2.4. Основні вимоги щодо облаштування агрооселі для прийому туристів.

Власники садиб повинні надавати відвідувачам чисті, зручні та комфортабельні приміщення та послуги високої якості, а саме:

— забезпечення безпеки гостей та їхньої власності;

— на дверях спальні повинен бути встановлений замок або защіпка, так само дуже важливо обладнати замком або защіпкою двері ванної кімнати та туалет;

— пропонувати гостям відповідну їжу, комфорт та необхідні послуги;

— пропонувати гостям належне, зручне проживання, а також повну їхню незалежність;

— розміри туалетів, ванних кімнат, їдальні та вітальні повинні відповідати кількості гостей.

Добре впорядковані та гарно оформлені садиби надають особливої привабливості не тільки житловому будинку, але й сільській вулиці. Просто й гарно оформлені огорожі створюють приємне враження про дім, натомість недбало зроблена огорожа псує загальний вигляд садиби. Хвіртка і ворота є сполучною ланкою між подвір’ям та вулицею, тому їх художньому оформленню треба приділити особливу увагу. Огорожі можуть бути зроблені з будь-якого матеріалу. Це може бути метал, камінь, дерево, глина, цегла і навіть кущі. При оформленні огорож слід враховувати колір будинку. Якщо будинок яскравого кольору, то огорожу слід фарбувати у світлі кольори, і навпаки.

Подвір’я навколо садиби має мати дві зони — рекреаційну і господарську. Місця для відпочинку, занять спортом, ігрові майданчики для дітей та інше називається рекреаційною зоною. А зона розміщення приміщень для худоби, птиці та місце для їх вигулу, зберігання кормів, город — господарською. Як рекреаційна, так і господарська зони повинні бути охайними та не захаращеними. Бажано для кожної з них мати свої під’їзди, а в межах садиби пішохідні доріжки.

Важливе значення має ландшафт садиби. При плануванні ландшафту необхідно враховувати особливості і природні багатства місцевості — наявність водоймищ, лісів, природних луків або зелених галявин, рельєф (гори, печери, гроти). Перед тим, як запропонувати гостям відвідати ці місця, необхідно передбачити зручний підхід до них, облаштувати майданчики для відпочинку з метою запобігання ушкодження природи, та регулярно доглядати за цими місцями.

Планування садиби залежить як від загальних розмірів ділянки, так і від принципів забудови села та характеру особистого підсобного господарства. Дуже буде зручно, якщо побудувати кухню з видимістю вікон на господарський двір, щоб господиня спостерігала за ним не відриваючись від роботи. Крім того, бажано, щоб з кухні-їдальні або зі спеціального господарського приміщення був безпосередній вихід на господарський двір. Загальну кімнату здебільшого орієнтують у бік вулиці.

В основному господарські приміщення в будинку розташовують так, щоби вони мали зручний зв’язок із входом до будинку, а при наявності двох входів — з господарським. У нових проектах житлових будинків передбачається, як правило, два входи. Сміттєзбірники, місця для компосту та інше слід розміщувати дальше від будівель і колодязя, поблизу господарських приміщень, бажано в затінку.

Коли садибу розплановано, то приступають до обладнання доріжок та під’їздів. Тому дуже важливо облаштувати зручний підхід чи під’їзд до садиби, місце для паркування автомобілів. Якщо наявний піщаний грунт, то можна обмежитися лише профілюванням доріжок і утрамбуванням їх поверхні. Якщо ґрунт глинистий, необхідно зробити доріжки із щебеню, гравію, шлаку, піску. Доріжки також роблять з бетону або місцевого каменю. Прокладають доріжки і із невеликих круглих дерев’яних зрізів. Цей спосіб оригінальний та крім того і не дорогий.

Позитивні емоції забезпечить відвідувачам зелені насадження парадної частини садиби. Вибираючи рослини для озеленення ділянки, варто враховувати їх висоту, форму, колір, період цвітіння, морозостійкість, сонцевитривалість. Квіти можна вирощувати як у відкритому ґрунті, так і в горщиках. Горщики розміщують коло будинку, на сходах, на терасі, в садку і т.д. Можна створити і тіньові навіси (із застосуванням багаторічних витких рослин), які можуть використовуватись як їдальні або ігрові майданчики тощо.

Треба подумати про місця відпочину на подвір’ї. Бажано на подвір’ї мати зелену галявину для ігор та відпочинку на траві. Можна облаштувати спортивний майданчик з дерев’яною конструкцією, яка складається з гірки, гойдалки, драбин і канатів для лазіння а також пісочницю для маленьких дітей. Бажано, щоб майданчик був видимий з вікон будинку, аби батьки могли спостерігати за своїми дітьми.

Треба спорудити місця для вогнища (мангал для шашликів, споруда для приготування юшки на вогні), які можуть стати улюбленим місцем відпочинку і спілкування у вечірній час.

Для створення комфортності проживання у будинку важливим є функціональний розподіл його приміщень: для сну, відпочинку і розваг, приготування та прийняття їжі, особистої гігієни та оформлення їх інтер’єрів. Колір стін і підлоги, колір і фактура тканини, освітлення та озеленення приміщень по-різному впливають на самопочуття людини — бадьорять її або пригнічують.

Велике значення має збереження колориту українського народного житла. Бажано створити інтер’єри мальовничі та різнобарвні. Для цього необхідно використовувати кольори природних матеріалів, різьблення по дереву, орнаментації предметів прикладного мистецтва, ткацтва, кераміки, ковальства та ін.

Для оздоблення кімнат житлового будинку потрібно використовувати предмети народної творчості: вишиті подушки, рушники, домоткані килими, ліжники, вироби з металу або шкіри. Це можуть бути навіть підкови, ланцюги, гасові лампи, горщики, мідні казани, дзвіночки, старі пляшки різноманітної форми, бочечки, сковородки, тарелі, миски, старі настінні годинники, етажерки, кошики та плетені з лози меблі, млинки для кави, колеса, писанки в тарелях і підвішені на шнурках, підсвічники з дерева та кераміки (трійці), в’язки часнику, цибулі, перцю, тарані, сітки та ятері, скрині, мисники, ліжка, рамки та ін. Все це дуже добре поєднується з формами та кольором сучасних меблів. Головне це все підібрати зі смаком, тоді приміщення буде виглядати гарним.

З агальна кімната займає центральне місце та є найбільшою за площею. У загальній кімнаті не треба розташовувати спальних місць, вона використовується лише як вітальня, де можна проводити дозвілля та приймати гостей (тут збираються відпочиваючі, дивляться телепередачі, обмінюються враженнями). Загальна кімната повинна опалюватися, мати загальне (верхнє) та локальне освітлення.

Ця кімната має бути облаштована необхідними меблями та іншим обладнанням, а саме:

— телевізором, радіоприймачем чи DVD-програвачем (бажано з караоке);

— музичним центром або магнітофоном;

— бібліотекою, набором ігор(шахи, шашки, доміно і т. д.);

Передпокій у сільському будинку має велике значення. Він є своєрідним шлюзом, який захищає житло від холоду, вітру, дощу і бруду, виконує роль транзитного приміщення, служить гардеробом, де зберігаються верхній одяг і взуття. Це місце, де зустрічають і проводжають гостей. В залежності від планування передпокою є різні варіанти його обладнання і зв’язку з іншими приміщеннями — загальною кімнатою, спальнею, коморою тощо. У селах південних, південно-західних областей та Закарпатті передпокій може замінити веранда.

Основні вимоги, яким повинно відповідати приміщення спальні — це забезпечення зручності, тиші і гігієнічності умов відпочинку. Спальня на дві особи повинна бути не меншою 12 м2, а на одну — 8 м2. Обладнання меблів має бути простим, а набір меблів — мінімальним. В кожній спальні мають бути:

— ліжко або ліжко-диван. Ліжка мають бути укомплектовані якісними матрацами, подушками, ковдрами та простирадлами;

— шафа для одягу (гардероб або вбудована);

— освітлювальні прилади біля кожного ліжка;

— крісла

Щодо санітарного вузлу, то його краще розміщувати поряд із спальнями або біля кухні. З точки зору дотримання правил гігієни, а також економії води, у ванних кімнатах рекомендується встановлювати душеві кабінки. Над умивальником необхідно повісити дзеркало і поличку для зберігання приладів для гоління та косметичних процедур. Також необхідно розетка та вішалки для рушників. Біля душової кабінки повинна бути вішалка для халату та рушнику, килимок, мильниця, поличка для косметики, а також смітник для відходів. Необхідно також забезпечити засобами для чищення, туалетним папером та паперовими рушниками.

Якщо мова йде про прийом туристів тільки у літній період, то можна зробити літню душову. В цих душових, вода нагрівається за рахунок сонячної енергії, що дуже економно. Влаштування такої душової просте і доступне кожному господарю.

Гігієна і безпека садиби також мають дуже важливе значення. Усі приміщення, обладнання, меблі слід утримувати в чистоті. Для цього необхідно проводити щоденне вологе прибирання. Зміну постільної білизни необхідно проводити при кожному від’їзді гостей, але не рідше як один раз на тиждень. Господар зобов’язаний забезпечити гостей милом, одноразовими шампунями, посудом, щітками для одягу та взуття, туалетним папером. Відпочиваючих необхідно забезпечити аптечкою, бо різні бувають випадки.

У кімнатах, кухнях, санітарних вузлах необхідно мати кватирки, які слід обладнати сітками. Дуже добре, якщо приміщення обладнані кондиціонерами Треба подумати і про безпеку садиби та відпочиваючих. Необхідно забезпечити протипожежну безпеку садиби, надійність перекриттів на вигрібних ямах, криницях, погребах та інше.

Дуже важливе значення має харчування відпочиваючих. Приготувати їжу можуть як господар, так і самі відпочиваючі (за їхнім бажанням). Якщо цим питанням займається господар, то йому потрібно встановити режим харчування. Бажано, щоб це було 3-6 разове харчування. Рекомендується три основні прийоми їжі на добу: сніданок, обід і вечеря. Крім того, можуть бути другий сніданок, другий обід і склянка кефіру перед сном. Гості можуть самі обирати страви, які їм приготує господиня. Проте, слід надавати перевагу стравам, які виготовляють за місцевою рецептурою та з місцевих продуктів. З гостями визначається також режим харчування, компоненти, з яких складається страва та кількість страв. Важливо також, щоб господар слідкував за свіжістю продуктів та за термінами їх зберігання.

У тому випадку, коли гості виявляють бажання самостійно організовувати харчування (в межах садиби), їм надається кухня і необхідний інвентар, визначається місце прийому їжі. Якщо ж гості висловлюють бажання отримувати цю послугу від господарів, з ними погоджується приміщення, де буде організовано прийом їжі, та перелік страв, які буде готувати господиня (перші, другі та десерти), і з яких, за бажанням гостей, буде комплектуватись меню. З гостями визначається режим харчування (орієнтовно він може бути таким: сніданок — 8—9 год., обід — 13—14 год., вечеря — 18—19 год.)

Існують обов’язкові архітектурно-естетичні й санітарно-гігієнічні вимоги, яких бажано дотримуватися кожному власнику агрооселі. Надзвичайно важливе значення має благоустрій обійстя агросадиби. Його варто розмежувати на два функціональні сектори: господарський та рекреаційний. Рекреаційний двір агросадиби варто декорувати малими архітектурними формами: лавицями в затінку бузкових кущів, старим «чумацьким» возом, доверху навантаженим гарбузами чи старожитнім сільським реманентом (коси, вила, пара кошиків тощо), імпровізованою криничкою, клумбами та акуратно підсипаними доріжками серед зелені, декоративним дощатим навісом для просушки сіна тощо. Обійстя агрооселі привертає ще більшу увагу туристів, якщо в її парадному дворі чи в садочку обладнано невеличкий майданчик для дітей віком від 3 до 9 років.

Не менш важливе значення має сервісне облаштування номерів агросадиби. За прийнятими у сільському зеленому туризмі нормами, номерний фонд повинен нараховувати до 4—5 гостьових номерів. Більша кількість номерів перетворює агрооселю на звичайний придорожній мотель чи курортний пансіонат. А за умови їх повного заповнення цілковито втрачається атмосфера родинного сільського відпочинку, якому не заважає ніхто сторонній.

Ідеальною для українського села є схема, коли гостей приймають на другому поверсі садиби з розплануванням її на 3—4 житлові номери. А для того, щоб гості почували себе зовсім вільно, незалежно від розпорядку дня господарів, варто обладнати для них окремі веранду та вихід. Важливо передбачити для гостей вихід з кімнати на балкон-терасу для відпочинку на свіжому повітрі. Варто так продумати композицію гостьових номерів, щоб їхні вікна виходили на парадний двір обійстя чи в сад, але аж ніяк не на господарський двір з незвичними звуками й різкими запахами, які дратують міського мешканця.

Для поліпшення умов сервісу можна передбачити розміщення на другому поверсі окремого гігієнічного вузла (навіть двох). Адже переважна більшість клієнтів вимагає користування індивідуальним туалетом і душем, а не ділити їх з господарями оселі чи малознайомими сусідами на поверсі. Для об’єктивного калькулювання затрат тієї чи іншої гостьової родини на воду й електроенергію на другому поверсі можна встановити автономні лічильники.

Неабияке значення для споживачів послуг сільського туризму має облаштування їхніх номерів. Воно має поєднувати елементи звичного для міських мешканців комфорту з невимушеною сільською естетикою інтер’єру. Поряд зі звукоізоляційними вікнами, світильниками, дзеркалами, набором сучасної побутової техніки, м’яких крісел і зручних шаф для зберігання одягу й особистих речей гостей у їхніх кімнатах мають бути присутні якісь предмети старовини, що підкреслюють атмосферу саме сільського відпочинку (дерев’яні ослони, старий настінний годинник, образи в рушниках, «гора-пірамідка» вишиваних подушок на широких ліжках тощо).

Висококомфортні гостьові номери мають бути обладнаними системами вентиляції й регульованого опалення. Фантазія дизайну інтер’єру спального номера не повинна обмежуватися лише функціонально необхідними речами. Цілковито несподіваною для клієнтів оригінальною прикрасою світлиці може стати, скажімо, колекція полив’яних дзбанків на триярусних підвісних поличках, солом’яний дідух в одному з її кутів, «посаджений» на перевернуте плазом колесо сільського воза на тринозі, або взагалі вмурований у стіну фасад класичної розмальованої української печі- мазанки, яка взимку може виконувати функцію каміна, а влітку служити основним декоративним фоном.