4.3. Загальна характеристика інноваційних процесів.

Інноваційні процеси — сукупність безперервно виникаючих у часі та просторі прогресивних, якісно нових змін.

Результатом інноваційних процесів є новини, а запровадження новин у господарську практику називається нововведенням

• Новини — результат інноваційних процесів.

• Нововведення — впровадженні в господарську діяльність новин.

Характеристика окремих видів і груп нововведень:

• технічні  проявляються у формі нових виробів, технологій їх виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів);

• організаційні  охоплюють нові методи і форми організації усіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва

(організаційні структури управління сферами науки і виробництва, форми організації різних типів виробництва та колективної праці тощо);

• економічні  методи господарського управління наукою і виробництвом з реалізацією функцій прогнозування та планування, фінансування, ціноутворення, мотивації й оплати праці, оцінки результатів діяльності;

• соціальні  різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу; стимулювання його творчої діяльності; поліпшення умов праці; охорона здоров’я людини та оточуючого природного середовища; створення комфортних умов життя);

• юридичні  нові та змінені закони, різні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств та нормативів;

• локальні  внутрішньовиробничі чи внутрішньо-регіональні новини, які обумовлюють переважно еволюційні перетворення у сфері діяльності і тому не справляють особливо помітного впливу на ефективність функціонування та розвитку підприємств;

• глобальні  великомасштабні (загальнодержавні, міжнародні) новини, що є більшості своїй революційними, та які здатні кардинально підвищувати організаційно-технічний рівень виробництва.

• Взаємозв’язок між окремими видами нововведень. Технічні новини обумовлюють перш за все відповідні організаційні нововведення, а останні вимагають, як правило, певних змін в економічному механізмі діяльності підприємств.

• Всі локальні й глобальні нововведення можуть забезпечувати максимально можливий прогресивний вплив на виробництво, якщо вони використовуються підприємствами постійно та комплексно. Найбільший вплив на результативність господарювання справляють технічні й організаційні нововведення.

4.4. Науково-технічний прогрес та його загальні напрями. Організаційний прогрес.

Науково-технічний прогрес (НТП) означає безперервний взаємозумовлений процес розвитку науки і техніки; у суттєво-змінному значенні НТП — це постійний процес створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва та кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

НТП властиві класичні форми:

1. еволюційна  постійне поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів або технології їхнього виготовлення, модернізація чи створення нових моделей машин, обладнання, приладів і матеріалів у межах того самого покоління техніки;

2. революційна  зміна поколінь техніки й кінцевої продукції, виникнення принципово нових науково-технічних ідей, науково-технічні революції, у процесі яких здійснюється масовий перехід до нових поколінь техніки в провідних галузях виробництва.

Науково-технічна революція (НТР) — докорінна якісна трансформація суспільного розвитку на основі новітніх наукових відкриттів (винаходів), що справляють революціонізуючий вплив на зміну знарядь і предметів, технології, організації та управління виробництвом, характер трудової діяльності людей.

• перетворення науки в безпосередню продуктивну силу;

• новий етап суспільного поділу праці, пов’язаний з перетворенням науки на провідну царину економічної і соціальної діяльності, що набирає масового характеру;

• прискорення темпів розвитку сучасної науки і техніки; інтеграція багатьох галузей науки, самої науки з виробництвом;

• якісне перетворення всіх елементів процесу виробництва — знарядь і предметів праці, самої праці (перехід до автоматизованого виробництва, створення матеріалів з наперед заданими властивостями, збільшення частки творчості у праці).

Виокремлюють загальні напрямки НТП: 1) створення нових і вдосконалення технологій які раніше застосовувались; 2) створення нових і вдосконалення засобів праці та кінцевої продукції; 3) створення нових і покращення якості матеріалів, які застосовуються; 4) механізація та автоматизація виробництва. По кожному із загальних напрямів визначено пріоритети на найближчу перспективу.

Організаційний прогрес виступає як узагальнена характеристика процесу використання організаційних чинників розвитку та підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих й застосуванні нових методів і форм організації виробництва та праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.

Особливості які відрізняють організаційний прогрес від науково-технічного прогресу:

По-перше, НТП є безпосереднім і головним чинником зростання продуктивності (ефективності) виробництва, а організаційний прогрес забезпечує реалізацію створюваних потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-трудових процесів.

По-друге, створення і впровадження нової техніки й технології, застосування нових конструкційних матеріалів та освоєння нових виробів приводять до зниження трудомісткості їхнього виготовлення, а вдосконалення організації виробництва і праці дає змогу зменшити втрати робочого часу і простої устаткування.

По-третє, практичну реалізації напрямків НТП постійно зв’язано з великими витратами суспільної праці, матеріальних і фінансових ресурсів; здійснення ж заходів організаційного характеру в багатьох випадках не потребує нових витрат, у крайньому разі — незначних додаткових ресурсів.

Прийнято виокремлювати два основних напрямки організаційного прогресу - загальносистемний і внутрішньовиробничий, кожний з яких охоплює одні й ті ж об’єкти проте в різних межах (об’єднань підприємств, галузей, регіонів, національної економіки в цілому).

Загальносистемний організаційний прогрес є визначальним, він окреслює орієнтири для розробки і прийняття численних високоефективних організаційних рішень внутрішньовиробничого характеру. Внутрішньовиробничий організаційний прогрес на підприємствах сприяє підвищенню організаційного рівня діяльності більших і складніших виробничо-господарських систем.