Зв’язок сестринської справи з іншими науками

• Соціологія дозволяє медичним сестрам ширше дивитися на світ і суспільство в цілому – на цінності і погляди різних членів суспільства, а також сили, які зміцнюють їх.

• Економіка – її знання допомагають медсестрі в правильній організації обслуговування населення.

• Політологія - допомагає медсестрам орієнтуватися в питаннях організації і фінансування охорони здоров’я.

• Історичні дослідження і знання історії розвитку сестринства допомагають орієнтуватись в сьогоденні і робити прогнози на майбутнє.

• Медична психологія допомагає сестрі в правильній організації її роботи з пацієнтами.

• Фундаментальні медичні дисципліни (анатомія, фізіологія, гістологія) забезпечують медсестрі знання будови і функції органів і тканин.

• Клінічні дисципліни (терапія, хірургія, педіатрія та інші) дають можливість медсестрі зрозуміти основні проблеми пацієнта при тій чи іншій патології.

Філософія (з грецьк. “любов до мудрості”) – це форма суспільної свідомості, яка дає теоретичне розв’язування питання світогляду, пов’язане з відношенням людини та світу, мислення та буття, духовного та матеріального; виробляє загальний цілісний погляд та світ і місце людини в ньому, досліджує практичне, пізнавальне, цілісне, етичне та естетичне ставлення людини до світу. Термін вперше вжив Піфагор.

Закономірне питання: ”Навіщо медичній сестрі філософія?”. Їй потрібне філософське розуміння своєї професії, свого місця в медицині і в суспільстві вцілому.

Говорячи про філософію, ми говоримо про те, як людина мислить, у що вірить і як сприймає життя.

Філософія сестринської справи – це система поглядів на взаємовідносини між сестрою, пацієнтом, суспільством та навколишнім середовищем. Ця філософія заснована на загальнолюдських принципах етики і моралі. Велика увага приділяється ставлення медичної сестри до пацієнта як до людини, до особистості. Основними принципами філософії сестринської справи є повага до життя, гідності і прав пацієнта.

Філософія сестринської справи дає визначення сестринських обов’язків, цілей і особистих якостей медичної сестри.

2) Історія становлення сестринства в Україні.

Перші свідчення про спеціальні підготовку сестер милосердя з монахинь відносять до 1844 року. Уперше застосування жіночої праці в госпіталях офіційно було дозволено указом Петра І. В своєму штаті вони мали по одній “стариці” для догляду за пораненими і хворими. За чуйність, увагу і терпіння до хворих, а також тому, що милосердя в той час було основною зброєю в боротьбі з людськими стражданнями, їх стали називати сестрами милосердя.

В1854 році, з ініціативи М. І. Пирогова у Петербурзі було створено об’єднання медичних сестер – Хрестовоздвиженська община сестер піклування про поранених і хворих. Їх навчали не тільки догляду в госпіталях, але і на полі бою.

Особливо зросла роль медичних сестер у роки Кримської війни (1853 – 1856) та оборони Севастополя. На допомогу пораненим прибуло 28 медичних сестер. Поруч з Пироговим працювала відважна дочка російського моряка Даша Севастопольська (Александрова), яку в народі знали, як першу сестру милосердя. Вона була нагороджена срібною медаллю і грошовою премією.

В одному листі з Севастополя Пирогов писав, що він зі своїми помічниками за один день здійснив хірургічні втручання 600 поранених. За час перебування в Севастополі біла надана допомога близько 20 тисячам поранених, проведено 10 тисяч операцій під ефірним наркозом.

Подвиг медичних працівників у Великій Вітчизняній війні були високо оцінені: за самовіддану працю урядових нагород було удостоєно 116 тисяч лікарів, фельдшерів, медичних сестер, санінструкторів і санітарів.