- •Менеджмент
- •Тема 1. Суть, роль і методологічні основи менеджменту
- •1.1. Менеджмент як специфічна сфера людської діяльності
- •1.2. Суть, зміст менеджменту та управління
- •1.3. Менеджмент як система наукових знань та як мистецтво управління
- •1.4. Менеджери та підприємці - ключові фігури ринкової економіки
- •1.5. Рівні управління. Групи менеджерів
- •1.6. Існуючі парадигми менеджменту
- •1.7. Методи досліджень
- •2.1. Закони та закономірності менеджменту
- •2.2. Суть, природа та роль принципів менеджменту в досягненні мети
- •1. Чітко поставлені цілі.
- •6. Підпорядкованість індивідуальних інтересів загальним.
- •2.3. Загальні принципи управління
- •2.4. Сучасні принципи менеджменту
- •3.1. Еволюція управлінської думки у світі та в Україні
- •1. Наукове управління (1885 - 1920)
- •2. Класична або адміністративна школа в управлінні (1920-1950)
- •3. Школа людських відносин (1930-1950)
- •4. Поведінкові науки (1950 - дотепер)
- •5. Кількісний підхід (1950 - дотепер)
- •3.2. Становлення перших теорій управління
- •1. Чітко поставлені цілі.
- •3.3. Школа наукового управління
- •10. Розвиток управлінського мислення.
- •3.4. Школа людських відносин
- •3.5. Теорія індустріального менеджменту
- •3.6. Концепція "виробничої демократії"
- •3.7. Характеристика інтегрованих підходів до управління
- •3.8. Особливості формування сучасних менеджерів в Україні
- •4.1. Поняття організації
- •4.2. Загальні характеристики організацій та складові її успіху
- •4.3. Внутрішнє середовище організації
- •4.4. Зовнішнє середовище організації
- •4.5. Організація як відкрита динамічна система
- •4.6. Життєвий цикл організації
- •4.7. Кроки створення організації
- •4.8. Культура організації
- •4.9. Типи організацій в Україні
- •5.1. Поняття функцій процесу управління
- •5.2. Функції менеджменту як види управлінської діяльності
- •5.3. Класифікація функцій менеджменту
- •5.4. Процес організації управління та його складові
- •5.4. Процес організації управління та його складові
- •5.5. Взаємозв´язок елементів управління
- •5.6. Техніка і технологія управління
- •6.1. Суть планування
- •6.2. Методи розробки планів
- •6.3. Оцінка сильних і слабких сторін організацій
- •Вплив можливостей на організацію
- •Вплив загроз на організацію
- •6.4. Місія організації та цілі в управлінні
- •6.5. Стратегічне планування та розробка стратегії
- •6.6. Планування реалізації стратегії
- •6.7. Загальна характеристика бізнес-планування
- •6.8. Концепція управління за цілями
- •7.1. Владні повноваження, відповідальність і делегування
- •7.2. Процес делегування повноважень і відповідальність
- •7.3. Організаційний механізм і структура управління
- •7.4. Елементи проектування організації
- •7.5. Вплив ситуаційних чинників на проектування організації
- •7.6. Головні форми проектування структур управління
- •Філіальна (м-) форма
- •7.7. Характеристика структур управління
- •8.1. Зміст і еволюція поняття мотивації
- •8.2. Змістові теорії мотивації
- •8.3. Процесійні теорії мотивації
- •8.4. Мотиваційна теорія підкріплення
- •9.1. Суть і зміст контролю
- •9.2. Види контролю
- •9.3. Процес контролю
- •9.4. Поведінкові аспекти контролю
- •9.5. Характеристики ефективного контролю
- •9.6. Контроль і вимірювання результатів роботи персоналу
- •10.1. Поняття регулювання та його місце в системі управління
- •10.2. Види регулювання
- •10.3. Етапи процесу регулювання
- •11.1. Сутність і класифікація методів менеджменту
- •11.2. Економічні методи управління
- •11.3. Організаційно-розпорядчі методи управління
- •11.4. Соціальні методи управління
- •12.1. Суть і види управлінських рішень
- •12.2. Основні підходи до прийняття рішень
- •12.3. Процес прийняття рішень
- •12.4. Встановлення пріоритетів при допомозі аналізу абв
- •Часовий принцип Парето (співвідношення 80:20)
- •12.5. Методи прийняття рішень
- •2. Колективний метод обговорення і прийняття рішень.
- •12.6. Організація та контроль виконання рішень
- •13.1. Інформація, її види і роль у менеджменті
- •13.2. Класифікація інформації
- •13.3. Елементи системи обміну інформацією
- •13.4. Поняття і роль комунікації
- •13.5. Види і форми комунікацій
- •13.6. Перешкоди в комунікаціях
- •13.7. Комунікаційний процес, елементи та етапи процесу
- •14.1. Керівництво і управління
- •14.2. Влада і відповідальність
- •14.3. Форми влади і впливу
- •14.4. Суть лідерства
- •14.5. Теорії лідерства
- •14.6. Типологія стилів керівництва
- •14.7. Ситуаційні підходи до ефективного керівництва
- •15.1. Сутність відповідальності та етики в менеджменті
- •15.2. Соціальна відповідальність як добровільна реакція на соціальні проблеми суспільства з боку організації
- •15.3. Етична поведінка як сукупність вчинків та дій людей
- •15.4. Заходи щодо забезпечення етичної поведінки
- •16.1. Природа організаційних змін
- •16.2. Управління змінами
- •16.3. Використання участі робітників в управлінні для здійснення змін
- •16.4. Значення ефективності, її види
- •16.5. Критерії та показники ефективності управління
13.7. Комунікаційний процес, елементи та етапи процесу
Комунікаційний процес - це обмін інформацією між двома і більше особами. При цьому ставиться мета забезпечити розуміння отримувачем інформації, яка є предметом обміну.
У сучасній теорії менеджменту виділяють такі елементи процесу обміну інформацією:
1. Відправник (особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію та передає її).
2. Повідомлення (інформація, закодована певним чином за допомогою символів).
3. Канал (засіб передачі інформації).
4. Отримувач (адресат, особа, якій призначена інформація і яка певним чином інтерпретує її).
5. Зворотний зв´язок (реакція). Цей елемент часто залишається поза увагою, а одностороннє спілкування є, як правило, малоефективним, хоча загальновизнано, що будь-яка система функціонує ефективно за умови існування налагодженого зворотного зв´язку.
Для пояснення процесу комунікації пропонувалося багато моделей. На жаль, значна кількість теоретиків та практиків менеджменту недооцінили значення етапів розуміння, сприйняття повідомлення в комунікаційному процесі, поділяючи, таким чином, підхід так званої "конвеєрної" теорії комунікацій. При цьому не беруть до уваги, чи зрозумів отримувач суть повідомлення, тобто, з поля зору випадає надзвичайно важливий аспект комунікаційного процесу, а саме: деформація інформації у процесі передачі. Практика свідчить, що такий однобічний тип комунікації є неефективним.
Найпростіші теорії комунікації передбачають взаємодію трьох елементів (складників): відправника (того, хто надсилає повідомлення), самого повідомлення та адресата (того, хто його сприймає). Один з найперших теоретиків у галузі комунікацій С.Е. Осгуд доповнив основну модель концепцією зворотного зв´язку. Він довів, що повідомлення ніколи не сприймається в чистій формі, а завжди по-різному інтерпретується його отримувачами.
Однією з найбільш простих, доступних і розповсюджених моделей комунікаційного процесу є модель, запропонована теоретиком комунікацій Раймондом Россом. Вона ілюструє цей процес за допомогою вичерпного та зрозумілого набору термінів і охоплює основні елементи комунікаційного процесу.
Обмінюючись інформацією, відправник та адресат здійснюють свої дії реалізацією кількох взаємозв´язаних етапів, що є складним процесом: кожний з етапів є точкою, в якій суть повідомлення може бути викривлена або повністю втрачена. Ці етапи в теорії менеджменту формулюються так:
- зародження ідеї;
- кодування та вибір каналу;
- передача інформації;
- декодування (переведення символів відправника у думки отримувача).
Отже, при проектуванні та експлуатації комунікаційних систем необхідно враховувати наявність багатьох джерел деформації інформаційних потоків (мова, сприйняття, статус керівника та підлеглого тощо). У теорії передачі інформації це явище називається шумами, до яких належить все те, що спотворює суть повідомлення. Менеджери повинні пам´ятати, що шуми присутні завжди, і на кожному етапі процесу обміну інформацією відбувається певне викривлення суті повідомлення. Тому необхідною умовою ефективних комунікацій в організації є забезпечення надійного зворотного зв´язку, адже будь-яка система, в тому числі і комунікаційна, може ефективно функціонувати лише за умови наявності ефективного зворотного зв´язку. При цьому відправник та адресат міняються ролями, і відправник має можливість впевнитися у правильності інтерпретації свого повідомлення.
