23. Корпоративні відносини у сфері господарювання.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. В об’єктивному розумінні корпоративне право може бути визначено як система правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв’язку із набуттям, здійсненням, захистом та припинення корпоративних прав у суб’єктивному розумінні. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. ознаки суб’єктивних корпоративних прав: корпоративні права належать лише особам, частка яких визначається у статутному фонді юридичної особи; корпоративні права виникають лише у підприємницькій юридичній особі (корпоративній організації); корпоративні права мають складну структуру: включають в себе права особистого немайнового та майнового характеру; здійснення корпоративних прав пов’язане із майновою участю у статутному фонді підприємницької юридичної особи; корпоративні права можуть бути передбачені законом і локальними правовими актами підприємницької юридичної особи (корпоративної організації); належність особі корпоративних прав не вважається заняттям нею підприємницькою діяльністю; законом можуть бути встановлені межі для певних категорій осіб щодо належності їм та/або здійснення ними корпоративних прав.

28. Поняття, ознаки та основні функції господарського договору.

Господарським вважається договір, який укладається між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами. Правова природа господарського договору розкривається через його місце у структурі цивільно-правових договорів. З цього приводу існує щонайменше дві точки зору: господарський договір є самостійним договірним інститутом і не належить до цивільно-правових договорів; господарський договір не має самостійного характеру, а є різновидом цивільно-правових договорів. Особливості (ознаки) господарського договору за сферою поширення можна поділити на дві групи: загальні і спеціальні. Загальними є такі особливості (ознаки), які характерні для всіх господарських договорів. До загальних особливостей (ознак) господарського договору належать дві:1) специфічний суб’єктний склад (сторонами господарського договору є суб’єкти господарювання або негосподарюючі суб’єкти – юридичні особи); 2) спеціальна мета (господарський договір укладається для здійснення підприємницької, або іншої діяльності, не пов’язаної із задоволенням особистих, сімейних, домашніх або інших подібних потр Спеціальними вважаються такі особливості (ознаки) господарського договору, які не мають загального характеру. До них, зокрема, можна віднести: особливості щодо форми, змісту, виконання, забезпечення виконання, зміни та припинення договору, санкції за порушення госп. договору. Функції господарського договору Регулятивна функція проявляється в тому, що за допомогою господарського договору здійснюється регулювання відносини між сторонами. Хоча договір укладається на підставі закону, але сторони наприклад, можуть встановити конкретні санкції за порушення умов договору, якщо такі санкції не передбачені законом). Координаційна функція проявляється в тому, що сторони господарського договору розробляють умови цього договору шляхом узгодження своїх позицій щодо змісту договору (з урахуванням приписів закону. Контрольно-інформаційна функція проявляється в тому, що за допомогою господарського договору здійснюється контроль за ефективністю діяльності суб'єктів господарювання. Про наявність у господарського договору такої функції, як узгодження економічних інтересів сторін договірного зв'язку з загальногосподарськими інтересами, свідчать положення ч. 2 ст. 193 ГК України щодо обов'язку сторін договору вжити всіх заходів, необхідних для виконання договірних зобов'язань, з урахуванням інтересів іншої сторони та загальногосподарського інтересу.