсоток зміни ціни

Всіх виробників (продавців) на ринку об'єднує пропозиція: при низькій ціні продавець запропонує менше товару або може його притримати; при високій — запропонувати більше товару; при дуже високій — спробує максимально збільшити виробництво. Так утворюється ціна пропозиції — гранично мінімальна ціна, за якої продавці готові реалізовувати свої товари.

Пропозиція характеризує можливість і бажання продавця (виробника) пропонувати свої товари для реалізації на ринку за певними цінами. Таке визначення змальовує пропозицію і відображає її суть з якісного боку. У кількісному плані пропозиція характеризується своєю величиною та об'ємом. Об'єм, величина пропозиції — це кількість продукту (товару, послуг), якупродавець (виробник) бажає, може і здатний згідно з наявністю або продуктивними можливостями запропонувати для продажу на ринку протягом деякого періоду часу за певної ціни.