Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
DPA_Istoriya.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
360 Кб
Скачать
☆

4. Українська культура на поч. XX ст.

На поч. XX ст. українська культура утверджується як культура світового рівняОсвіта

У зв'язку з подальшим зростанням потреби в письменних людях і спеціа¬лістах, під впливом революційного руху в Наддніпрянщині мережа початко¬вих шкіл та середніх навчальних закладів, а також учнів у них збільшувалися. Так, протягом 1897-1911 рр. кількість початкових шкіл зросла. У 1914-1915 рр. в Україні було 26 тис. загальноосвітніх шкіл і понад 60 профе¬сійно-технічних училищ, у яких навчалося відповідно 12,5 тис. та 5 тис. осіб. Однак все це далеко не задовольняло потреб населення в освіті: близько 70% його не вміло читати і писати, обсяг і рівень знань набагато відставали від вимог часу, царизм так і не дав дозволу на запровадження навчання у школах рідною мовою. Однак уряд обмежив доступ в університети для вихідців з "нижчих" станів, на всій території України не було жодного вузу з українською мо-вою викладання.

Сприятливіші умови для розвитку освіти в українському дусі склалися на західноукраїнських землях. Перед Першою світовою війною у Галичині функціо¬нувало шість українських державних гімназій. У них, а також у 2 510 народних школах українською мовою навчалося 440 тис. дітей. На Буковині в 1911 р- було 216 українських народних шкіл, діяли україномовна державна гімназія та семінарія для дівчат. Доступною для небагатьох залишалася вища школа на за¬хідноукраїнських землях.

Наука

Розгортає свою діяльність Наукове товариство імені Т.Шевченка у Львові (НТШ), яке фактично пере¬творилося в академію наук. Очолюване М. Грушевським, НТШ згуртувало навколо себе найбільш відомих науковців України - А.Кримського, Б Грінченка, В.Гнатока, І.Франка, К.Студинськогота інших. Їхні праці друку¬валися у "Записках Наукового товариства імені Шевченка", "Збірнику мате¬матично-природничої і лікарської секції", "Етнографічному збірнику" та ін. У 1907 р. за ініціативою М.Грушевського створено Українське наукове товариство у Києві.

Великий внесок у розвиток математики зробили професо¬ри академіки В.Стеклов, Д Синцов, С.Бернштейн, Д.Граве - засновник Київ¬ської алгебраїчної школи. Для розвитку фізики і радіофізики багато зробив професор Хар¬ківського університету Д. Рожанський - основоположник Харківської школи радіофізики. Розробкою проблем молекулярної фізики і термодинаміки у Львів¬ському університеті займався М.Смолуховськнй, який своїми працями створив основу для молекулярно-кінетичного обґрунтування другого принципу термо-динаміки. Вагомих результатів у фізичній хімії досягнув професор Харківського університету І.Осипов, в оріанічній хімії - професор Київського університету С.Реформатський. У Львівському університеті питання загальної і фармацевтич¬ної хімії вивчав засновник наукової школи хіміків у Львові Б. Радзішевський.

Розвиток біології і медицини в Україні пов'язаний з іменами Л.Симиренка та М.Кащенка, які селекціонували та гібридизували рослини, іменем визнач¬ного ботаніка-морфолога В.Арнольді - засновника Харківської школи альго¬логів. Значний вклад у розвиток історичної науки в Україні внесли В.Іконннков, Д. Багалій, В.Барвінський, Д. Яворницький, І. Франко. Вченим зі світовим ім'ям на поч. XX ст. став М.Грушевський.

І.Франко, В.Гнатюк, О.Роздольський та інші розгорнули дослідження з українського фольклору та етнографії. Ряд важливих праць з українською фольклору, мовознавства й літератури створив видатний учений-філолог, сходо¬знавець, історик А.Кримський. Значною подією в розвитку українського мово¬знавства було видання в 1909р. «Українсько-російського словника» В .Дубровського та в 1907-1909 рр. «Словника української мови» за редакцією Б.Грінченка. Дослідженнями історії української культури займався професор Київського університету В.Переш та його учень І.Огієнко.

Література

Набуває поширення модернізм, який шукає нових засобів мистецького відображення світу. Модернізм породжує нові стилі - імпресіо¬нізм, символізм, неоромантизм, футуризм.

Першим в українській літературі під гаслами модернізму виступив у 1901 р. поет М.Воронин. У 1907 р. оголосила свою мистецьку платформу група га¬лицьких письменників "Молода муза

Театральне мистецтво

Володимир Винниченко, Леся Українка та Олександр Олесь, створили нову українську драмаргію. У Львові продовжував діяти театр "Руської бесіди", який у 1905-1906 рр. на чолі з його керівником М.Садовським та актрисою М.Заньковецькою здій¬снив постановку кращих творів вітчизняної та зарубіжної драматургії. 1907 р. М.Садовський заснував у Києві перший в Україні український стаціонарний театр. Широке визнання здобули Гуцульський театр, заснований Г.Хоткевичем, та Буковинський народний театр.

Музика

Цілу плеяду талановитих музикантів і композиторів виховав Вищий музичний інститут, відкритий 1903 р. у Львові. Серед них виділявся С.Людкевич, який став одним із найвідоміших україн¬ських композиторів.

Велике значення для розвитку музичної культу¬ри мала музично-драматична школа видатного українського композитора М.Лисенка, заснована ним 1904 р. у Києві. Справу М Лисенка продовжи¬ли відомі композитори київської школи К.Сгеценко, М.Леонтович, О.Кошиць, Я.Степовий.

До найвищого рівня вокального мистецтва під¬нялися С.Крушельницька, М.Менцинський, відігравши велику роль у пропаганді україн¬ської музики.

Продовжували діяти різні музичні товариства, гуртки, хорові капели, здійснюючи постановку му¬зичних п'єс, оперет, опер. Серед них особливою ак¬тивністю відзначались Київське літерагурно-артистичне товариство, "Український клуб", Музичне товариство ім. М Лисенка у Львові.

Образотворче мистецтво

Велике значення для мистецького життя мала діяльність творчих об'єд¬нань митців Західної і Надніпрянської України, зокрема Товариства південно¬російських художників в Одесі, Товариства харківських художників, Товариства прихильників української літератури, науки і штуки. Так, у 1905 р. Товариство прихильників української літератури, науки і штуки, очолюване І.Трушем та І.Франком, влаштувало у Львові першу Всеукраїнську мистецьку виставку, яка сприяла єднанню західноукраїнських і наддніпрянських митців.

У західноукраїнських землях збагатили українське мистецтво визначні живописці І.Труш, Ю.Пань- кевич, О. Новаківський, Й.Курилас, А.Монастирськин, О.Кульчицька та інші. За¬сновником школи монументалістів вважається галичанин М.Бойчук. Осново¬положником нової української ірафіки був Г.Нарбут. У Наддніпрянщині націо¬нальне мистецтво творчо розвивали С.Васильківський, М.Пимоненко, О.Мурашко, Ф.Кричевський, Г.Світлицький та інші.

Українська скульптура поповнюється набутками прихильників імпресіо¬нізму. Серед них виділяються Т.Гаврилко, автор погруддя Т.Шевченка; М.Паращук, якому належать скульптурні портрети І.Франка, В.Стефаника, С. Людкевича, а також пам'ятник А.Міцкевичу у Львові, виконанні спільнот А. Попелем; П.Війтович, який здійснив скульптурне оформлення фасаду та інтер'єру Львівського оперного театру.

Промисловий розвиток та посилення процесів урбанізації викликали бурхливий розвиток архітектури, широке міське будівництво. У Києві, Львові, Харкові, Одесі, Ка¬теринославі та інших містах постали будівлі фабрик і заводів, вокзали й елек¬тростанції, банки і біржі, театри, музеї, бібліотеки, навчальні заклади тошо. Чималий внесок в українську архітектуру зробили архітектори О.Кобелєв, О.Вербицький, П.Альошин, В.Риков, В.Осьмак, О.Бекетов, М.Верьовкін, А.Кричевськнй.

В архітектурі початку XX ст. швидко поширюється новий стиль - модер¬нізм (залізничні вокзали Львова, Жмеринки та Харкова), а поряд з ним - неокласицизм (Педагогічний музей у Києві, Громадська бібліотека у Харкові). На основі використання традицій українського народного зодчества, зокрема дерев'яного, формується національний стиль в архітектурі. На цій ниві тво¬рить львівський будівничий В.Нагірний, автор численних церков у Галичині. Кращими витворами у національному українському стилі вважаються будинок Полтавського земства (1901 -1908 рр.), будинок страхового товариства "Дністер.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]