2.Політичні партії та суспільні рухи в Україні на початку хх ст.

РУП - Революційна українська партія - заснована 1900 р. у Харкові Д Антоновичем, М. Русовим, , Б.Камінським, л.Мацієвичем. Програмні вимоги РУП були розроблені М.Міхновським у брошурі "Самостійна Україна", де висувалась кінцевою метою "одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна", а найближчим завданням вважалось повернення українських прав, гарантованих російським царем у 1654 р. за Переяславською угодою. У складі партії були 6 "вільних громад РУП”- Київська, Харківська, Чернігівська Полтавська, Лубенська, Чорноморська. На чолі стояв Центральний комітет до якого входили Д.Антонович, В.Козиненко, Є.Голіцинський. Органами партії були місячник "Гасло", часопис "Селянин", газета"Праця". До РУП входили переважно студенти та учні середніх навчальних закладів. У Харкові, Києві, Полтаві, Чернігові та деяких інших містах вона мала місцеві осередки, що називалися "вільними громадами" . З 1903 р. фактичним керівником РУП став Микола Порш. Рупівці поширювали відозви, листівки, прокламації, в яких проповідували в основному мирні форми дій.

Українська соціалістична партія – 1900 – Лідери: Б. Ярошевський, М. Меленевський. Кінцева мета: демократична Українська Республіка із суспільною власністю на засоби виробництва. Укладення «братерського союзу» із соціалістичними партіями Польщі та Росії в боротьбі із самодержавством за самостійність України

УНП - Українська народна партія, заснована 1902 р. М.Міхновським, О. Макаренком та ін. Політична орієнтація партії, дуже невеликої за чисельністю, була сформульована М.Міхновським у так званих "10 заповідях": самостійна демократична республіка, панування української мови, звичаїв, культури. Серед заповідей висувався лозунг "Україна для українців". УНП була єдиною партією в Наддніпрянській Україні, яка стояла на засадах державної самостійності України. Орієнтувалась на національну інтелігенцію.

"Спілка" -Український соціал-демократичний союз, вийшла у 1904 р. із РУП. Її лідером був М.Меленевський. Він хотів, щоб партія представляла усіх робітників України, незалежно від національності, і приєдналися у 1905 р. до російських меншовиків на правах автономної організації.

Члени РУП, які залишилися після виходу з неї "Спілки", у грудні 1906 р. на своєму з'їзді перейменували РУП в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). її лідерами стали В.Винниченко, С.Петлюра, М.Порш, Л.Юркевич та ін. УСДРП виступала за автономію України в складі Російської держави, проповідувала поділ соціал-демократичних партій за національною ознакою.

Напередодні революції 1905 р. в Україні активізувалися ліберальні сили. 1904 р. вони створили в Києві Українську демократичну партію (УДП). Її лідерами були О.Лотоцький,Є.Тимченко, Є.Чикаленко. Восени 1904 р. окремі члени УДП, які вийшли з неї, поклали початок новій — Українській радикальній партії (УРП). Її лідерами стали Б. Грінченко і С.Єфремов.

В умовах революції 1905—1907 pp. пройшла консолідація УДП і УРП, які відзначалися ідейною близькістю платформ. Наприкінці 1905 р. у Києві організувалась Українська демократично-радикальна партія (УДРП). Найвидатнішими її представниками були Б.Грінченко, С.Єфремов, М.Левицький, Ф.Матушевський, В.Науменко, Є.Чикаленко та ін. УДРП була партією парламентського типу, але після червневого перевороту 1907 р. припинила свою діяльність.

Були проведені масові культурно-просвітні заходи, у яких брали участь широкі верстви української інтелігенції, відомі діячі національного руху. Серед таких заходів слід назвати урочисте відкриття в Полтаві пам'ятника І.П.Котляревському, відзначення 35-річчя творчої діяльності М.В.Лисенка та І.С.Нечуя-Левицького. Все це сприяло зростанню національної самосвідомості українців. Особливо грізним був загальний політичний страйк 1903 р., що охопив усі українські промислові центри. Селянство, яке перебувало в скрутному становищі у зв'язку з голодом 1901 -1902 рр., нападало на поміщицькі маєтки. Тільки навесні 1902 р. трапилося близько 120 таких нападів.

Значно посилюються студентські виступи з вимогами академічних свобод. Вони добились того, що студентам було дозволено створювати гуртки, каси, бібліотеки, скликати студентські збори.

12 грудня 1904 р. було оголошено царський указ про поступове зрівняння селян у правах з іншими станами, розширення прав земств, про введення державного страхування робітників.

Одночасно обговорювалося питання про скасування обмежень щодо української мови.