Юліан Бачинський

-Праця Юліана Бачинського «Україна irredenta», яка, без перебільшення, є етапним явищем в розвитку ідеї державної самостійності в українській правовій та політичній думці, загалом також виникла під впливом тієї ж таки німецькомовної марксистської, соціалістичної літератури. Її поява стала могутнім поштовхом до подальшого розвитку ідеї державної самостійності України. В цьому відношенні особливо важливим є факт закріплення ідеї державної самостійності України в програмі Русько-Української Радикальної партії та прийняття цієї ідеї другим вічем української студентської молоді, яке відбулося у Львові 1900 року.

- Поява «України irredent-и» не є випадковістю, так само, як і обґрунтування ідеї державної самостійності України на нових теоретичних засадах не є виключно виявом ініціативи Юліана Бачинського. Це, більшою мірою, результат розвитку українського суспільства, тих головних ідей, які були визначальними в другій половині XIX століття. Визнавши ціллю всієї політичної діяльності всіх українських сил здобуття державної самостійності, Ю. Бачинський дає глибокий аналіз шляхів та етапів досягнення цієї цілі.головним є юридичне розуміння ролі і значення парламенту, інших державно-правових механізмів, зміни та вдосконалення в потрібному напрямку законодавства та державного устрою. Визнаючи найвідповіднішою формою державного устрою сучасної держави конституційну державу з виборним парламентом

- Поруч з піднесенням правової культури, національно-політичної свідомості українського народу важливим етапом в розвитку суспільно-політичної ситуації є зміна державного устрою імперій, до складу яких на той час входили українські землі. Тобто зміна централізованого унітарного устрою обох імперій децентралізованим федеративним.

- Суть ідеї полягала в об`єднанні в один коронний край всіх українських земель, що знаходилися під владою Австро-Угорської монархії, тобто Галичини, Буковини і Закарпаття

-Важливе місце в концепції Ю. Бачинського займає поняття національної держави, її ролі та значення в суспільному прогресі. Перш за все він підкреслює, що національний принцип утворення держав є визначальним після упадку станової, феодальної держави

-Надзвичайно важливою в розглядуваному аспекті є ідея Ю. Бачинського, ідея, яку пізніще підтримує і обґрунтовує В. Липинський, ідея здобуття української державності як спільної справи всіх жителів української землі

Володимир Старосольський

- Володимир Старосольський і справді є однією з найяскравіших постатей української юридичної науки першої половини ХХ ст. Проте він залишив яскравий слід не тільки в українській науці. Без його активної участі та організаторських здібностей важко уявити створення українського січового стрілецтва.

-під його керівництвом 14 липня 1900 року у Львові відбулося віче української студентської молоді, на якому було прийнята резолюція, яка ознаменувала перелом в українському суспільно-політичному русі, в масовій свідомості українського народу щодо проблеми української державності. Суть цього перелому полягала в тому, що «справа «самостійної України» перейшла вже із сфери мрій в обсяг життя і боротьби

- навчання у Львівському університеті 1901 р. В. Старосольський продовжує в 1901 – 1909 рр. навчання на юридичних факультетах університетів Берліну та Гайдельбургу. В 1909 р. розпочинає працювати адвокатом у Львові і займається адвокатською діяльністю аж до початку першої світової війни. За короткий час В. Старосольський стає відомим і впливовим адвокатом.

- В. Старосольський стояв біля витоків створення січового стрілецтва.

-В 1919 році В. Старосольський переходить на державну службу, виконує обов’язки товариша (заступника) міністра закордонних справ УНР, в цьому ж році він стає професором створеного Павлом Скороподським Українського державного університету в Кам’янець-Подільську. У 1920 році вчений опиняється на еміграції. Тут, разом з іншими українськими вченими, він створює Український (вільний) університет у Відні, який згодом переведено до Праги. В. Старосольський професор державного права в Українському університеті, а також в Українській господарській академії в Подєбрадах…«Теорія нації» (1922), «Методологічні проблеми в науці про державу» (1923), «Політичне право» (1933), «Держава і право» (1934) та ін. В 1928 році В. Старосольський повертається до Львова і продовжує займатися адвокатською практикою. В 1939 році, після возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною В. Старосольський впродовж двох років працює професором на юридичному факультеті Львівського державного університету. В 1941 вченого заарештовано та засуджено до 10 років позбавлення волі. В тюрмі Мар’їнська, що в західному Сибірі 25 лютого 1942 року обірвалося життя.

Проявив себе як адвокат, вчений, громадсько-політичний діяч,

- наголошує на тому, що в село слід нести перш за все освіту

-У 1919 р. В. Старосольський стає членом Української соціал-демократичної робітничої партії. Опинившись на еміграції, він продовжує свою діяльність в її складі. Він входить до Закордонної Делегації УСДРП, яка об'єднувала організаційні структури партії за кордоном. Делегація поширювала інформацію про український визвольний рух в іноземній пресі

- у жовтні 1937 р. В. Старосольського обирають головою Української соціал-демократичної партії. Як лідер партії він взяв активну участь у підготовці і створенні Контактового комітету. Так 4 листопада 1937 р. в помешканні В. Старосольського відбулася нарада лідерів українських політичних партій Галичини, яка «поклала початок міжпартійним контактам, що тривали аж до почату Другої світової війни»

-Особливе місце в громадсько-політичній діяльності В. Старосольського посідає його діяльність в організації січового стрілецтва. У Львові 9 березня 1913 р. було засновано товариство «Українські Січові Стрільці», яке очолив, за порадою Кирила Трильовського, В. Старосольс Як лідер січового стрілецтва він став членом створеної 2 серпня 1914 р. Головної Української Ради, перейменованої згодом у Загальну Українську Раду

- важливість і значимість як науково-теоретичної спадщини, так і самої постаті Володимир Старосольський для сучасної України. Людини, яка може бути зразком фаховості, самовідданості та інтелектуальності у своєму служінні рідному народові.