§ 29. Префіксально-суфіксальний спосіб

творення іменників

Префіксально-суфіксальні іменники творяться від іменнико-

вих основ. До цього типу іменників належать такі деривати, в

яких іменникова основа оформляється суфіксом (з нульовою

чи матеріально вираженою флексією) разом з одночасним при-

45

єднанням префікса, наприклад: видолинок, перелісок, про-

лісок, провулок, співвітчизник, загривок, узбіччя, роздо-

ріжжя, обличчя, одвірок.

У сучасній українській літературній мові такі утворення

малопродуктивні. Значно більшу продуктивність виявляють сло-

вотвірні типи суфіксально-префіксальних утворень, основами

для яких слугують прийменниково-відмінкові словоформи імен-

ників. У процесі словотворення прийменник перетворюється

на префікс. Наприклад, в іменниках, утворених за моделлю

прийменник-префікс + суфікс -bj-{a): безриб'я, безхмар'я,

безправ'я, безладдя, заозер'я, залісся, міжбрів'я, міжсе-

зоння, надхмар'я, надголів'я, передгроззя, передмістя,

піддашшя, піднебесся, побережжя, Побужжя. Найуживаніші

прийменники-префікси без, за, під, між, на, над, при, по, а

із суфіксів к(а), -ств(о), -ок, -ник. Наприклад: безкозир-

ка, запічок, підніжка, підоплічка, безумство, навушник,

нахлібник, надгортанник, пригарок, пристінок, подорож-

ник.

§ ЗО. Іменники безафіксного творення

(нульова суфіксація)

Своєрідним видом афіксального словотворення іменників є

нульова афіксація. Безафіксне словотворення в сучасній ук-

раїнській мові використовується при творенні віддієслівних й

іноді відприкметникових дериватів.

Віддієслівні іменники, тобто такі, що структурно і семантич-

но мотивуються дієслівними основами, становлять значний лек-

сичний масив серед граматичного класу іменників, своєрідність

якого полягає у поєднанні деяких елементів дієслівної семан-

тики з категорійними значеннями іменника.

Безафіксним способом можуть творитися нові слова як від

≪чистих≫ основ, так і від тих, у складі яких наявні префікси або

суфікси.

Словотворчий процес таких іменників виявляється у двох

формах:

1) у чистому вигляді (без фонетичних змін), наприклад: сади-

ти — сад, зсуватися — зсув;

2) з фонетичними змінами, які полягають переважно у чер-

гуванні голосних або приголосних звуків, що зумовлюються їх

46

новими позиціями: виходити — вихід, гатити — гать, носи-

ти — ноша.

У мовознавчій літературі виділяють чотири типи словотвір-

них моделей безафіксних іменників української мови:

1) іменники чоловічого роду II відміни: хід, гук, переспів,

почин;

2) іменники жіночого роду І відміни: обнова, згода, заява,

передача;

3) іменники жіночого роду III відміни: зав'язь, розповідь,

зустріч; /

4) іменники, які мають лише форму множини: збори, лови,

вибори, перегони.

Більшість безафіксних віддієслівних іменників утворено від

основ префіксальних дієслів {вихід, відсів, засік, розгін).

Утворень від безпрефіксальних основ (на зразок вис, мах, крик,

біг) значно менше. Це пояснюється не стільки тим, що в класі

дієслів також переважають префіксальні утворення, скільки тим,

що префіксація дієслівних основ стимулює участь їх у слово-

творі за моделлю безафіксного творення. Порівняймо слова:

запис, допис, перепис при неіснуючому пис. При безсуфіксно-

му творенні віддієслівних іменників відкидаються всі дієслівні

суфікси, а нульова суфіксація забезпечує переведення дієслівної

основи до класу слів, що виражають предметність. У словотвірній

моделі безафіксного творення іменників функціонують основи

як доконаного, так і недоконаного виду. Наприклад, доконаного

виду: зарядити — заряд, здати — здача, перегнити — пе-

регній, викупити — викуп, переходити — перехід, злива-

ти — злив, вигонити — вигін, спадати — спад.

У безафіксних іменниках жіночого роду важче встановити

похідність від дієслів доконаного чи недоконаного виду, на-

приклад, заборона співвідноситься з дієсловами обох видів —

заборонити і забороняти. Так само відмова — відмовити і

відмовляти, приправа — приправити і приправляти.

У процесі нульової суфіксації твірна основа може зазнавати

фонетичних змін. Найпоширенішими є такі зміни приголос-

них: 1) зворотне чергування {вислужити — вислуга, крича-

ти — крик, класти — клад); 2) чергування приголосних б —

бл, п — пл, в — вл, м — мл {травити — травля, крапа-

ти — крапля); 3) усічення дієслівної основи {заповідати —

заповідь, кликати — клич, відмовити — відмова, перегу-

47

куватися — перегук); 4) пом'якшення кінцевого приголосного

основи (гатити — гать, падати — падь, зав'язатися — за-

в'язь, висіти — вись); зміни голосних здебільшого виявляються

як чергування о, є з і, хоч і непослідовно (витворити — витвір,

боліти — біль, але викосити — викос, заводити — завод).

Ці самі явища спостерігаються в іменниках прикметниково-

го (дієприкметникового) походження: сухий — суша, порос-

лий — поросль, блакитний — блакить, ламаний — ламань.

Допоміжним засобом безафіксного творення іменників може

виступати також перенесення наголосу.

Нульовий суфікс іменника взаємодіє з нульовою (в чолові-

чому роді) або фонемно вираженою флексією. Цим засобом

здійснюється переведення дієслівної або прикметникової осно-

ви до розряду іменників. Флексія оформляє належність імен-

ника до певного роду (в однині). Наголос похідного іменника

може залишатися на корені або префіксі, фіксуючи акценто-

логічні закономірності основи дієслова чи прикметника. Проте

частіше внаслідок скорочення основи після відкидання дієслівних

суфіксів він пересувається наперед.

В іменниках чоловічого роду, утворених від префіксальних

дієслів, наголос, як правило, переміщується на префікс (заклика-

ти — заклик, переділити — переділ, розтинати — розтин)

або на корінь (наділяти — наділ, настилати — настил).

В іменниках жіночого роду з флексією -а(я) наголос час-

тіше зберігається на тій самій морфемі, що й у дієслові: вирвати —

вирва, кривдити — кривда, переправити — переправа, за-

віяти — завія, відзначити — відзнака, але: виставити —

вистава, носити — ноша.

Відприкметникові утворення також характеризуються пере-

несенням наголосу, але не тільки наперед, а й на кінець слова.

Пор.: синій — синь, але: сухий — суша, зелений — зелень і

красний — краса.