3.3 Авторське право і розвиток культури

Важко переоцінити роль авторського права в розвитку культури суспільства, особливо у сфері культурного (духовного) розвитку його громадян. Звичайно, об'єкти авторського права: літературні й художні твори можна самим не створювати, а запозичати їх від інших держав. Однак, такий шлях варто вважати змушеним і, в остаточному підсумку, хибним. Надзвичайно важливо, щоб твори літератури і мистецтва створювалися авторами, які належать до того суспільства, якому вони адресовані, а суспільство, у свою чергу, повинно бачити своє відображення в цих творах. Використання чужоземних робіт у розумних межах варто вважати виправданим настільки, наскільки це сприяє культурному обміну і взаємному збагаченню ідеями.

Розвиток національної творчості не має перспектив, якщо автору не гарантована авторська винагорода за його творчу працю. Тому охорона авторського права і суміжних прав передбачає не тільки виплату справедливої винагороди авторам, але й належний захист прав видавців і виконавців.

Добре поставлений захист авторських прав вигідний не тільки авторам, але і державі, тому що, усуваючи недобросовісну конкуренцію, сприяє поповненню державної скарбниці за рахунок податків. Однак для цього необхідно створити відповідну адміністративну інфраструктуру, яка б забезпечувала строге дотримання авторських прав.

Об'єкти авторського права і суміжних прав, які роблять внесок до культурного розвитку держ., можуть мати й істотне економічне значення як для авторів, які їх створ, так і для підприємства або держ..

Тема 3: Національна система державного управління в сфері інтелектуальної власності

1. Зак-во України у сфері інтелектуальної власності.

2. Система органів управління у сфері охорони прав на об’єкти ІВ.

1. Зак-во України у сфері інтелектуальної власності.

У політичному аспекті України ще з 90х років задекларувала вступ до СОТ та ЄЕС. В економічному – шлях інноваційного розвитку суспільства.

Для досягнення цих цілей Україна протягом 2 десятиліть активно формує нормативно-правову базу, яка регулює відносини у цій сфері. Головним законом є Конституція, яка наголошує право на володіння, користування і розпорядження результатами цієї діяльності.

Кожна особа має право на захист результатів творчої діяльності, володіє свободою творчої діяльності, яка має право вибору у сфері працевлаштування. (ст. 41-54).

Маючи Конституцію, необхідно формувати спеціалізоване під інтелектуальну власність зак-во.

У міжнародній практиці існує 2 моделі розвитку інститутів права:

- кодифікація закон-ва

- спеціалізоване зак-во (Україна почала з його створення) – стосуються безпосередньо інтелектуальної власності.

Закони (спеціалізовані):

- про авторське право та суміжні права. До вдосконалення цього закону у 2004 році були залучені Європейські експерти, які допомогли розробити один з найкращих законів в Європі.

- про охорону прав на винаходи та корисні моделі

- про охорону прав на промислові зразки

- Про охорону прав на знаки товарів та послуг

Значним вкладом до законодавчої бази стало прийняття в 2004 році Цивільного кодексу, в якому книга 4 має назву «Прав інтелектуальної власності». З 2004 року активно формується модель кодифікації. Положення цього розділу максимально наближені до сучасних економічних проблем. Також, враховує традиції та звичаї держ.. Ці положення максимально наближені до світових стандартів.

Окрім ЦК, в розвиток законодавчої бази вносить і Громадянський кодекс, Господарький кодекс, Кримінальний кодекс, Господарсько-Процесуальний, Кодекс про адміністративні порушення, Митний кодекс.

Сьогодні зак-во України становить цілісну систему правових норм. Одна, якщо вирішуються спори між громадянами України та іншої держ., верховенство перед національним зак-вом мають міжнародні закони.