Форми розрахунків.

Форма розрахунків

Комерційні банки здійснюють безготівкові розрахунки у різ­них формах.

сукупність взаємопов 'язаних елементів — спосіб платежу і документообіг.

Найбільш розповсюдженими є розрахунки платіжними дору­ченнями, платіжними вимогами-дорученнями, акредитивні, роз­рахунки з використанням чеку, факторинг,інкасове доручення, відкритий рахунок, розрахунки по сальдо взаємної заборгова­ності.

Застосування тієї чи іншої форми розрахунків визначається особливостями господарських взаємовідносин підприємств та ор­ганізацій і спрямовано на зміцнення договірної дисципліни, за­безпечення безперебійних платежів і прискорення оборотності грошових коштів у розрахунках.

Підприємства,а також установи банків здійснюють розрахун­ки при дотриманні таких умов:

1. Кошти підприємств підлягають обов'язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в їх касах у межах встанов­леного банком ліміту та норм витрат з виручки, які передбачені діючим порядком ведення касових операцій у народному госпо­дарстві України.

2. Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються у національній валюті України через банк шляхом перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача коштів.

3. Кошти з рахунку клієнта списуються за розпорядженнями його власника крім випадків, у яких чинним законодавством пе­редбачене безспірне стягнення та безакцептне списання коштів. У безакцептному порядку проводиться списання:

• за виконавчим листом суду та арбітражу;

• недоїмок по податках, недоплат у державні цільові фонди,позабюджетні фонди;

• платежів за розпорядженням державних податкових адмініс­трацій;

• платежів державного обов'язкового і державного соціально­го страхування, до Пенсійного фонду;

• за розпорядженням Антимонопольного комітету і КРУ;

• за розпорядженням підприємств за результатами розгляду претензій, що стосуються доарбітражного врегулювання господар­ських спорів у тому випадку, якщо боржник визнав претензію.

4. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних коштів на рахунку клієнта.

5. Платежі проводяться, як правило, після відвантаження то­варно-матеріальних цінностей, виконання робіт чи надання пос­луг або одночасно з ними. В окремих випадках може бути прове­дена попередня оплата. Платежі проводяться за рахунок власних коштів платника, а в окремих випадках за рахунок кредиту банку.

6. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допус­каються,за винятком випадків уступки вимоги і переведення бо­ргу відповідно до Цивільного Кодексу України та в інших випад­ках, передбачених чинним законодавством.

7. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків.

8. Підприємства самостійно обирають форми розрахунків, пе­редбачені інструкцією № 7 «Про безготівкові розрахунки в гос­подарському обороті України» та вказують їх при укладенні між собою договорів.

9. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одер­жувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно- позовному порядку без участі банку.

Кожній формі безготівкових розрахунків відповідає певний вид розрахункового документа— паперове чи електронне пові­домлення. Вибір залежить від технічних можливостей підприємства. Розрахункові документи приймаються банками до виконання без обмеження їх максимального або мінімального розміру суми. Платежі з рахунків клієнтів виконуються банками у межах залишків коштів на початок операційного дня.

Для кожного розрахункового документа характерна єдина в масштабах країни форма,сувора стандартизація, кодифікація ре­квізитів(додаток 8). Система оформлення, використання та руху розрахункових документів називається документообігом.

Розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, повинні мати такі реквізити:

— назва документа;

— номер документа, число, місяць, рік його виписки (число та рік цифрами, місяць літерами);

— назви платника й одержувача коштів (їх офіційне скоро­чення), їх ідентифікаційні коди, номери рахунків у банку;

— назви банків платника й одержувача, їх місцезнаходження та номери за МФО (коди банків);

— сума платежу цифрами і літерами:

при зазначенні суми цифрами — розділовим знаком є кома (наприклад, 125,64 грн.);

при зазначенні суми літерами — назва грошової одиниці вка­зується скорочено, а сума копійок цифрами (двісті грн. 75 коп.);

— призначення платежу: назва товару, посилання на доку­мент, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок), із зазначенням його номера і дати коду товару;

— на першому примірнику — печатка та підписи відповіда­льних осіб;

— сума податку на додану вартість або напис «без податку на додану вартість».

У разі, якщо хоча б один з вищезазначених реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнений або заповнений не­правильно, банк такий документ до виконання не приймає.

До оформлення платіжних документів пред'являються такі вимоги:

— оформлюють у кількості примірників, необхідних банку та всім сторонам;

— виписують з використанням технічних засобів;

— виправлення і підчистка не допускаються;

— обов'язкова наявність усіх перерахованих вище реквізитів;

— списання коштів з рахунку здійснюється на підставі пер­шого примірника. Перший екземпляр розрахункового документа повинен бути обов'язково підписаний посадовими особами, що мають право розпоряджатися рахунком і мають печатку.

На всіх примірниках паперових розрахункових документів банк в обов'язковому порядку в правому верхньому куті проста­вляє дату надходження цих документів.Якщо документи надій­шли після закінчення регламентованого банком часу роботи з клієнтами, на них, крім того, проставляється штамп «Вечірня». Дата виконання розрахункового документа проставляється в пра­вому нижньому куті.

У разі, якщо дата розрахункового документа збігається з да­тою проводки його банком, дата отримання банком документа у правому верхньому куті не проставляється.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного роз­рахункового документа, якщо інший строк не встановлений до­говором банківського рахунка або законом.

Зарахування грошей на рахунок клієнта здійснюється як шля­хом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу гро­шей у безготівковій формі з інших рахунків.

Банк виконує розрахункові документи відповідно до чергово­сті їх надходження та виключно в межах залишку грошових кош­тів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

У разі одночасного надходження до банку кількох розрахунко­вих документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунку клієнта у такій черговості:

1) у першу чергу списуються грошові кошти на підставі рі­шення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

2) у другу чергу списуються грошові кошти на підставі рішен­ня суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (кон­трактом), а також виплати за авторським договором;

3) у третю чергу списуються грошові кошти на підставі інших рішень суду;

4) у четверту чергу списуються грошові кошти за розрахунко­вими документами, що передбачають платежі до бюджету;

5) у п'яту чергу списуються грошові кошти за іншими розра­хунковими документами в порядку їх послідовного надходження.

3.2. Порядок відкриття рахунків у банку

Банки України мають право відкривати рахунки рези­дентам(юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фі­зичним особам) і нерезидентам (юридичним особам — інвесто­рам,представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Суб'єкти господарювання мають право самостійно оби­рати банк для розрахунково-касового обслуговування і за усіма видами операцій можуть користуватись послугами одного або декількох комерційних банків.

Порядок відкриття банками рахунків та їх режими визнача­ються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в дого­ворі, що укладається між банком і його клієнтом —власником рахунка.За договором банківського рахунка банк зобов'язу­ється приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, ви­конувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за ра­хунком.

Види рахунків, які підприємства можуть відкривати в банку залежать від правового статусу і характеру діяльності цього під­приємства.Це можуть бути поточні, бюджетні, депозитні (вклад­ні), позичкові та деякі інші рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних) та поточних рахунків ви­значаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуго­вуючими їх банками.

Поточний рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей рахунок та для здійснення усіх видів операцій за

цим рахунком відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Законодавством та інструкціями НБУ передбачено, що кож­не підприємство має право відкрити по одному поточному ра­хунку в національній та іноземній валюті у двох установах ба­нку. У разі відкриття двох поточних рахунків у національній валюті один з них виступає в якості основного, другий —до­даткового. Відмінність цих рахунків полягає у тому, що коли на поточних рахунках не вистачає коштів для задоволення всіх претензій до підприємства, то заборгованість, що стягується у безспірному порядку, обліковується за основним поточним ра­хунком.

Платник може розпоряджатися грошима, що зберігаються на його поточному рахунку, за допомогою платіжних інструментів, зокрема платіжної картки.

Для відкриття поточного рахунку підприємство надає уста­нові банку такі документи:

Заяву на відкриття поточного рахунку встановленого зразка. Заява підписується керівником та головним бухгалтером підпри­ємства.

Копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі держав­ної виконавчої влади або в іншому органі, уповноваженому здій­снювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи орга­ном, який видав свідоцтво про державну реєстрацію.

Копію належним чином зареєстрованого статуту (положен­ня),засвідчену нотаріально.

Копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік.

Картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинно­го законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підпису платіжних докумен­тів. У картку включається також зразок відбитку печатки, прис­воєної підприємству.

Копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фо­нду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав від­повідний документ.

Після вивчення фінансового стану підприємства і поданих до­кументів та здійснення ідентифікації клієнта банк протягом де­сяти календарних днів приймає рішення про відкриття поточного рахунку або відмову.

У разі прийняття позитивного рішення керівник банку передає в бухгалтерію розпорядження про відкриття рахунку разом з усі­ма необхідними документами. Між банком і підприємством ук­ладається угода на здійснення розрахунково-касового обслугову­вання, в якій зазначається номер відкритого рахунку, передбачені зобов'язання та права сторін щодо виконання операцій за рахун­ком, умови закриття рахунку, строк дії угоди, порядок та періо­дичність видачі виписок з рахунку тощо. За окремою угодою банк надає список тарифів комісійної винагороди за свої операції та послуги, у тому числі за розрахунково-касове обслуговування (плата за відкриття рахунку, за вилучення готівки, вихідні пере­кази, закриття рахунку та інші).

Бухгалтерія на підставі розпорядження керівника банку реєст­рує поточний рахунок у книзі реєстрації відкритих рахунків, ро­бить відповідну позначку на документах і передає їх в юридичну службу для зберігання в юридичній справі клієнта.Протягом трьох робочих днів з дня відкриття рахунку (включаючи день ві­дкриття)банк повинен повідомити номер рахунку податковому органу, а у разі відкриття додаткового рахунку — також банк, в якому відкритий основний рахунок.

З документів, які вимагаються від клієнтів банку у разі відкриття рахунків,формується справа з юридичного оформлен­ня рахунку, яка зберігається банком протягом п'яти років після закриття рахунку.

Якщо підприємству уже відкрито поточний рахунок в банку, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юри­дичного оформлення рахунку, відкриття підприємству іншого поточного рахунку (зокрема, карткового, поточного бюджетного рахунку, рахунку за спеціальним режимом використання, поточ­ного рахунку в іноземній валюті) може здійснюватися за умови надання підприємством заяви на відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитком печатки, засвідченої в установленому порядку. Датою початку видаткових операцій за цим рахунком є дата реєстрації отримання банком повідомлення про взяття рахунку на податковий облік.

У разі якщо відокремленому підрозділу юридичної особи вже відкрито поточний рахунок і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то банк може відкрити йому інший поточ­ний рахунок за умови надання заяви про відкриття поточного ра­хунку,клопотання юридичної особи про відкриття поточного ра­хунку та картки із зразками підписів та відбитком печатки, засвідченої в установленому порядку.

Поточні рахунки можуть відкриватися також приватним (фі­зичним) особам. Вони носять платіжний характер і призначені для здійснення розрахунків приватної особи з фізичними та юри­дичними особами, тобто для обслуговування руху грошових ко­штів, що виникає при надходженні доходів приватної особи та їх використанні. Для відкриття рахунку приватна особа надає банку такі документи: заяву на відкриття рахунку;картку із зразком пі­дпису; паспорт або документ, що його замінює; довідку про іден­тифікаційний код платника податку. Паспорт і довідка дозволя­ють банку ідентифікувати фізичну особу.

Поточнірахунки клієнтів банків закриваються на підставі:

• заяви власника рахунку;

• рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації юридичної особи;

• відповідного рішення суду про ліквідацію підприємства;

• рішення уповноваженого державного органу про скасування державної реєстрації юридичної особи або державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності — фізичної особи, визнання в установленому порядку юридичної особи фіктивною або ого­лошення фізичної особи померлою чи визнання безвісно відсутньою;

• на інших підставах, передбачених законом чи договором між банком та власником рахунку.

Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам (їх відо­кремленим підрозділам), яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використан­ня.Ці рахунки відкриваються на підставі платіжного доручення фінансового органу,органу Державного казначейства, відповід­ного розпорядника бюджетних коштів.

Кредитні рахунки відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам в будь-якій установі банку, яка має право видавати кредити, з дотриманням чинного законо­давства. Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, які надані шляхом оплати розрахункових документів чи перераху­вання на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Вкладний рахунок, що відкривається банком клієнту (Лаптіїтиіїй) на договірній основі для зберігання гро- ( p^Z ' "ей. що передаються —м банку в

г ' управління на встановлений строк та під

визначений процент відповідно до умов договору.

Вкладні(депозитні) рахунки відкриваються підприємствам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент відповідно до умов договору.

У разі якщо підприємство не має в банку поточного рахунку, то банк відкриває вкладний(депозитний) рахунок такому клієнту на підставі депозитного договору за умови подання ним таких документів:

— копії свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконав­чої влади, іншому органі,уповноваженому здійснювати держав­ну реєстрацію, засвідченої нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію (крім бюджетних установ та організацій);

— копії належним чином зареєстрованого статуту (положен­ня), засвідченої нотаріально або органом, який здійснив реєст­рацію. Положення, які затверджуються постановами Кабінету

Міністрів України чи Указами Президента України, нотаріаль­ного засвідчення не потребують;

— копії документа, що підтверджує взяття підприємства на облік відповідним органом державної податкової служби, за­свідченої тим органом, який видав документ,нотаріально або уповноваженим працівником банку;

— копії документа про повідомлення органів Фонду соціаль­ного страхування від нещасних випадків на виробництві та про­фесійних захворювань України щодо намірів підприємства —платника страхових внесків відкрити рахунок (подається, якщо підприємство або його відокремлений підрозділ використовують найману працю);

— копії довідки про внесення підприємства до Єдиного дер­жавного реєстру підприємств та організацій України, засвідченої нотаріально або органом, який видав довідку,або уповноваже­ним працівником банку;

— картки із зразками підписів та відбитком печатки, за­свідченої нотаріально або вищестоящою організацією (вимага­ється, якщо в депозитному договорі передбачено перерахування коштів після закінчення строку зберігання з використанням платіжного доручення).

Відокремленому підрозділу підприємства, який не має в ба­нку поточного рахунку, вкладний (депозитний) рахунок відкривається на підставі депозитного договору за умови надання цим підрозділом таких документів:

— копії належним чином оформленого положення про відок­ремлений підрозділ, засвідченої нотаріально або органом, що створив відокремлений підрозділ;

— копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади,іншому органі, уповноваженому здійс­нювати державну реєстрацію, засвідченої нотаріально чи орга­ном, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

— копії документа, що підтверджує взяття відокремленого підрозділу на облік відповідним органом державної податкової служби, засвідченої тим органом, який видав документ, но­таріально або уповноваженим працівником банку;

— копії документа про повідомлення органів Фонду соціаль­ного страхування від нещасних випадків на виробництві та про­фесійних захворювань України щодо намірів відокремленого підрозділу — платника страхових внесків відкрити рахунок (по­дається,якщо відокремлений підрозділ використовує найману працю);

— копії довідки про внесення відокремленого підрозділу до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідченої нотаріально або органом, який видав довідку, або уповноваженим працівником банку;

— картки із зразками підписів та відбитком печатки, за­свідченої нотаріально або керівником підприємства — юридич­ної особи, до складу якого входить відокремлений підрозділ (ви­магається, якщо в депозитному договорі передбачено перераху­вання коштів після закінчення строку зберігання з використанням платіжного доручення).

Якщо вкладний (депозитний) рахунок відкривається під­приємству або відокремленому підрозділу, який вже має в цьо­му банку поточний рахунок (тобто коли банком здійснено ідентифікацію клієнта і сформовано справу з юридичного офор­млення рахунку),весь перелік документів, визначений цим підпунктом, не вимагається. У такому разі вкладний (депозит­ний) рахунок відкривається на підставі депозитного договору за умови надання підприємством або відокремленим підрозділом, який використовує найману працю, копії документа про повідом­лення органів Фонду соціального страхування від нещасних ви­падків на виробництві та професійних захворювань України що­до намірів підприємства або відокремленого підрозділу —платника страхових внесків відкрити рахунок.

Кошти на вкладні (депозитні) рахунки підприємств та їх відокремлених підрозділів перераховуються з поточного рахунку і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з вкладного (депозитного) рахунку підприємства або його відокремленого підрозділу забороняється.

Вкладні (депозитні) рахунки в іноземній валюті відкри­ваються уповноваженим банком резидентам (юридичним осо­бам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам)та нерези­дентам (юридичним особам — інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам) на підставі укла­деного депозитного договору між власником рахунку та банком у порядку, встановленому Інструкцією для відкриття вкладних (де­позитних) рахунків у національній валюті.

Фізичні особи, які відкривають рахунки на своє ім'я,на ім'я неповнолітніх осіб чи на ім'я іншої фізичної особи, мають пред'явити уповноваженому працівнику банку паспорт або до­кумент, що його замінює. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданий органом державної податкової служби, що свідчить про присвоєння їм ідентифікаційного номе­ра платника податків.

Неповнолітні особи віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років самостійно або в присутності чи за письмовою згодою своїх батьків (усиновителів) чи піклувальників відкривають рахунки за умови пред'явлення свідоцтва про народження (особами віком від 15 до 16 років) або паспорта (особами, яким виповнилося 16 років) та документа, виданого органом державної податкової служби, що свідчить про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків. Неповнолітня особа віком від 15 до 16 років додатково має надати довідку із зразком свого підпису,видану навчальним закладом, де вона навчається, або картку із зразком підпису,засвідчену в установленому законодавством порядку. Якщо рахунок відкривається в присутності батьків або законних представників, батьки пред'являють паспорт та свідоцтво про на­родження неповнолітнього, а законні представники — паспорт та документ, що підтверджує статус законного представника непов­нолітнього.

Уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію фізичної особи, яка відкриває поточний або вкладний (депозит­ний) рахунок, і робить у присутності цієї особи копії сторінок па­спорта або документа, що його замінює, які містять прізвище, ім'я,по батькові (у разі його наявності), дату народження, серію та номер паспорта або документа, що його замінює, дату видачі та найменування органу, що видав документ, місце проживання або тимчасового перебування, інформацію про громадянство (у разі, якщо особа, яка відкриває рахунок, є нерезидентом), а також копію документа, виданого органом державної податкової служ­би, що свідчить про присвоєння фізичній особі-резиденту іденти­фікаційного номера платника податків. Ці копії засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку, який здійснює ідентифікацію клієнта, та особи, що відкриває рахунок, як такі, що відповідають оригіналу, і зберігаються у справі з юридичного оформлення рахунку.

У разі надання власником рахунку права розпорядження ра­хунком іншим особам уповноважений працівник банку іденти­фікує цих осіб та підтверджує здійснення ідентифікації зняттям копій відповідних документів у порядку, встановленому цим пу­нктом.

Ідентифікація клієнта банку, що відкриває рахунок, не є обо­в'язковою у разі, якщо клієнт вже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відми­ванню)доходів, одержаних злочинним шляхом.

Банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.

Банки мають право відкривати своїм клієнтам — іншим бан­кам кореспондентські рахунки.

Кореспондентський рахунок, що відкривається банку для рахунок здійснення розрахунків, які виконує за

дорученням та за рахунок цього банку той банк, в якому відкривається цей рахунок.

Відкриття кореспондентських рахунків банками іншим банкам здійснюється шляхом встановлення між ними кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.