7) Поняття про потреби, теорію і класифікацію потреб людини.

Медична сестра повинна бути зібраною, спокійною, врівноваженою, не допускати нервозності та метушні в роботі. При погіршенні стану хворого не можна допускати паніки і розгубленості. В таких випадках дії медичної сестри повинні бути чіткими та впевненими. Слід пам’ятати, що неуважність в роботі, сторонні розмови під час обслуговування хворих, а також відлюдність, зарозумілість підривають авторитет медичної сестри. Кваліфіковане, чітке, своєчасне і старанне виконання призначень і процедур зміцнюють віру хворого в успіх лікування. Історичне значення для створення сприятливої атмосфери в лікувальному закладі має зовнішній вигляд медичного персоналу. Акуратна в білосніжному халаті, з прибраним під шапочку волоссям, медична сестра викликає довір’я хворого. І навпаки, зам’ятий чи забруднений халат, недоглянути руки, надлишок прикрас і косметики, поразливі запахи несприятливо впливають на хворого. Людська істота не є виключно фізіологічним створінням. Кожна особа має базові потреби.

Потреба це стан людини, який утворюється на основі суперечності між тим, що людина має і необхідним; вона спонукає її до усунення такої суперечності.

Потреба – це усвідомлений психологічний або фізіологічний дефіцит чого - небудь, відображений у сприйнятті людини; це те, що необхідне для її існування.

Таким чином потреби служать джерелом активної діяльності суб’єкта, стимулюють розвиток людини і спрямовують її активність.

Традиційний підхід до функції медичної сестри полягає в тому, що медсестра, виконуючи призначення лікаря творчо не мислить про пацієнта. При цьому , потреби та бажання пацієнта не враховуються.

Отже, в процесі лікування пацієнта приймають участь лікар та медична сестра.

Наприклад: в стаціонарі лікується хворий із виразковою хворобою шлунку. Він палить, у нього в сім’ї негаразди, часті сварки, на роботі він також хвилюється. Призначене лікарем лікування дало покращення, але не надовго. Чому? Тому, що не враховувались негативні фактори, що вплинули на перебіг його хвороби.

Дослідники медсестринства вирішили, що для покращення лікування та догляду за хворими потрібно:

1. Застосовувати цілісний підхід до хворого, враховуючи його фізичне, емоційне, духовне інтелектуальне та соціальне здоров’я.

2. Обов’язково враховувати сім’ю пацієнта, його оточуюче середовище.

Але яким чином це об’єднати?

Науковці скористались працею відомого американського психолога А.Маслоу, який у 1948 році видав книгу „Мотивація людських потреб”. Абрам Маслоу вивчивши основні потреби людини згрупував їх у піраміду з 5 ступенями¹.

І рівень - фізіологічні потреби: повітря, сон, вода, їжа, секс, виділення продуктів життєдіяльності.

ІІ рівень – потреби в безпеці: надійність, захист, одяг, допомога, оселя.

ІІІ рівень – соціальні потреби: схвалення, розуміння, прихильність, любов, родина, друзі.

ІV рівень – потреби в самодопомозі: самоповага та повага оточуючих, вдячність, володіння майном.

V рівень – потреби в самовираженні: самостійність, характерологічні особливості особистості, досягнення, самовираження.

Спочатку людина повинна задовольнити свої потреби на першому рівні, а вже потім на другому і т. д.

Людина, в якої фізіологічні потреби задоволені, може бути здоровою. Особа з незадоволеними потребами має ризик захворіти або хвора.

Дослідники медсестринства вивчаючи ці потреби за Маслоу, дійшли висновку, що саме медсестра, а не лікар має відігравати головну роль у виявленні у пацієнта та вирішенні його проблем, пов’язаних з певними потребами.