4. Правове регулювання підприємницької діяльності в галузі «фізична культура і спорт»

Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використаннявлади, а право - через нормативне регулю­вання. Останнє споконвічне покликано бути стабілізуючим і заспокійливим фактором завдяки принципам волі і справедли­вості, які містяться у ньому.

Правове регулювання — це упорядкування суспіль­них відносин здійснюване державою за допомо­гою права і сукупності правових засобів, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.

Розвиток адміністративно-правового регулювання у сфері економіки України переконливо свідчить про якісні зміни правових форм і методів, застосовуваних для регулювання суспільних відносин у цій сфері. Основою цього процесу є перехід від так званих командно-адміністративних методів управління економікою до еконемічних (реєстрація, ліцензування, квотування, пільги, податок, позика тощо). Важливою частиною процесу регулювання є індикативне державне планування, яке застосовується у ряді високо-розвинутих країн. Нагальною потребою тут є прийняття Закону "Про індикативне планування". В цьому акті необхідно закріпити способи і методи економічної діяльності держави. Йдеться про встановлення мети, визначення порядку розробки, склад і зміст прогнозів індикативних планів соціально-економічного розвитку України.

Закон "Про підприємства в Україні" має бути переглянутий у частині уточнення правового статусу категорії державних підприємств у сфері фізичної культури і спорту, які потребують особливого режиму функціонування. Закон "Про господарські товариства" залишається базовим при створенні майбутнього законодавчого акту про суб'єкти підприємництва та ділове партнерство у сфері фізичної культури і спорту. Цей акт повинен чітко визначити правовий статус всіх видів господарських товариств та інших типів ділового партнерства.

У найближчій перспективі спеціальними законодавчими актами мають бути врегульовані відносини щодо гарантованого державою забезпечення об'єктів агропромислового комплексу сучасною технікою, мінеральними добривами, отрутохімікатами і сервісне обслуговування з організацією закупівель сільськогосподарської продукції для державних потреб. На сучасному етапі переходу до ринкових відносин основне завдання державного регулювання економічного розвитку аграрного сектора полягає у забезпеченні еквівалентності товарообмінних операцій між сільським господарством та іншими галузями економіки.

  У тексті Закону слова "Міністерство України у справах молоді і спорту" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту" у відповідних відмінках згідно із Законом N 770-XIV ( 770-14 ) від 18.06.1999

Закон України про фізичну культуру та спорт.

Цей Закон визначає загальні правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і спорту та регулює суспільні відносини у створенні умов для розвитку фізичної культури і спорту . 

Наказ  № 1591 Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту

Про затвердження переліку документів, які повинна мати дитячо-юнацька спортивна школа.

Наказ №  2693 Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту

Про затвердження Положення про надання категорій дитячо - юнацьким спортивним школам.

Наказ  № 2128 / 540 Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та Міністерства освіти та науки України

Про затвердження свідоцтва про закінчення дитячо-юнацької спортивної школи та особистої карткиспортсмена. 

Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту 

Про затвердження методичних рекомендацій щодо визначення рівня виконання вимог, яким повиннавідповідати дитячо-юнацька спортивна школа для одержання відповідної категорії.

Наказ N 2147 Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України

Про затвердження Положення про кваліфікаційні категорії тренерів-викладачів зі спорту, порядок і умови їх присвоєння. 

Постанова  N 993  Кабінету Міністрів України 

Про затвердження Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу.

Закон України про ліцензування певних видів господарської діяльності.

Цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, поряд  їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Наказ  № 3162  про організацію ліцензування фізкульторно – оздоровчої та спортивної діяльності

Постанова  № 756 Кабінету Міністрів України.

Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії.

Центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту в межах своїх повноважень: 

- організовує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері фізичної культури і спорту, виконання цього Закону та інших нормативно-правових актів;  - узагальнює практику застосування законодавства у сфері фізичної культури і спорту, подає пропозиції щодо його вдосконалення; 

- сприяє розвитку видів спорту; 

- здійснює аналітичну діяльність у сфері фізичної культури і спорту, визначає тенденції розвитку, узагальнює вітчизняний та іноземний досвід, розробляє проекти програм розвитку фізичної культури і спорту; 

- видає нормативно-правові акти у сфері фізичної культури і спорту; 

- забезпечує реалізацію програм розвитку фізичної культури і спорту в Україні; 

- забезпечує розвиток напрямів фізичної культури і спорту; 

- організовує та проводить чемпіонати України з видів спорту, визнаних в Україні, інші всеукраїнські та міжнародні спортивні заходи, забезпечує участь національних збірних команд у міжнародних змаганнях, затверджує Єдиний календарний план фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України; 

- приймає рішення про надання громадській організації фізкультурно-спортивної спрямованості статусу національної або відмову в його наданні; 

- визначає систему спортивних відзнак і нагород, нормативи матеріально-технічного та кадрового забезпечення сфери фізичної культури і спорту; 

- організовує здійснення контролю за якістю фізкультурно-спортивних послуг; 

- бере участь у формуванні та реалізації інвестиційної, антимонопольної, регуляторної політики у сфері фізичної культури і спорту; 

- організовує відповідно до закону у встановленому порядку проведення державної спортивної лотереї; 

- бере участь у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів у сфері фізичної культури і спорту та визначенні пріоритетних напрямів наукових досліджень і проведенні науково-дослідної роботи у цій сфері; 

- здійснює інформаційно-пропагандистську роботу з питань фізичної культури і спорту, здорового способу життя; 

- забезпечує розвиток спортивної медицини, здійснює діяльність, пов'язану із запобіганням використанню допінгу в спорті; 

- здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності; 

- організовує та забезпечує будівництво і реконструкцію спортивних споруд; 

- взаємодіє з громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості; 

- взаємодіє з центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування у сфері фізичної культури і спорту; 

- у встановленому порядку проводить міжнародну діяльність у сфері фізичної культури і спорту; 

- здійснює інші повноваження, визначені законом. 

Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки забезпечує фізичне виховання та розвиток спорту в системі освіти, взаємодіє з відповідними громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості.

Ознаки правового регулювання:

• правове регулювання — різновид соціального регулювання;

• за допомогою правового регулювання відносини між су­б'єктами набувають певної правової форми, яка має споконвічно державно-владний характер, тобто в юридичних нормах дер­жава вказує міру можливої та належної поведінки;

• правове регулювання має конкретний характер, тому що завжди пов'язане з реальними відносинами;

• правове регулювання має цілеспрямований характер — спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права;

• правове регулювання здійснюється за допомогою право­вих засобів, які забезпечують його ефективність;

• правове регулювання гарантує доведення норм права до їх виконання.

Сфера правового регулювання — це сукупність суспільних від­носин, яку можна і необхідно впорядкувати за допомогою права і правових засобів. Інакше: сфера правового регулювання — галузь соціального простору, яка охоплена правом. Це, насамперед, суспільні відносини — економічні, політичні, соціально-культур­ні. Йдеться про ті суспільні відносини, функціонування яких неможливо без використання правових засобів.

Не все в суспільних відносинах урегульовано правом. На­приклад, не регулюються правом: в галузі економічних відносин — процеси виробництва; в галузі політичних відносин — розробка програм і статутів партій; в галузі духовно-культурних — релігійні відносини та ін. Скласти сферу правового регулювання можуть лише відносини, що піддаються правовому регулюванню. Право регулює конкретні, найсутнісніші, глобальні відносини, що про­ходять через волю і свідомість людей.

При встановленні сфери правового регулювання слід вихо­дити не стільки із класифікації суспільних відносин (економіч­них, політичних тощо), скільки із матерії самого права як норма­тивного регулятора, цілеспрямованість якого — порядок у суспі­льстві.

Ознаками сфери правового регулювання є:

• соціальною, оскільки право регулює соціальні відносини, а не природні процеси (землетруси, тайфуни, фізико-хімічні явища та ін.); є тією сферою соціального простору, де існують суспільні відносини, які можуть врегульовуватися правом, тобто можуть пройти через волю і свідомість людей (не можна регулювати дії, вчинені в стані неосудності або фізичного примусу);

• містить у собі сукупність конкретних суспільних відно­син, які потребують врегулювання правом (а не суспільних про­цесів, що протікають за об'єктивними законами суспільного життя і не потребують регулювання правом);

• охоплює найважливіші суспільні відносини, що у цей мо­мент найбільшим чином зачіпають інтереси суспільства, трудо­вих колективів, організацій, підприємств та ін. Тобто вона не є статичною, змінюється залежно від умов внутрішньої та зовніш­ньої обстановки, рівня економічного, соціального, духовно-куль­турного розвитку суспільства;

• має обмежений обсяг охоплення (межі правової регламента­ції) і не може містити в собі ті соціальні явища, які об'єктивно не допускають формально-юридичного впорядкування (дружба, любов та ін.). Правом не може регламентуватися поведінка лю­дини, її розумова діяльність, особисте життя. Безпосередня пра­ця людини по створенню матеріальних або духовних благ також не регулюється правом, якщо при реалізації своїх інтересів, знань, навичок, умінь, здібностей вона не вторгається в сферу іншої людини, суспільства, держави.

Класифікації сфер правового регулювання:

• За принципом співвідношення можливого і необхідного;

• За характером юридичної ді­яльності;

• За певними блоками суспіль­них відносин;

Основні напрямки правового регулювання характеризуються закріпленням і охороною нових суспільних відносин. Наприклад, в Україні на конституційному рівні закріплені право на свободу об’єднання в політичні партії і громадські організації, право на підприємницьку діяльність, право приватної власності; охорона довкілля, винаходу, авторства тощо.

Заборона певних суспільних відносин і поведінки, наприклад, посягання на конституційний лад, шлюб між родичами, засну­вання комерційних банків посадовими особами правоохорон­них органів, створення партій у військових формуваннях та ін.; зміна характеру відносин у певній сфері, наприклад, розви­ток фермерського господарства поряд з колгоспами і радгоспа­ми та ін.; стимулювання розвитку певних суспільних відносин, напри­клад, стимулювання державою індивідуального будівництва бу­динків за допомогою кредитів; сприяння (за допомогою нових законів) виникненню і форму­ванню нових відносин і суспільних явищ. Наприклад, Законом Укра­їни про референдум уводиться нове суспільне явище — ініціати­вна група всеукраїнського референдуму. Вона створюється на зборах громадян України, в яких беруть участь не менше ніж 200 осіб, що мають право на участь у референдумі.

Пріоритетні напрямки правового регулювання в сучасній Ук­раїні здійснюються:

• у сфері економічних, майнових відносин — сприяння розвитку ринкових відносин, додержання рівності форм власності (державної, приватної, комунальної);

• у політичній сфері — сприяння розвитку в цивілізованій формі політичного плюралізму за умови додержання громадянсь­кого миру і злагоди;

• у сфері управлінських відносин — сприяння ефективній роботі управлінського апарату без збільшення його штату;

• у сфері охорони суспільного порядку — боротьба з корупцією та іншими правопорушеннями, охорона і захист прав і сво­бод людини і громадянина.