§ 17. Осново- і словоскладання.

Абревіація

Основоскладання, словоскладання та абревіація — різні типи

складання основ, унаслідок чого виникають складні та склад-

носкорочені слова: двовірш, світловодолікарня, агітпункт,

Дніпрогес.

Складання — це спосіб творення складних слів поєднан-

ням двох або більше основ чи цілих слів або їх скорочень

(усічень). Цим воно відрізняється від інших способів мор-

фологічного словотвору, орієнтованих на творення простих

слів.

Складні слова функціонують у тісному зв'язку із системою

словосполучень, які стають основою творення їх.

Основним способом творення складних слів — іменників,

прикметників, прислівників — є основоскладання.

О с н о в о с к л а д а н н я — це поєднання кількох основ

слів за допомогою інтерфіксів -о-, -є- (доброзичливий, праце-

здатний), -и-, -ох- (триповерховий, двохатомний). Результа-

том основоскладання є складні слова, або композити (лат.

compositus — складний, складений із частин).

У композитах твірними виступають повні основи слів, які

співвідносяться із словосполученнями, побудованими за типа-

ми підрядного зв'язку (дрібнолистий, книгодрук, близько-

споріднений) або із сурядним зв'язком (природничо-геогра-

фічний). Основоскладання може супроводжуватися суфіксацією,

наприклад: природознавство.

С л о в о с к л а д а н н я , або ю к с т а п о з и ц і я (лат.

juxta — поряд, біля і positio — місце), — це поєднання двох

слів або словоформ в одному складному слові (салон-перу-

карня, вагон-ресторан).

Юкстапозити утворюються на основі словосполучень при-

кладкового типу, але на відміну від синтаксичного словосполу-

чення, що складається з головного слова і прикладки (на зразок

дівчина-красуня, місто-гігант), яка виражає другу назву, слова-

юкстапозити виражають одне поняття.

Складання є продуктивним способом творення іменників і

прикметників, менше використовується в прислівниках (здебіль-

шого як індивідуально-авторські новотвори) і спорадично — в

дієсловах.

31

А б р е в і а ц і я відрізняється від осново- і словоскладан-

ня тим, що для творення слів використовуються усічені основи,

наприклад: профком, ЗМІ (засоби масової інформації).

Способом абревіації утворюються тільки іменники. Осно-

вами для творення складноскорочених слів виступають пере-

важно словосполучення з опорним іменником і залежним

прикметником (районне управління освіти —- райуо) або

поєднання двох іменників (командир батальйону — ком-

бат).

Перехідний тип між складними і складноскороченими сло-

вами становлять іменники, які творяться поєднанням усіченої

основи залежного компонента словосполучення і цілого слова,

що є опорним компонентом, наприклад: райцентр, спортбаза,

сільгосптехніка, будматеріали.

§ 18. Морфологічно-синтаксичний

словотвір

Морфологічно-синтаксичний спосіб охоплює похідні, які ви-

никають унаслідок переходу слів або словоформ з однієї час-

тини мови до іншої. Головним із цих способів є перехід: при-

кметників і дієприкметників у іменники ( с у б с т а н т и в а -

ц і я); дієприкметників у прикметники ( а д ' є к т и в а ц і я ) ;

окремих слів з іменників і прикметників у займенники ( п р о -

н о м і н а л і з а ц і я ) ; словоформ змінюваних слів у при-

слівники ( а д в е р б і а л і з а ц і я ) ; повнозначних самостійних

слів у службові: прислівників, іменників — у прийменники

( п р е п о з и т и в а ц і я ) , іменників та іменникових слово-

сполучень — у вигуки ( і н т е р ' є к т и в а ц і я ) тощо; спо-

стерігаються також різні переходи між службовими сло-

вами.

Перехід слова з однієї частини мови в іншу, супроводжува-

ний перетворенням відповідних парадигматичних характерис-

тик, називається к о н в е р с і є ю (від лат. conversio — пере-

творення, зміна). Типовим прикладом конверсії в українській

мові є субстантивація прикметників, перехід окремих повно-

значних слів у службові, зокрема прийменники.

Процеси конверсії виникають у певних синтаксичних умо-

вах спонтанно. Синтаксичні позиції як певні значення в син-

таксичних відношеннях закріплюються за частинами мови. Якщо

32

ту чи ту позицію займає слово (словоформа) іншої частини

мови, то воно поступово змінює своє значення, а потім і морфо-

логічні ознаки, маючи нетипові для нього синтаксичні зв'язки.

Наприклад, прикметник у ролі підмета або додатка позначає не

ознаку предмета, а особу або предмет. Пор.: Зійшов молодий

місяць. — До хати увійшов молодий.

Відповідно до виконуваної ролі в реченні субстантивований

прикметник молодий позначає особу чоловічої статі, втрачає

здатність змінюватися за родами: молодий і молода — це два

різні іменники, а не словоформи одного слова.

При морфологічно-синтаксичному словотворі похідне слово зов-

ні нічим не відрізняється від мотивуючого, але дістає нове значен-

ня. Омоніми легко нейтралізуються у відповідних контекстах.