6. Поняття та загальна характеристика ноу-хау.

Ноу-хау – комплекс знань та навиків, конфіденційність інформації, досвід, які містять відомості технічного, економічного, адміністративного, фінансового та іншого характеру, використання яких забезпечує певні переваги та комерційні вигоди.

Поняття «промислове ноу-хау» вперше було використане в 1968 році на нараді міжнародної асоціації по охороні інтелектуальної власності.

ЗУ «Про інвестиційну діяльність» визначено ноу-хау як сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації, але не запатентованих.

Сукупність інформації, що утворює зміст ноу-хау має характерні ознаки:

- носить секретний характер, в цілому або ж окремих складових;

- не є загальновідомою;

- не доступна для ознайомлення без згоди власника;

- здатна створити умови для підвищення конкурентоспроможності та прибутковості підприємства, тобто має комерційну цінність;

- має практичне застосування;

- може передаватися тільки на основі взаємної довіри осіб;

- відсутність прямої охорони у вигляді промислового захисту;

- повна або часткова конфіденційність.

Ноу-хау носить диференційований характер, стосується різних сфер: наукової, технічної, фінансової, комерційної.

В залежності від виду роботи, що виконується та результату, промислове ноу-хау виділяють як:

- наукове-дослідне

- конструкторське

- розрахункове

- технологічне і виробниче

- проектне

- будівельне

- монтажне.

Володіючи особистісними майновими та немайновими правами, розробник набуває право володіння, розпорядження та передачі своїх майнових прав.

Юридичні методи захисту ноу-хау.

Оскільки ноу-хау – це секретна інформація, то використовується ряд методів, щоб забезпечити її юридичний захист: патентування та ліцензування.

Зазвичай використовується комплексний захист: патент або пакет патентів, докладаючи до них пакет ноу-хау.

Патенти та ліцензії ноу-хау становлять до 20% від комерційного обігу.

Патенти та ліцензії ноу-хау разом з передачею ноу-хау становлять до 50% від комерційного обігу.

Угоди про передачу ноу-хау – до 30%.

Договором визначається: предмет операції, його ціна, термін дії, час і місце його використання, права і обов’язки як однієї, так і іншої сторони, умови про нерозголошення ноу-хау в період дії ліцензії та після її закінчення.

Ліцензії на ноу-хау можуть бути:

- прості

- виняткові

- повні.

За формами передача ноу-хау ліцензії :

- чисті: винахід, що має ознаки патентноздатності, однак не захищений патентом; в силу неможливості___

- змішані

- субліцензійні угоди: ліцензіат за домовленістю з ліцензіаром отримує право на передачу ноу-хау третім особам

- опціонна – покупець має можливість ознайомитися з об’єктом передачі до укладання угоди: не зобов’язує купувати ліцензію, але зобов’язує тримати інформацію в таємниці.

____

Заходи захисту ноу-хау:

- строгий контроль за доступом співробітників до такої інформації

- обмеження осіб, які мають доступ

- розписка про нерозголошення

- при прийомі на роботу в трудовому договорі або угоді фіксують режим доступу і володіння секретною продукцією

- на кожному аркуші технічної документації проставляють штам з фразою «ОІВ»

- документи, які містять секретну інформацію, запечатуються в конверт, роблять наклейку «розкрити тільки за рішенням суду»

- ведеться облік осіб та їх паспортних даних, що мають доступ до такої інформації.

4.12.12. Тема: …

1. Особливості права на об’єкти ІВ як товару.

2. ІВ як нематеріальний актив.

3. Гудвіл як нематеріальний актив підприємства.

4. Облік нематеріальних активів.