- •Цп, джерела і система. Об'єкти цп відносин. Власність, форми.
- •Суб'єкти цивільно-Пвідносин
- •Порядок та способи винек-ня юрид-их осіб Підстави порядок та способи припин-ня діял-сті юрид-ої особи
- •Поняття та ознаки, види правочину. Умова дійсності цпп. Види недійсних правочинів. Визн-ня Пчинів недійсними
- •Зобов-ня: поняття та структура. Порядок укладання та припи-ня договорів. Способи забезпеч-ня викон-ня зобов'язань. Підстави припин-я зобов'язань за цивільним закон-твом
- •Поняття, підстави та види цивільно-Пвої відповідальності
- •Поняття та порядок укладення трудового договору
- •Види зміни умов труд-го даговору
- •Заохоч-ня як метод забезпеч-ня труд-ої дисципліни
- •Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів
- •Органи, що розгляд-ть справи про адмін-ні Ппор-ня
- •Підстави Кримі-ої відповід-сті. Пон-тя і ознаки злочину
- •Поняття та види кримінальних покарань.
- •Обставини, що виключ-ть сусп-ну небезпеку і протиправні діяння.
- •Порядок уклад-ня шлюбу
Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів
Трудові спори розглядають: комісії по трудовим спорам; районними(міськими) народними судами. Ко-місія по трудових спорах обирається загальними зборами труд-го колективу підпр-тва з числом працюючих не менше 15 чол. Працівник може звернутися до комісії по труд-их спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про поруш-ня свого П. Комісія по труд-их спорах зобов'язана розглянути труд-ий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. У районних(міських) народних судах розгляд-ся трудові спори за заявами: працівника чи власника або уповнов-го ним органу, коли вони не погоджу-ся з рішенням комісії по труд-их спорах підпр-тва; прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії по труд-их спорах супере-чить чинному закон-ству. Безпосередньо в район-них(міських) судах розгляд-ся трудові спори за заявами: працівників підпр-тв і орг-цій, де комісії по труд-их спорах не обираються; працівників про поновл-ня на роботі незалежно від підстав припин-ня труд-го договору; керівника підпр-тва, орг-ції, його заступників, службових осіб, керівних працівників держ органів; власника або уповнов-го ним органу про відшкодув-ня працівником матер-ої шкоди, заподіяної орг-ції; спорів, які були розглянуті власником або профспілковим комітетом в межах наданих їм прав чинним закон-ством про працю; в судах розгляд-ся також спори про відмову в прийнятті на роботу працівників, які мають П поворотного прийняття на роботу або з якими власник зо-бов'язаний укласти труд-ий договір відповідно до чинного закон-ства.
Пон-тя, підстави адміністр-ої відповід-сті. Адміністративне стягн-ня: пон-тя та види.
Адміністративна від-сть – це обов’язок особи, яка скоїла адмін-ий проступок, нести від-сть за свої протиправні дії у межах встановленого законом стягн-ня. Під адмін-ою відповід-стю розуміють застосув-ня уповнов-им органом чи посадовою особою адмін-го стягн-ня до особи, яка вчинила правопоруш-ня, що за своїм характером не передбачає відповідно до чинного закон-ства кримінальну відповід-сть. Адмін-вна відповід-сть установл-ся законами й підзакон-ми актами чи їх нормами про адмін-вні правопоруш-ня. У цих актах визнач-ся склади адмін-их правопорушень і санкції, а в деяких випадках — і порядок їх застосув-ня. В основі адмін-вної відповід-сті лежить адмін-вне право поруш-ня, кримінальної відповідальності — злочин, дисциплінарної — дисциплінарний проступок, матеріальної — заподіяння матер-ної шкоди. Суб’єктами адмін-вної відповід-сті виступають фіз-ні особи і колективні утвор-ня. Особливість адмін-вної відповід-сті полягає в тому, що адмін-вні стягн-ня наклад-ся спец-но уповнов-ми органами виконавчої влади і посадовими особами чи суддями. Між суб’єктом адмін-го право поруш-ня та особою, яка накладає адмін-вне стягн-ня, відсутні службові відносини. На відміну від кримінального покарання, яке автоматично тягне за собою наявність судимості, застосув-ня адмін-ої відповід-сті таких наслідків не передбачає. Адмін-вне стягн-ня згідно з чинним закон-ством діє протягом року з моменту його застосув-ня. Заходи адмін-ої відповід-сті вживаються відповідно до закон-ства, що регламентує провадження у справах про адмін-вні правопоруш-ня. Адмін-вна відповід-сть має особливості, що вирізняють її з-поміж ін видів відповід-сті. Основна її особливість- те, що необхідною підставою для застосув-ня цієї відповід-сті є наявність адмін-го правопоруш-ня, а заходом впливу має бути адмін-вне стягн-ня.
Адміністративне стягнення – попередж=ня, штраф, адміністративний арешт, позбавлення спеціальних прав, виправні роботи, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям скоєння Ппорушення, конфіскація, що накладається у разі скоєння вчинку, що має ознаки адміністративного проступку на винну особу (Ппо-рушника). Адміністративне стягнення – захід відпові-дальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попере-дження скоєння нових Ппорушень як самим П-порушником, так й ін особами. Види адмініст-их стягнень закріплено в Кодексі про адмініст-ні Ппоруш-ня (ст23 – 32): попередж-ня; штраф; оплатне вилуч-ня чи конфіскація предмета, що став знаряддям учин-ня чи безпосереднім об’єктом адміністративного Ппоруш-ня; конфіскацію грошей, одержа-них завдяки вчиненню адміністративного
