1.4.Дослідження процесу акомодації ока з метою настройки ясного бачення.

Акомодація - здатність людського ока збільшувати свою заломлюючу силу при переведенні погляду з далеких предметів на ближні, тобто бачити добре й вдалину, і поблизу. Точку зорової осі на мінімальній відстані, з якої око ще може чітко розрізняти який-небудь предмет при максимальній напрузі акомодації, прийнято називати ближньою точкою ясного зору (punctum proximum). Отже, акомодація - це здатність ока чітко розрізняти предмети, що розташовуються між дальньою й ближньою точками ясного бачення. Можна сказати, що акомодація забезпечує чітке зображення, тобто ясне визначення предметів, розташованих ближче дальньої точки ясного зору.

Акомодація відбувається шляхом зміни кривизни поверхонь кришталика за допомогою натягу або розслаблення війкового тіла. Коли війкове тіло натягнуте, кришталик розтягується і його радіуси кривизни збільшуються. При зменшенні натягу м'яза кришталик під дією пружних сил збільшує свою кривизну.

Рефракцію ока в стані роботи акомодаційного апарата називають динамічною клінічною рефракцією.

При різниці відстані від ока дальньої точки ясного зору й ближньої точки ясного зору можна визначити в лінійних мірах область, або довжину акомодації для кожного ока. Обсяг акомодації (ширина, сила) характеризується різницею в заломлюючій силі оптичної системи ока, що виникає при перекладі погляду від ДТЯЗ до БТЯЗ. Положення ближньої точки ясного зору відповідає максимальній напрузі акомодації. Визначити відстань цієї точки від ока можна до того моменту, коли стане помітною його нечіткість.

Обсяг акомодації в діоптріях визначається по формулі А= t/P - t/p = P-R, де P і R- величини рефракції в дптр., що відповідають ближній і дальній точкам ясного зору. Обсяг акомодації дорівнює тому збільшенню рефракції ока, що утворюється у результаті максимальної напруги акомодаційного апарата ока, тобто різниці між максимальної динамічною (Р) і статичної R рефракції.

Акомодація, визначена для одного ока, називається абсолютною. Якщо зір здійснюється двома очами, бінокулярно, то процес акомодації обов'язково супроводжується конвергенцією, зведенням зорових осей очей на предметі, що фіксується. Така акомодація характеризується як відносна. Акомодація й конвергенція в людини, що має еметропію, звичайно відбуваються паралельно й узгоджено.

Для того, щоб людина могла вільно й довго працювати на близькій відстані, необхідно, щоб, крім затрачуваної напруги акомодації (негативна частина відносної акомодації), залишалася в запасі (позитивна частина) не менше ніж половина витраченого. Якщо запас акомодації малий, то підчас роботи швидко виникає зорове стомлення. З віком акомодаційна здатність ока слабшає.

Так, в 20-30 років ближня точка зору знаходиться на відстані приблизно 10 см. D= 1/F = 100 cm /10 cm = 10 дптр.

Таким чином, розглядаючи предмети з 10 см ми підсилюємо свою рефракцію на 10 див. Звичайно людина читає з відстані в 25 см: D = 1/F = 100 см/ 25 см - 4 дптр.

Поступове зменшення акомодаційних можливостей ока може бути обумовлено зміною фізико-хімічного складу кришталика, збіднінням його водою, ущільненням у зв'язку з формуванням ядра ( з 20 літнього віку), втратою еластичності, гіперкорекцією міопії. Внаслідок цього ближня точка ясного зору поступово віддаляється від ока. Після 40 років ця точка перебуває вже на досить великій відстані, і тому для розглядання дрібних предметів їх доводиться не наближати, а відсувати від ока усе далі й далі. Виникає так звана пресбіопія, тобто, стареча ( від грецького - presbys - старий) далекозорість.

Так, в 50 років ближня точка зору дорівнює 1 метру. Підрахунок корекції:

вік	еметропія	гіперметропія	міопія (якщо корот козорість 1 дптр)
40 років	+1 дптр	+1 дптр	окуляри не потрібні
50 років	2 дптр	+2 дптр	1 дптр
60 років	3 дптр	3 дптр	2 дптр

Таким чином, підбор лінз пресбіопу може здійснюватися відповідно формулі:

Db = Dd + А-30/10, де Db - сила сферичної лінзи для близький відстаней (дптр), Dd - сила лінзи, що коректує зір вдалину (дптр), А - вік пацієнта в літах.

З віком змінюється не зір і рефракція, а здатність до акомодації, і лише створюється ілюзія, що короткозорі люди до старості бачать краще: залежно від величини короткозорості вони пізніше, ніж еметропи, надягають окуляри для роботи або не користуються ними зовсім.