§ 32. Творення складних іменників

Дериваційна система сучасної української літературної мови

широко використовує способи і засоби творення слів спільно-

слов'янської, давньоруської та староукраїнської мов. У процесі

розвитку мови збагачуються і її словотворчі ресурси.

До традиційних способів творення іменників належать ос-

ново- і словоскладання.

Складання основ і слів у складне слово здійснюється на

базі синтаксичних словосполучень і за моделями внаслідок дії

мовної аналогії.

50

Основоскладання (композиція) полягає в поєднанні основ за

допомогою інтерфікса або без нього. У системі складних імен-

ників використовується основоскладання як чисте, так і усклад-

нене суфіксом. Композити різняться твірною основою (іменнико-

вого, дієслівного чи іншого типу словосполучення), синтаксичним

зв'язком і відношеннями між компонентами словосполучення, на

основі якого утворюється нове слово, словотвірною семантикою

розряду іменників і певної лексико-граматичної групи.

У сучасній українській літературній мові є кілька продук-

тивних типів складних іменників.

До першого типу належать складні іменники (переважно

чоловічого роду), мотивовані сполученням двох субстантивів.

Це назви: а) ландшафту, суміщених речовин, порід тварин, зна-

рядь праці: лісостеп, лісосмуга, глинозем, залізобетон, за-

лізоцемент, вівцебик, вакуум-апарат;

б) одиниць виміру: людино-день, кіловат-година;

в) географічних назв: Індокитай, Волго-Дон, Пуща-Во-

диця;

г) військових звань: генерал-майор, генерал-лейтенант;

д) абстрактних понять, термінів: купівля-продаж, увезен-

ня-вивезення (імпорт-експорт).

Другий тип становлять іменники, мотивовані сполученням

дієслова і залежного іменника з об'єктними відношеннями.

Основоскладання, як правило, супроводжується суфіксацією

другої основи. До цього типу належать:

а) іменники чоловічого роду, що є назвами осіб за родом

занять чи певними нахилами, рисами вдачі тощо: китолов,

сталевар, наваловідбійник, турбобудівник; предметів, зна-

рядь праці, приладів: криголам, водоспуск, бурякокопач, га-

зомір;

б) іменники жіночого роду, що є назвами знарядь праці, машин

і виробничих процесів: землечерпалка, м'ясорубка, картопле-

сортувалка, льонопрядильня, бурякорізка, вуглеочистка; по-

значають галузі та процеси виробництва, наук (утворюються на

основі іншомовних слів): електрифікація, радіолокація, діалек-

тологія;

в) іменники середнього роду, що позначають галузі наук, на-

родного господарства, процеси виробництва: мовознавство,

шовкоткацтво, землезрошення, хлібопостачання, сорто-

оновлення.

51

Значна частина іменників твориться за допомогою слів ук-

раїнського й іншомовного походження, що набули значення

суфіксоїдів (-роб, -руб, -вар, -вод, -їд, -люб) або префік-

соїдів {гідро-, агро-, аеро-): хлібороб, лісоруб, сталевар,

рибовод, серцеїд, книголюб; гідросани, агрокультура, аеро-

флот.

Третій тип становлять іменники (усіх граматичних родів),

мотивовані сполученням іменника з прикметником. Зв'язок

між компонентами підрядний, відношення атрибутивні. Скла-

дання основ може бути чисте, наприклад у назвах квітів, ягід

і трав, птахів: чорнослив, жовтоцвіт, білотіл, жовтобрюх,

й ускладнене суфіксацією, наприклад у назвах площ, комах,

предметів тощо: дрібнолісся, довгоносик, вузькоколійка,

білокрівці. До цього типу належать прізвища, прізвиська та

назви людей за зовнішніми ознаками й подібністю: Твердохліб,

Білошапка, Кривошей, Сивоок, дурносміх, білоручка, ста-

рожил.

Четвертий тип об'єднує іменники, мотивовані сполученням

дієслова із залежним прислівником. Друга основа може бути

безсуфіксною або суфіксальною: вільнодум, гуртожиток,

скоропис, всюдихід.

Близькими до цього типу є складні іменники, мотивовані сло-

восполученням із предикативним зв'язком: багатоніжка, ба-

гатопартійність.

П'ятий тип становлять іменники (усіх родів), мотивовані

сполученням числівника з іменником. Числівникова основа

поєднується за типом підрядного зв'язку словоформ за допо-

могою інтерфікса -и-. Складання основ супроводжується суфік-

сацією другої основи. До цього типу належать назви людей за

родом занять або характерними ознаками оцінки їх праці тощо:

семикласник, п'ятиборець, одноліток; назви предметів, пері-

одів (часу, розвитку), соціальних, політичних та інших термінів,

абстрактних понять: шестиклинка, п'ятиріччя, століття,

двовладдя, двокрапка, двоєборство.

До шостого типу належать іменники, мотивовані сполучен-

ням іменника (здебільшого дієслівного походження) із залеж-

ним займенником. Якщо першим компонентом складного сло-

ва виступає займенник сам, то він набуває значення префіксої-

да зі значеннями: ≪дія, замкнена в самому предметі≫, ≪певна

ознака, наявна в самому процесі≫: самоаналіз, самокритика,

52

самодіяльність, самоконтроль, самодвигун, самоскид, са-

моцвіт.

Малопродуктивні утворення з іншими займенниками: все-

світ, всезнайка, собівартість.

Сьомий тип становлять іменники, мотивовані дієслівним

словосполученням не вихідної (інфінітивної) форми, а наказо-

ного способу. За цією досить давньою моделлю утворилися

загальні назви (крутивус, вертихвістка, перекотиполе), ба-

гато з яких стали прізвищами (Підіпригора, Тягнирядно, Ло-

миніс, Горицвіт, Убийвовк), географічними назвами (Борислав),

≫ нині вона є поширеним прийомом найменувань персонажів

художніх творів.

Іменники, які творяться способом словоскладання (юкста-

позити), відрізняються від композитів тим, що їх словотвор-

чою базою є словосполучення прикладкового типу. Творення

таких складних слів супроводжується процесом тісного збли-

ження за семантикою двох компонентів і переростанням в

одне слово. Наприклад, у назвах квітів: рай-дерево, ромен-

:илля, цвіт-калина, плакун-трава; у назвах осіб: пан-отець,

батько-мати; у назвах предметів: Цар-гармата, хата-чи-

гпальня.