6. Прибуток як елемент виробничої ціни підприємства

Важливим елементом у складі ціни є прибуток, що є грошовим вираженням чистого доходу, що створюється підприємством в процесі виробництва продукції або товарів і отримуваного після його реалізації за встановленою ціною.

У ринковій економіці здобуття прибутку – основна мета будь-якої підприємницької діяльності, оскільки вона є основним джерелом формування матеріальних і фінансових ресурсів підприємства, його виробничого і соціального розвитку. Чим більше за прибуток отримує підприємство, тим ширше за його можливість розвиватися, покращувати матеріальне положення своїх працівників, укріплювати свій фінансовий стан. Держава також зацікавлена в збільшенні прибутку, оскільки податок на прибуток складає істотну долю в доходах державного бюджету. Економічний сенс прибутку і поняття її бухгалтерського числення не збігаються. З точки зору економічного вмісту прибутком, як вже говорилося, є чистий дохід, створений в процесі функціонування підприємства. Кількісний же розрахунок величини різних видів прибутку визначається системою обліку витрат і порядком формування фінансових результатів, що діють в країні згідно законодавству. У свою чергу, цей процес залежить від політики держави в області оподаткування і може мінятися залежно від поставлених цілей і завдань.

Таким чином, у сфері виробництва прибуток безпосередньо включається в ціну підприємства-виробника, а у сфері торгівлі утворюється за рахунок постачальницько-збутових (опті), торгівельних надбавок і націнок громадського харчування.

Ціна підприємства-виробника складається з собівартості і прибутку, тому величина прибутку в ціні залежить від рівня ціни і витрат. У практиці ціноутворення сума прибутку, що включається в ціну, визначається не по абсолютній величині, а по відносному показнику – рентабельності продукції (Rпрод), встановленому у відсотках до повної собівартості (3.9):

R прод = П/С х 100

Звідси прибуток розраховується по формулі (3.10):

П =  R прол х С / 100

Чим вище рентабельність, тим більше величина прибутку і вище рівень ціни.

В даний час підприємства-виробники самостійно визначають розмір рентабельності продукції, окрім деяких видів діяльності (різні види перевезень, надання ритуальних послуг), по яких державними органами встановлені граничні рівні рентабельності.

Найбільш складним моментом в процесі ціноутворення є визначення і обгрунтування рентабельності продукції, що закладається в ціну виробу. Рентабельність продукції повинна забезпечити підприємству, з одного боку, бажаний розмір прибутку, а з іншого боку, дозволити йому виступати на ринку повноправним учасником, тобто реалізовувати вироблену продукцію.

Основою рентабельності продукції є потреба підприємства в прибутку як в джерелі фінансування його розвитку і в джерелі засобів для власників підприємства.

У зарубіжній практиці для обгрунтування рентабельності продукції широко використовується показник «норматив рентабельності капіталу» (норма прибутку, цільовий норматив). Оскільки величина капіталу підприємства відома, то при планованому нормативі рентабельності капіталу реально визначається і необхідна сума прибутку.