Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
основы мс №1.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
42 Кб
Скачать
☆

Права медичної сестри:

  1. Право на працю – тобто на одержання гарантованої роботи з оплатою праці відповідно до її кількості та якості і не нижче встановленого державою мінімального розміру.

  2. Право на вибір професії і роботи відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти.

  3. Право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки.

  4. Право на здорові й безпечні умови праці, на матеріальне забезпечення за рахунок держави в порядку державного, соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.

  5. Право працювати за сумісництвом як в одному та і в різних лікувальних закладах.

Медпрацівникам, які працюють у сільській місцевості, надається безкоштовно квартира з опаленням та освітленням.

6)Етика і деонтологія

У сучасній медицині область медичних питань позначається різноманітними термінами: «лікарська етика», «медична етика», «медична деонтологія», «біоетика», «біомедична етика», «сестринська етика».

Медична етика – це вчення про роль моралі у діяльності медичних працівників,про їх високогуманне ставлення до людини як необхідну умову до успішного лікування хворого.

До питань етики належить:

  • збереження професійної таємниці, якщо вона не зачіпає інтересів суспільства, або хворого. ( Гіппократ говорить: “Оточи хворого любов’ю і розумною утіхою, а головне – залиши його в незнанні того, що на нього чекає і особливо – що йому загрожує”. )

  • медична сестра не має права розголошувати і обговорювати відомості про хворобу та інтимне життя хворого, які вони отримали під час виконання професійних обов’язків.

  • Медичним сестрам не треба брати на себе функції, які віднесені до лікарської компетенції, роз’яснювати хворим, а також їхнім родичам характер захворювання, інтерпретувати результати лабораторних, інструментальних та рентгенологічних досліджень. Вони можуть говорити лише по загальний стан хворого.

  • Увага та делікатність з боку медичної сестри до хворих не повинні виходити за межі розумного. Звертатися до хворого треба зі строгою ніжністю, не допускати кокетства та нав’язливості.

До питань етики належать також і медичні помилки, які слід відрізняти від злочинних дій, що караються законом. Професійні помилки можуть бути пов’язані з недостатнім рівнем знань, відсутністю досвіду, недосконалими методами дослідження. Їх слід розглядати та аналізувати в колективі, щоб не повторювати більше.

Деонтологія – це вчення про принципи поведінки медичних працівників з метою забезпечення максимальної користі для хворого. Основою для деонтології є адміністративні–регламентуючі форми (накази інструкції) норм поведінки медпрацівників, їх професійних обов’язків і організації лікувально–діагностичного процесу.

Суть деонтології можна викласти такими словами “До хворого треба ставитись так, як ти хотів би, щоб ставились до тебе.”

Медична сестра має усвідомити свою відповідальність за життя хворого, однак це відчуття не повинно переходити в сентиментальність, яка стане на зваді зідраності, активності у боротьбі за здоров’я, а не рідко і за життя хворого. Однією з рис медичної сестри має бути чесність. Не в якому разі не потрібно приховувати допущені помилки. М. І. Пирогов говорив з цього приводу: “Необхідно мати мужність обнародувати свої помилки, щоб застерегти від них інших працівників.”

Спілкування – це контакт двох або більше осіб у ході якого відбувається сприйняття один одного, обмін інформацією, емоціями, діями, взаєморозуміння, взаєморегуляція.

А. Коні сказав: “Слово – одне з найважливіших знарядь людини. Безсиле саме по собі, воно стає могутнім і непоборним, сказане вміло, щиро і вчасно. Воно здатне вести за собою й того, хто говорить, і засліплювати його і оточуючих своїм блиском”.

Особистість медичної сестри, стиль її спілкування з хворим, володіння технікою психологічної роботи самі по собі можуть сприяти одужанню. Тільки тій хто побував у ролі тяжкохворого знає що означає залишитись зі своєю хворобою. Медична сестра повинна бачити не тільки і не стільки хворобу, скільки пацієнта з усіма його проблемами і не інтуїтивно, а обдумано, свідомо здійснюючи догляд за ним.

У пацієнтів можуть бути найрізноманітніші потреби в спілкуванні. Їм може бути потрібна порада, розрада, консультація. Те, наскільки медична сестра може задовольнити ці потреби, залежать від її навичок спілкування та досвіду.

Виділяють п’ять складових спілкування:

  1. відправник

  2. повідомлення (інформація)

  3. канал спілкування (спосіб передачі інформації)

  4. отримання

  5. зворотній зв’язок (відповідь)

Те, як ви взаємодієте з людьми в життєвих ситуаціях, може вплинути у випадку надання сестринської допомоги, щоб принести найбільшу користь для вашого пацієнта. Для того щоб здійснити максимально корисне спілкування з пацієнтом, коли він роздратований, сердитий потрібні знання та вміння. Спеціальні навички міжособового спілкування, можливо, являється найбільш важливими навиками, якими повинна володіти медична сестра під час роботи.

Існує 2 типи спілкування:

- вербальне – процес передавання інформації від однієї особи до іншої за допомогою мовлення.

- невербальне – безсловесне (міміка, жести, пози, письмове повідомлення).

Відстань між співрозмовниками і особистий простір

Особистий простір навколо нас – це те, чого ми можемо не помічати, поки хто-небудь не вторгнеться в нього. Після вторгнення ми відразу починаємо відчувати себе не комфортно і робимо крок назад, щоб встановити потрібну відстань

Близькі сімейні та дружні відносини дозволяють проникати у наш особистий простір. Всі інші люди спілкуються з нами на відстані 1 метра. Відстань регулюється нормами культури.

Медичні сестри і лікарі настільки звикають до чоловіків і жінок у різних ситуаціях, коли останні роздягнені, що у них притупляється сприйняття рані мості людей і можливості дискомфорту у можливих ситуаціях.

У зональному просторі пацієнта можна виділити:

  1. Інтимну зону – 15 – 46 см (дозволяється проникати дітям, батькам, родичі друзі, близькі).

  2. Особиста зона 46 – 1,2 см – зона, яка розділяє нас на офіційних прийомах і дружніх вечерях.

  3. Соціальна зона – 1,2 – 3,6 м – ми знаходимось від сторонніх людей.

  4. Суспільна зона – більше 3,6 м – коли ми звертаємось до великої групи людей, найбільш зручно стояти на такій відстані від аудиторії (лектор і студентська аудиторія).

Таким чином, якщо в діяльності медичної сестри є основним принцип – “пацієнт перш за все”, то планування і проведення медсестринської практики не можливе без вміння провести опитування, сформувати проблеми, спланувати заходи та провести навчання пацієнта навичкам самодогляду, а для цього медичні сестри повинні безперервно вчитись та вдосконалюватись.