56. Фінансовий аспект формування і викор-ня обігових коштів

Для виробництва продукції підприємству, поряд із основними фондами, необхідні оборотні виробничі фонди, що включають до свого складу виробничі запаси сировини, матеріалів, палива, тари тощо, залишки незавершеного виробництва та витрати майбутніх періодів. Спожиті в процесі виробництва оборотні фонди залучаються до сфери обігу вже в товарній формі у вигляді готової продукції на складі та відвантажених товарів, які після цього у міру реалізації переходять у грошову форму - грошові засоби в розрахунках, грошові засоби в касі підприємства та на його рахунку в банку. Товарна й грошова форми ресурсів, які перебувають у сфері обігу, належать до фондів обігу.

Для забезпечення безперервного процесу виробництва й реалізації продукції кожне підприємство повинно володіти водночас оборотними виробничими фондами та фондами обігу. Тому на час введення в експлуатацію воно потребує такого обсягу грошових засобів у складі статутного фонду, який забезпечив би йому придбання матер. оборотних фондів і був би достатнім для обслуговування процесу виробництва та реалізації продукції. Грошові засоби, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, становлять обігові кошти підприємства.

Обігові кошти забезпечують поточні потреби підприємства. Характерна особливість обігових коштів полягає в тому, що при нормальному здійсненні господарської діяльності вони не полишають виробничу сферу - обігові кошти не витрачаються, а авансуються в різноманітні види поточних затрат підприємства. Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства залежать від його забезпеченості обіговими коштами. Наприклад, нестача засобів, що авансуються на придбання матеріальних запасів, може призвести до скорочення виробництва, невиконання виробничої програми. Зайве відволікання грошей у запаси, що перевищують дійсну потребу, призводить до неефективного їхнього використання. Тому дуже важливо правильно розрахувати оптимальну потребу підприємства в обігових коштах. Вона визначається за допомогою нормування, основна мета якого - забезпечити максим обсяг виробництва й реалізації продукції за мінімуму обігових коштів.

Для формування обігових коштів підприємство використовує як власні, так і позикові ресурси.

За своєю суттю обігові кошти - це фінансова категорія. їхнім обіг, що перебуває в обороті підприємства, може бути віднесений до його фінансових ресурсів. Фінанси утворюють вихідну основу для існування фонду обігових коштів, а фінансові ресурси - базу для первісного формування та наступної модифікації їхнього розміру. В сфері функціонування обігові кошти виникають у трьох випадках:

-- у ході утворення статутного фонду підприємства;

-- у процесі викор-ня фін ресурсів на збільш власних обігових коштів;

-- при інвестуванні залишку обігових коштів у цінні папери.

Формування власних обігових коштів відбувається на момент організації підприємства, коли створюється його статутний фонд. Джерела формування тут майже ті ж, що й для основних засобів – акціон-ий капітал, пайові внески, стійкі пасиви,бюджетні кошти

Надалі первинний обсяг власних обігових коштів може змінюватися залежно від обсягу, умов і результатів господарської діяльності на підприємстві. Успішне виконання виробничої програми, економія матеріальних і фінансових ресурсів, підвищення якості продукції, безперебійна її реалізація тощо - усе це позначається на стані обігових коштів, їхньому збереженні та ефективному використанні.

Наявність власних обігових коштів, співвідношення між власними й запозиченими обіговими коштами характеризують ступінь фін стійкості підприємства, його становище на фін ринку, можливості додаткової мобілізації фін ресурсів за допомогою розміщення цінних паперів.

Прийняті в 1991 році Закони "Про банкрутство" і "Про заставу" покладають на підприємство всю міру відповідальності за викор ресурсів, що перебувають в його розпорядженні.

Першочергового значення набуває і платоспроможність підприємства, яка визначає його можливості щодо своєчасного й повного виконання платіжних зобов'язань за торговельними, кредитними та інш операціями грошового змісту. Платоспроможність безпосередньо впливає на форми й умови комерційних угод, на можливість одержання кредиту. Платоспроможність визначається за допомогою спец системи коефіцієнтів, що враховують реальні й потенційні фін ресурси підприємства. Платоспроможність у сфері боргових зобов'язань підприємства визначає його ліквідність Ліквідність залежить від величини заборгованості, а також від обсягу ліквідних засобів, до яких належать готівка грошових засобів, ресурси на рахунках у банках, цінні папери. Основою для визнання держа підприємства банкрутом є не лише невиконання ним протягом 3 місяців своїх фін зобов'язань перед бюджетом, а й невиконання вимоги юрид і фізичних осіб, які мають до нього майнові претензії.

Оборотність обігових коштів - це показник ефективності їхнього використання. Оборотність визначається часом, протягом якого грошові засоби здійснюють повний оборот від часу набуття виробничих запасів надходження грошей на рахунок підприємства. Тривалість1 обороту визначається в днях.

Чим швидше - тим кращий результат, за однієї й тієї ж суми засобів виробляється та реаліз більше продукції. Важливим фактором прискорення оборотності обігових коштів є економія матеріальних ресурсів,раціональне викор. що використовуються у виробництві, скорочення їхніх витрат на одиницю продукції.