3. Невропатія лицевого нерва зумовлена дисциркуляційними розладами в судинах нерва, що призводить до розвитку набряку. Цьому сприяють інфекції зубів, пазух носа, регіональних вузлів, протяги.

Починається захворювання болем у навколо вушній ділянці, іноді в лиці та шиї, потім розвивається парез мімічної мускулатури. При повних рухових випаданнях хворий не може нахмурити лоб, закрити око, усміхнутися. Згладжені носо-губна і лобні шкірні складки, обличчя перекошене в здоровий бік. Рідка їжа може виливатися з рота і тверда застрягати між щокою і нижньою щелепою. Виникає сльозотеча, випадає смакова чутливість на 2-3 язика.

. У гострому періоді призначають суміш: еуфіліну, лазиксу, десаметазону в-в, при повних рухових випаданнях глюкокртикоїди, трен тал в-в або через рот, реополіглюкін в-в крапельно, п’явки на зівушну ділянку, іонофорез гідрокортизоном. У відновному періоді застосовують біостимулятори ( алое, плазмол, гумі золь), вітаміни В і РР, АТФ, голкотерапію, масаж, ЛФК. Електростимуляції і антихолінестеразних препаратів – прозерин, калімін. Якщо причиною розвитку стала вірусна інфекція дають противірусні- ацикловір, зовіракс, або похідні інтерферону- реаферон.

Догляд за хворими зводиться до попередження незворотніх парезів і контра структур, а такою навчанням елементів лікувальної гімнастики. Треба пам’ятати що при невропатії неможна теплові процедури у перші дні.

4. Невропатії нервів кінцівок зумовлені стисненням їх в тунелях, або причиною є травма, рідше- інфекція, інтоксикація, ішемія. Залежно від ураження випадають всі або пару функцій нерва.

Невропатія променевого нерва : хворий неможе розігнути передпліччя, кисть, фаланги, неможе відвести 1 палець , повернути кисть долонею доверху. При піднятих догори руках кінцівка згинається у ліктьовому суглобі.

Невропатія ліктьового нерва: неможливість згинання 4-5 пальців, протиставлення мізинця великому пальцю, розведення 2-5 пальців та приведення всіх, випадає чутливість на мізинці.

Невропатія серединного нерва: неможливість згинання 1-3 пальців, розгинання кінцевих 2-3 пальцівЖ протиставлення 1 пальця всім іншим, неможлива пронація, можливий біль, випадає чутливість на 2-3 пальцях. Характерна ,,рука пророка,,, подряпати 1 пальцем по площині.

Невропатія великогомілкового нерва : неможливість згинання стопи і пальців, не може пройти на пальцях, литка атрофується, випадає ахілесовий рефлекс, біль, випадає чутливість на підшві і литці.

Невропатія малогомілкового нерва: неможливість розгинання стопи і пальців, хворий не може йти на п’ятах, ,,півняча хода,, випадає чутливість по зовнішньому краю гомілки, на тильному боці стопи і пальців.

Плексопатія – ураження сплетень. Найчастіше уражається плечове при равмах, переломах ключиці, при стисненні в тунелях драбинчастим мязом. Розрізняють верхню,нижню і тотальну.

Верхня ( параліч Дюшена-Ерба): утруднене відведення плеча, обмеження згинання передпліччя, супінації, болі і розлади чутливості, випадання згинально-ліктьового рефлексую

Нижня( параліч Дежерін – Клюмпке): атрофічний парез мязів кисті і передпліччя, болі і розлади чутливості по внутрішній поверхні плеча і передпліччя, випадання карпо-радіального рефлексу.

5. Остеохондроз – первинний дистрофічний процес у пульпозному ядрі, яке при розпаді клітин хряща і вивільнені ферментів під впливом цілого ряду факторів втрачає воду і зменшується в об’ємі. Під впливом мікротравм утворюються тріщини фіброзного кільця і це призводить до подальшого вирячування пульпозного ядра. Виділяють 2 патогенетичні варіанти розвитку: рефлекторний і компресивний.

Клініка: ведучим є вертеброгенний синдром: біль при рухах, протибольові положення, зменшення активних рухів в ураженій ділянці, сплощення лордозів, поява анталгічних сколіозів, болючість і напруження паравертебральних мязів, поява симптомів натягу.

Діагностика: рентгеноспондилографія, КТ, МТт та поперековий прокол.

Методи лікування:

1. Ортопедичні ( пояси, корсети, ви тяжіння хребта, мануальна терапія)

2. Медикаментозні ( аналгін, баралгін, диклофенак, сургам, месулід, дексаметазон, лазикс, еуфілін)

3. Фізіотерапевтичні ( іонофорез або діадинамо- або ампліпульсофорес анальгетиків з парафіном на поперек і кінцівки, голкотерапія, масаж.

4. санаторно-курортні ( сірководневі, радонові ванни, грязі)

5. Хірургічні.

Також застосовують вітамінотерапію, АТФ, прозерин, біостимулятори, масаж, ЛФК.

6. Шийний остеохондроз. Хворого турбує біль у ділянці плечового суглобу та шиї. Біль носить інтенсивний та пекучий характер. М'язи шиї напружені. Може спостерігатись кардіальний синдром, який нагадує стенокардію, аритмію, тахікардію. Але при обстеженні серцевого м'яза ані функціональних, ані органічних змін нема (при відсутності серцевих захворювань). Також для шийного остеохондрозу характерні головний біль, запаморочення, нудота, погіршення зору у вигляді «мушок» та «плівки» перед очима, розлад сну, важкість у голові.

Лікування остеохондрозу є комплексним і включає в себе такі заходи:

1) Медикаментозна терапія застосовується залежно від симптомів та проявів хвороби. У гострій стадії використовують знеболюючі (диклофенак, кетанов, дексалгін) та спазмолітичні (но-шпа, мідокалм) препарати, а також знеболюючі мазі (апізатрон, фіналгон, диклак-гель та інші). Під час ремісії хворим призначають ліки, які покращують структуру хряща та кровообіг у хребті (терафлекс, структум, дона, хондроітін з глюкозаміном). Також великою популярністю користуються гомеопатичні препарати.

2) Фізіотерапія. Діапазон фізіотерапевтичних процедур досить великий. Це ультрафіолетове опромінювання, динамічні струми, фонофорез новокаїну, еуфіліну, ультразвук, електромагнітні процедури. Невід'ємною складовою є ванни з радоном, грязеві, вуглеводневі, хвойні.

3) Лікувальна гімнастика, масаж.

7. Оперізуючий лишай. Збудник - вірус вітряної віспи, який викликається запаленням між хребцевих вузлів та чутливих гангліїв черепно-мозкових нервів, а також оболонок, корінців і нервів. Починається з загально інфекційних симптомів і інтенсивного болю в уражених сегментах. Через 2 дні зявляються папули а потім везикули інколи з геморагічним вмістом. З часом пухирці підсихають, перетворюються у кірочки і відпадають. Висипання можуть бути на лобі, верхній повіці, спинці носа і рогівці( може призвести до сліпоти).

Лікування: ефективним є призначення противірусних препаратів ( ацикловір, зовіракс, віролекс), похідних інтерферону ( реаферон, циклоферон), імуноглобуліну. Застосовують куранти в-в для попередження розвитку пісоягерпетичної невралгії. Симптоматично: анальгетики ( анальгін, трамадол, солпадеїн) та антигістамінні ( супрастин, піпольфен). Виспку змазують брильянтовим зеленим.

8. Поліневрит – множинне ураження нервових стовбурів. Ведучим є поліневритичний синдром. Для нього характерно розвиток симетричних розладів: Чуттєвих ( анестезія за типом рукавичок і шкарпеток), рухових ( параліч, слабість, втомлюваність), Вегетативно-судинних і трофічних ( сухість шкіри, виразки, тріщини).

Можуть уражатися і черепно-мозкові нерви, виділяють клінічні форми : рухову, чутливу, вегетативну, змішану. За перебігом: гостру, підгостру, хронічну. Поліневрити можуть бути: інфекційні, і інфекційно-алергічні. Поліневропатії є: алергічні, токсичні, обмінні, ішемічні, спадкові.

Вірусні поліневрити розпочинаються бурхливо з ознак загальної інтоксикації та появи до 3 днів поліневритичного синдрому з периферійними парезами. Відновлення функцій може бути повним і частковим. В лікування застосовують противірусні і дезінтоксикаційні засоби.

Полірадикулонейропатія Гійєна-Баре – алергійне захворювання, при якому поряд з нервами кінцівок уражаються корінці спінальних та черепних нервів. Виражені порушення поверхневих та глибоких видів чутливості. Ураження черепних нервів може призвести до розвитку бульварного синдрому. В діагностиці має значення дослідження ліквору. У лікування застосовують плазмафарез, глюкокортикоїди, дезінтоксикацію, при бульбарних розладах – реанімацію.

Дифтерійна полірадикулонейропатія- неврологічне ускладнення дифтерії, обумовлене дією дифтерійного токсину.Неврологічні симптоми виникають через кілька знів від початку дифтерії. Розвивається парез акомодації і бульварний синдром. Через 3-4 тижні виникають парези ніг можливе порушення чутливості. Можливе приєднання параліч діафрагми, ураження міокарда, бульварні розлади. Лікування проводять протидифтерійною сироваткою, дезінтоксикацій на терапія, вітамінотерапія, У відновному періоді ЛФК.

Алкогольна полінейропатія- виникає як наслідок гострого ентериту та розладами печінки. Розпочинається болем і парестезіями в стопах і гомілках. Виникають периферійні парези, випадання чутливості, вегетативні розлади. Може бути синдром Корсакова ( випадання пам’яті). Призначають вітаміни В, РР, гепатопротектори ( легалон, карсил, есенціалє) дезінтоксткаційні ( глюкоза, р-н Рінгера-Лока), біостимулятори, фосфаден. Електростимуляція мязів, озокеритові аплікації, сірководневі або хвойні ванни, масаж, ЛФК.

9. Менінгококовий менінгіт- уражає оболонки головного та спинного мозку, поширюється у вигляді епідемії., найчастіше хворіють діти. Збудник- менінгокок Вейксельбаума., передається від хворих та хдорових бацилоносіїв повітряно-крапельним шляхом і контактним. Інкубаційний період- 1 -5 днів.

Клініка: Розвивається бурхливо- лихоманка, температура 40, головний біль , блювання, менінгеальний синдром, судоси, збуджений стан, анталгічна поза, підвищена чутливість до світлових і звукових подразників, затримка стільця і сечовипускання, зявляються висипання. Тривалість хвороби різна. У хворих можуть спостерігатися втрата свідомості, марення, збудження та судоми. Може розвинутися коматозний стан і парези. Для діагностики проводять поперековий прокол. Ліквор мутний, жовтувато-зеленого кольору, витікає під тиском: білок – більше 1, 5 г., плеоцитоз. У крові: лейкоцитоз, зсув вліво, високе ШОЕ.

Лікування.: пеніцилін в-м до 40 млн ОД кожні 2-3 год., Тривалість лікування – 7-10 днів, . у випадку розвитку стійких штамів менінгокока показано заміна пеніциліну ампіциліном. В додаток антибіотики широкого спектру дії: цефалоспорини, макроліти, сульфаламідні. Симптоматичні: діуретини, введення великої кількості рідини, днзінтоксикаціні, антигістамінні, протисудосні, анальгетикиЖ, глюкокортикоїди.

Менінгеальний симптомокомплекс: - загально мозкові симптоми( порушення психіки, орієнтації, біль, галюцинації, збудження)

• Оболонкові симптоми ( ригідність потиличних мязів, симптоми Керніга, Брудзинського)

• Загально-інфекційні прояви.

10. Вторинний гнійний менінгіт – виникає при наявності гнійного вогнища в організмі, процес розвивається в результаті безпосереднього переходу інфекції з гнійного вогнища чи шляхом метастазування з гнійних вогнищ. Збудник- коки, гемофільна паличка, сальмонела.

Клініка.: Розпочинається з різкого погіршення загального стану хворого, температура 40, озноб. Розвивається менінгеальний синдрои, судоми, порушення свідомості, вегетативні порушення. Клініка деколи маскується проявами септичного стану.

У спинномозковій рідині: плеоцитоз нейтрофільний, бактерії, підвищенні білка.

Лікування.: таке саме як при первинному, тіки враховують чутливість мікрофлори до антибіотиків. Можуть вдаватися до радикальних методів лікування.

11. Туберкульозний менінгіт. Збудник – мікобактерія туберкульозу, проникає в субарахноїдальний простір і уражає основу мозку.

Клініка.: починається поступово, головний біль, запаморочення, лихоманка. Характерний період передвісників: хворий виснажується блідне, втрачає апетит, стає млявим, подразливим, плаксивим. Потім появляються ознаки менінгіту: нудота, головний біль, ригідність мязів потилиці, сим поти Керніка і Брудзинського. Характерна поза хворого. Потім може бути паралічі, косоокість, птоз, маскоподібне обличчя, потім порушення свідомості, судоми, тазові та вегетативні порушення.

Діагностика.: типовий сповільнений початок, наявність первинного вогнища туберкульозу, субфебрильта температура, менінгеальний синдром, ураження черепних нервів. Лікворо прозорий або мутний, витікає під тиском, плеоцитоз, цукор знидений, білок підвищений. У крові: лейкоцитоз, зсув вліво, лімфопенія, підвищення ШОЄ.

Лікування.: протитуберкульозна терапія: ізоніазид, рифампійин, піразинамід. Також стрептоміцин в-м, преднізолон, сечогінні, дезінтоксикацій ні, ноотропи, вітаміни В, АТФ. Правильне харчування.

Сифілітичний менінгіт. Збудник – бліда трипонема, проника в ГЕБ, викликає запальні зміни в оболонках та судинах головного та спинного мозку.

Клініка.: Стерта форма пробігає безсимптомно і верифікується на підставі спинномозкової рідини і позитивній реакція Вессермана. При гострій формі розвивається гостро, підвищується температура тула до 38, легкий менінгеальний синдром, поряд з цим виникають загальні симптоми: дратівливість, марення, слабість, безсоння. Основним симптомом є нападоподібний головний біль який загострюється саме вночі, блювання, подразнення черепних нервів, відсутність реакції зіниць на світло, судоми, парези та розлади мови.

Лікування.: госпіталізація у неврологічний чи психічний стаціонар . Кмплекс терапії : сполуки йоду, бійохінолу, великі дози пеніциліну, пірогеналу, калію йодиду, вітаміни, препарати фосфору, заліза. Тривалість лікування визначається санацією ліквору, результатами серологічних тестів.

Профілактика.: попередження поширення сифілісу, своєчасна діагностика та достатня специфічна терапія пеніциліном.

12. Церебральний арахноїдит – серозне запалення мяких мозкових оболонок з переважним ураженням павутинної оболонки мозку, зустрічається при захв. ЦНС і інфекціях. Він частіше обумовлюється певною ділянкою мозку. Розрізняють : конвекситальний, оптико-хіазмальний, педункулярний, мосто-мозочкового кута, злуковий, кистозний, змішаний. Спостерігається потовщення та помутніння павутинної оболонки, і спайки між павутинною та м’якою оболонкою.

Клініка.: місцеві прояви та загально мозкові явища, наростаючий головний біль, іноді локалізований, блювання на висоті болю, гіпертензивний синдром, ураження черепних нервів, судоми, гіпофізарні порушення, неврит та атрофія зорових нервів, порушення статики і кординації рухів. Перебіг: гостий, підгострий та хронічний. У спинномозковій рідині незначні запальні зміни, витікає під тиском.

Лікування.: спрямоване на усунення причини захворювання але тоді коли це вторинне захворювання, медикаменти такі самі як при серозному менінгіті, дегідратуючі ( фуросемід, діакарб, гліцерин, глюкокортикоїди), розсмоктувальна терапія, проти судомні. Вдаються до хірургічного втручання при злуках і гнійних явищах.