- •Менеджмент
- •Тема 1. Суть, роль і методологічні основи менеджменту
- •1.1. Менеджмент як специфічна сфера людської діяльності
- •1.2. Суть, зміст менеджменту та управління
- •1.3. Менеджмент як система наукових знань та як мистецтво управління
- •1.4. Менеджери та підприємці - ключові фігури ринкової економіки
- •1.5. Рівні управління. Групи менеджерів
- •1.6. Існуючі парадигми менеджменту
- •1.7. Методи досліджень
- •2.1. Закони та закономірності менеджменту
- •2.2. Суть, природа та роль принципів менеджменту в досягненні мети
- •1. Чітко поставлені цілі.
- •6. Підпорядкованість індивідуальних інтересів загальним.
- •2.3. Загальні принципи управління
- •2.4. Сучасні принципи менеджменту
- •3.1. Еволюція управлінської думки у світі та в Україні
- •1. Наукове управління (1885 - 1920)
- •2. Класична або адміністративна школа в управлінні (1920-1950)
- •3. Школа людських відносин (1930-1950)
- •4. Поведінкові науки (1950 - дотепер)
- •5. Кількісний підхід (1950 - дотепер)
- •3.2. Становлення перших теорій управління
- •1. Чітко поставлені цілі.
- •3.3. Школа наукового управління
- •10. Розвиток управлінського мислення.
- •3.4. Школа людських відносин
- •3.5. Теорія індустріального менеджменту
- •3.6. Концепція "виробничої демократії"
- •3.7. Характеристика інтегрованих підходів до управління
- •3.8. Особливості формування сучасних менеджерів в Україні
- •4.1. Поняття організації
- •4.2. Загальні характеристики організацій та складові її успіху
- •4.3. Внутрішнє середовище організації
- •4.4. Зовнішнє середовище організації
- •4.5. Організація як відкрита динамічна система
- •4.6. Життєвий цикл організації
- •4.7. Кроки створення організації
- •4.8. Культура організації
- •4.9. Типи організацій в Україні
- •5.1. Поняття функцій процесу управління
- •5.2. Функції менеджменту як види управлінської діяльності
- •5.3. Класифікація функцій менеджменту
- •5.4. Процес організації управління та його складові
- •5.4. Процес організації управління та його складові
- •5.5. Взаємозв´язок елементів управління
- •5.6. Техніка і технологія управління
- •6.1. Суть планування
- •6.2. Методи розробки планів
- •6.3. Оцінка сильних і слабких сторін організацій
- •Вплив можливостей на організацію
- •Вплив загроз на організацію
- •6.4. Місія організації та цілі в управлінні
- •6.5. Стратегічне планування та розробка стратегії
- •6.6. Планування реалізації стратегії
- •6.7. Загальна характеристика бізнес-планування
- •6.8. Концепція управління за цілями
- •7.1. Владні повноваження, відповідальність і делегування
- •7.2. Процес делегування повноважень і відповідальність
- •7.3. Організаційний механізм і структура управління
- •7.4. Елементи проектування організації
- •7.5. Вплив ситуаційних чинників на проектування організації
- •7.6. Головні форми проектування структур управління
- •Філіальна (м-) форма
- •7.7. Характеристика структур управління
- •8.1. Зміст і еволюція поняття мотивації
- •8.2. Змістові теорії мотивації
- •8.3. Процесійні теорії мотивації
- •8.4. Мотиваційна теорія підкріплення
- •9.1. Суть і зміст контролю
- •9.2. Види контролю
- •9.3. Процес контролю
- •9.4. Поведінкові аспекти контролю
- •9.5. Характеристики ефективного контролю
- •9.6. Контроль і вимірювання результатів роботи персоналу
- •10.1. Поняття регулювання та його місце в системі управління
- •10.2. Види регулювання
- •10.3. Етапи процесу регулювання
- •11.1. Сутність і класифікація методів менеджменту
- •11.2. Економічні методи управління
- •11.3. Організаційно-розпорядчі методи управління
- •11.4. Соціальні методи управління
- •12.1. Суть і види управлінських рішень
- •12.2. Основні підходи до прийняття рішень
- •12.3. Процес прийняття рішень
- •12.4. Встановлення пріоритетів при допомозі аналізу абв
- •Часовий принцип Парето (співвідношення 80:20)
- •12.5. Методи прийняття рішень
- •2. Колективний метод обговорення і прийняття рішень.
- •12.6. Організація та контроль виконання рішень
- •13.1. Інформація, її види і роль у менеджменті
- •13.2. Класифікація інформації
- •13.3. Елементи системи обміну інформацією
- •13.4. Поняття і роль комунікації
- •13.5. Види і форми комунікацій
- •13.6. Перешкоди в комунікаціях
- •13.7. Комунікаційний процес, елементи та етапи процесу
- •14.1. Керівництво і управління
- •14.2. Влада і відповідальність
- •14.3. Форми влади і впливу
- •14.4. Суть лідерства
- •14.5. Теорії лідерства
- •14.6. Типологія стилів керівництва
- •14.7. Ситуаційні підходи до ефективного керівництва
- •15.1. Сутність відповідальності та етики в менеджменті
- •15.2. Соціальна відповідальність як добровільна реакція на соціальні проблеми суспільства з боку організації
- •15.3. Етична поведінка як сукупність вчинків та дій людей
- •15.4. Заходи щодо забезпечення етичної поведінки
- •16.1. Природа організаційних змін
- •16.2. Управління змінами
- •16.3. Використання участі робітників в управлінні для здійснення змін
- •16.4. Значення ефективності, її види
- •16.5. Критерії та показники ефективності управління
3.2. Становлення перших теорій управління
Сильним поштовхом до розвитку управління виробництвом стала промислова революція XVIII століття, коли відбувався перехід до великих підприємств. Замість ремісника, майстра-віртуоза, центральною фігурою став найманий робітник, який не мав певної кваліфікації.
Одним з головних джерел політекономії є англійська політекономія в особі А.Сміта та Д.Рікардо, яка приділяла значну увагу питанням управління в нових умовах: фабричному розподілу праці, організації виробничого контролю та ін.
Значну увагу управлінню працею людей на капіталістичній фабриці приділяли соціалісти-утопісти, особливо Роберт Оуен. Він звертав особливу увагу на те, що ми сьогодні називаємо "людським фактором". Оуен не обмежувався чистою теорією. На початку XIX ст. на своїй текстильній фабриці він здійснив сміливий експеримент, у ході якого на підприємстві було організовано харчування робітників, а в заводському селищі побудована нова школа і проведено благоустрій території.
Оуен використовував для підвищення продуктивності праці моральні стимули: бажання людини бути не гіршою за інших; він реалізував на виробництві дух здорового змагання: у кращих робітників на верстатах з´являлися червоні стрічки, у середніх - зелені, а у поганих - жовті.
З розвитком капіталізму, удосконаленням технічних засобів, концентрацією виробництва значення управління і управляючих суттєво збільшується, а управління розділяється, спеціалізується. Поряд з лінійними керівниками виникають органи функціонального управління. Вже наприкінці минулого століття до управління підприємством ставляться як до науки і мистецтва, яким потрібно вчитися. До вирішення завдань управління виробництвом залучаються економіка, психологія, соціологія, математика. З´являються оригінальні праці з управління виробництвом.
Одним із перших, хто створив цілісну систему управління виробництвом, був американський інженер Фредерік Уінслоу Тейлор (1856-1915). "Система Тейлора" заклала основи наукової організації праці.
Ця система стосовно заробітної плати означала:
- заробітна плата виплачується людині, а не місцю;
- встановлення розцінок повинно ґрунтуватися на точних знаннях, а не на здогадках;
- розцінки, які ґрунтуються на точних знаннях, повинні бути єдиними;
- завдяки таким розцінкам товари виробляються дешевшими, а робітники одержують більш високу заробітну плату, ніж звичайно;
- така заробітна плата формує кращих робітників, дає їм можливість більше заробити, знищує причини навмисної повільності в роботі, пробуджує інтерес робітників та підприємців до співробітництва.
Застосування системи Тейлора вимагало нової організації управління, нових обов´язків управляючих. Головним тут була заміна чисто лінійної, "військової" організації прямого підпорядкування функціональною. Особлива увага приділялася функції планування. Тейлор говорив, що завод повинен управлятися не стільки директором-розпорядником, скільки плановим відділом. Щоденна робота всього заводу повинна спрямовуватися різними функціональними особами відділу так, щоб в усякому разі в теорії завод міг би працювати без перешкод навіть у тому випадку, якби директор-розпорядник, управляючий та їх помічники, які не входять у плановий відділ, всі відразу були відсутні протягом місяця.
Система Тейлора, звичайно, не звільнена від недоліків. Один з них - послаблення єдиноначальства. І навіть у такому вигляді вона давала чудові результати.
Подальшу реалізацію і розвиток ідеї Тейлора одержали на початку XX століття на підприємствах великого американського капіталіста Генрі Форда.
Нагадаємо, що організаційно-технічні принципи управління Форда зводилися до:
• суворої, побудованої за вертикаллю організації управління об´єднанням ряду підприємств, кінцева мета яких - виготовлення автомобіля;
• масового виробництва, яке забезпечувало найменшу ціну, задоволення масового попиту покупців і найбільший прибуток;
• розвинутої стандартизації, яка давала можливість швидко і без зайвих витрат переходити на нові модифікації автомобіля при сталості базової моделі;
• конвеєра з глибоким розподілом праці, який ділиться на сотні і тисячі дрібних операцій. Це дало можливість зробити виробництво безперервним, масовим і разом з тим дешевим;
• постійного удосконалення управління виробництвом.
Ці ідеї єдності управління виробництвом, великий масштаб кооперації, масове виробництво, стандартизація, конвеєрна система розподілу праці, постійне удосконалення управління корисні для нас і сьогодні.
Суттєвий вклад у теорію і практику управління був зроблений інженером-механіком Гаррінгтоном Емерсоном (1853-1931), який одержав освіту в Німеччині і працював в США. Йому належать найважливіші відкриття принципів підвищення продуктивності праці. Сьогодні, при переході до економічних, демократичних методів керівництва народним господарством, доцільними будуть думки Емерсона про організацію системи управління на підприємстві. Тип організації, який існував до цього, можна назвати командним, бюрократичним, тому що він створений не для раціонального виробництва, а для зручності роботи управлінського апарату. Емерсон говорив, що необхідно перевернути весь адміністративний цикл. Піднімаючись доверху адміністративними східцями, ми переконуємося, що це існує не для задоволення тих, хто працює нижче. Майстер робить на заводі не для того, щоб зняти відповідальність із завідувача, а для того, щоб керувати робітниками для обслуговування їх. Ми лише сьогодні можемо по-справжньому оцінити глибину і розумність цих слів: перехід до економічних методів управління дає нам розуміння тієї простої істини, що не виробництво повинно підлаштовуватися до управління, а, навпаки, управління повинно обслуговувати виробництво. У цьому його зміст і користь.
Емерсон сформулював 12 знаменитих принципів продуктивності праці.
В чому ж вони полягають?
