34. Розмежування понять «цивільне зобов'язання» та «господарське зобов'язання».

Відповідно до ч. 2 ст. 173 ГК України основними видами господарських зобов’язань є майново-господарські (виникають при здійсненні господарської діяльності) та організаційно-господарські (виникають в процесі управління господарською діяльністю). Водночас згідно зі ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, які регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК. Зміст майново-господарських зобов’язань визначається ст. 173 ГК і майже повністю відповідає поняттю «цивільне зобов’язання» (ст. 509 ЦК України), за виключенням того, що ГК у понятті «господарське зобов’язання» визначає два його різновиди, про які раніше йшлося – майнове та організаційне, та підкреслює, що господарські зобов’язання виникають у сфері господарювання. Загалом обидва кодекси солідарні, що зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.Щодо підстав виникнення господарських та цивільних зобов’язань, то вони теж не вельми різняться.

35. Поняття, ознаки, види господарських договорів та форми/шляхи регулювання договірних відносин.

36. Господарський, цивільний і адміністративні договори: проблеми розмежування

адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Обов'язковим суб'єктом адміністративних договірних відносин є орган виконавчої влади (посадова особа). Учасники адміністративного договору «перебувають не в однаковому стані», адже орган управління зберігає владні пов­новаження адміністративного характеру й разом з тим несе певні зобов'язання перед другою стороною (наприклад, договір патронату, контрактації тощо). На відміну від нього, цивіль­но-правовий договір є актом, заснованим на угоді сторін. При цьому права й обов'язки учасників договору регулюють нор­ми цивільного права. Метою адміністративних договорів здебільшого є реалі­зація публічних інтересів (договори в сфері управління дер­жавною власністю, договори, що забезпечують державні потре­би та податкові угоди тощо), в той час як метою більшості при­ватноправових договорів виступає індивідуальний інтерес. Особливість адміністративних договорів полягає і в тому, що вони є договорами організаційного характеру, як і сама діяльність виконавчої влади. Для сторін адміністративного до­говору свобода вступати чи не вступати в договірні відносини не має характеру абсолютного принципу, що властиво приват­ному праву. Укладення адміністративного договору з боку дер­жавного органу є одночасно правом і обов'язком (предметна компетенція).