1.1.1. Побудова очного яблука

Очне яблуко людини (мал. 1.1) має форму, близьку до кулястого, складається з декількох оболонок і розміщається в особливому порожньому просторі черепа — очниці. Зовнішня, досить міцна, з’єднувально-тканинна оболонка очного яблука, що забезпечує його форму, називається склерою, чи білковою оболонкою. Товщина її близько 1 мм. У передній частині очного яблука склера переходить у більш опуклу прозору рогову оболонку, чи роговицю, товщина якої в центральній зоні зменшується до 0,5 мм.

Під склерон знаходиться більш тонка (близько 0,3 мм) судинна оболонка, що складається з мережі дрібних кровоносних судин, що харчують очне яблуко. Попереду судинна оболонка товщає і переходить у так називане ресничне тіло (до вій ніякого відношення не має) і райдужну оболонку. Райдужна оболонка складається з ніжних з’єднувально-тканинних фібрилл, кровоносних судин, м'язових волокон і пігментних кліток (від числа останніх і залежить колір очей). У центрі райдужної оболонки мається отвір — зіниця. Він відіграє роль, подібну до діафрагми у фотоапараті.

Кільцеві і радіальні м'язові елементи, які знаходяться в райдужній оболонці, відають звуженням і розширенням зіниці. Завдяки їм діаметр зіниці ока при зміні освітленості може змінюватися в межах від 2 до 8 мм. До ресничного тіла прикріплена найтоншими зв'язуваннями прозора двоопукла лінза — кришталик.

Щелевидний простір між роговицею і райдужною оболонкою називається передньою камерою, а простір між райдужною оболонкою і кришталиком — задньою камерою. Обидві камери заповнені рідиною, що називається водянистою вологою. Інша порожнина очного яблука заповнена холодцеподібною речовиною, називаною склоподібним тілом.

До судинної оболонки з усієї її внутрішньої поверхні прилягає пігментний шар епітеліальних кліток. Перед пігментним шаром, примикаючи до нього, лежить внутрішня оболонка ока — сітчаста оболонка, чи ретина. Вона виконує основну функцію ока — сприймає формоване оптикою ока зображення зовнішнього світу, перетворить його в нервове порушення і направляє в мозок. Будівля сітківки надзвичайно складна. Звичайно в ній нараховують 10 шарів. Світлочутливим шаром служить другий, де знаходяться палички і колбочки. Загальне число паличок і колбочок у сітківці одного ока досягає приблизно 140 млн, з них близько 7 млн колбочок [19, 39].

Розподіл паличок і колбочок по сітківці нерівномірний. У місці сітківки, через яке проходить зорова вісь ока, розташовані одні колбочки. Ця ділянка сітківки трохи заглиблена, діаметром при­близно 0,4 мм, що відповідає куту 1,2, називається центральною ямкою — fovea centralis — лат. (скорочено — фовеола). У централь-ній ямці знаходяться тільки колбочки, їхнє число тут досягає 4—5 тис. Фовеола розташовується в середині горизонтально розташованої овальної ділянки сітківки розміром від 1,4 до 2 мм (що відповідає кутовим розмірам 5—7), відомого за назвою «жовтої плями» чи macula — лат. (пляма). У цій плямі міститься пігмент, який придає йому відповідне фарбування, а крім колбочок зустрічаються вже і палички, однак число колбочок тут значно перевищує число паличок.

Жовта пляма (по новій класифікації — «пляма сітківки») і особливо її поглиблення — фовеа, є областю найбільш ясного бачення. Ця область забезпечує високу гостроту зору: тут від кожної колбочки до зорового нерва відходить окреме волокно; у периферичній же частині сітківки одне зорове волокно з'єднується з поруч елементів (колбочок і паличок).

У сітківці є ділянка, зовсім позбавлений паличок і колбочок і тому не чуттєвий до світла. Це місце сітківки, де стовбур зорового нерва, що йде до мозку, виходить з ока. Цю круглу ділянки сітківки на дні ока діаметром близько 1,5 мм називають диском зорового нерва. Відповідно йому в поле зору можна знайти сліпу пляму.

Палички і колбочки розрізняються за своїми функціями: палички більш світлочутливі, але не розрізняють кольорів, колбочки розрізняють кольори, але менш чуттєві до світла. Кольорові об'єкти при слабкому висвітленні, коли весь зоровий процес здійснюється паличками, відрізняються тільки яскравістю, колір же об'єктів у цих умовах не відчувається.

У паличках мається особлива речовина, що розкладається під дією світла,— зоровий пурпур, чи родопсин. У колбочках існує зоровий пігмент, називаний родопсином.

Розкладання зорового пурпуру під дією світла являє собою фотохімічну реакцію, у результаті якої в нервових волокнах з'являється електрична різниця потенціалів. Світлове роздратування у виді нервових імпульсів передається від ока в мозок, де і сприймається нами у виді світла.

В останньому, десятому шарі сітківки, що прилягає до судинної оболонки, у виді окремих зерен знаходиться чорний пігмент. Існування пігменту має велике значення для пристосування ока до роботи при різних рівнях освітленості, а головне — для зменшення розсіювання світла усередині ока.