6. Роль профспілок в країнах єс

В суч. ЄС можна відмітити 3 осн. групи країн за ступенем акт-ті профспілк. руху:

1. - Найбільш активна – Сканд. країни і Бельгія, де профспілк. рухом охоплено близько 70-95% зайнятих.

2. – Сер. за акт-тю група, де профспілк. рухом охоплено 30-40% працюючих (Італія, Німеч., Англія, Люксембург і Ірландія -45% працюючих).

3. - Найменш активна - група, в якій членами профспілок охоплюється не більше 15% працюючих (Іспанія, Франція).

В нових країнах-членах ЄС, які раніше були соціаліст. країнами, від старих профспілок позбавилися. Ств-ня ж нових, таких, що відповідають умовам ринк. ек-ки, відб-ся надзв-но повільно та з великими труднощами.

Сканд. профспілк. модель:

- Профспілки одночасно є важл. партнером соц. діалогу і виконують важл. ф-ї соц. д-ви.

- Д-ва підтримує профспілки ф-сами за доп. податк. інстр-тів.

- Профспілки мають яскраво виражений галузевий хар-р (аграрний, журналістів, спортсменів), але є профспілки й ін. хар-ру (держ. службовці, жіночі, підприємців-початківців, ремісників).

В принципі, в Сканд. країнах може бути організований будь-який «союз профспілк. інтересів». Для його реєстрації потрібно мати не менше 3-4 сотень громадян, що мають бажання стати членами цієї спілки, а також довести соц. значимість сфери інтересів, що представляє дана спілка. Тільки в такому випадку їй гарантована держ. підтримка. Профспілки отримують щорічні держ. дотації. Їм можуть бути надані на пільг. умовах адм. приміщення, комп’ютерна техніка і т.д.

Багато «сильних» профспілок діють у 2х напрямках:

1) Регулярний – для тих, хто приймає акт. участь в д-ті профспілки, як пр., регулярно сплачує членські внески.

2) Пенсійний – ці внески значно менші, але виходячи на пенсію, люди не залиш-ся забутими і профспілки їм допомагають.

В Сканд. країнах, якщо вже створена галузева спілка, то вступити до неї вваж-ся справою звичайною і навіть обов’язковою. Стимулювання членів в профспілках здійс-ся за кількома напрямами. Розгл. такий напрмок як соц. захист:

– У випадку втрати зайн-ті профспілка виплачує допомогу по безр-тю у розмірі 70-80% від попер. з/п прот. 2-4 років, або оплачують курси перекваліфікації, або допомагають знайти нове роб. місце.

- Роб-ки, що не є членами профспілок не залиш-ся без держ. допомоги у випадку втрати роботи, але розміри фін. допомоги у 2 рази менші, ніж ті, що надає профспілка.

Загалом Сканд. профспілк. модель баз-ся на таких «трьох китах»: * Соц. роль д-ви, * Договірні відносини з спілками підприємців, * Діловий хар-р д-ті профспілок.

Тема 7. Орг-ція і нормування праці

1. Поняття, зміст і завдання орг-ції праці

Поняття орг-ції праці повинне розглядатися, по-перше, як стан с-ми, що скл-ся з конкр. взаємопов’язаних ел-тів і відповідає цілям в-ва; по-друге, як систематична д-ть людей по впровадженню нововведень в існуючу орг-цію праці для приведення її у відповідність з досягненим рівнем р-ку науки і техніки.

Праця людей у процесі в-ва організується під впливом р-ку продукт. сил і вир. відносин. Тому орг-ція праці завжди має 2 сторони: 1. Прир.-технічна, 2. Соц.-економічна. Ці сторони тісно пов’язані між собою, постійно взаємодіють і визн-ть зміст орг-ції праці.

Існує 3 компоненти орг-ції праці:

1) Предметний – забезп-ня передбаченого обсягу в-ва продукції необх. якості в необх. термін.

2) Економічний – досягнення предметної мети ек. д-ті при макс. ек. віддачі кожної од-ці використовуваної живої праці і сук. в-т на в-во.

3) Соціальний – в шир. розумінні його можна визначити, як гуманізацію праці.

При аналізі змісту орг-ції праці слід відмітити такі ел-ти : 1. Поділ і кооперування. 2. Нормування праці. 3. Орг-ція і обсл-ня роб. місць. 4. Орг-ція добору персоналу та його р-к. 5. Покращення умов праці. 6. Еф. викор-ня роб. часу. 7. Раціоналізація труд. процесів. 8. План-ня та облік праці. 9. Мотивація праці. 10. Зміцнення дисципліни праці.

В масштабах нар. госп-ва удосконалення орг-ції праці має такі завдання:

- запобігання ек. і соц. втратам.

- забезп-ня якнайповнішого викор-ня людс. рес-в сусп-ва.

- рег-ня спів-ня чис-ті зайнятих у галузях матер. в-ва та в невир. сфері.

- перерозподіл роб-ків між галузями.

- рац. розміщення рес-в між регіонами країни.

В межах підпр-ва гол. завдання орг-ції праці – правильна розстановка прац-ків у в-ві на основі рац. поділу праці, суміщення професій, спеціалізацій і розміщення зон обсл-ня, узгодженість дій.

На конкр. роб. місці вирішуються такі завдання орг-ції праці:

- впровадження найпрогрес. роб. прийомів і рац. змісту всього комплексу труд. операцій.

- правильне обладнання і план-ня роб. місць.

- рівномірне і безперебійне забезп-ня їх інстр-тами та матеріалами.

- ств-ня належних санітарно-гігієнічних і естетичних умов для роботи і життєд-ті.

Наукова орг-ція праці – це така її орг-ція, при якій практ. впровадженню конкр. заходів передує старанний наук. аналіз труд. процесів, умов їх вик-ня, а практ. заходи баз-ся на досягненнях суч. науки та передової практики. Орг-ція праці, як наук. дисципліна виникла на межі 19-20 ст. Засн-ком вважають Фредеріка Тейлора – амер. вченого та інженера.

Наук. підходи до орг-ції праці в подальшому були розвинуті Френком та Ліліан Гілбертами – послід-ками Тейлора. Вони розробили циклографічний метод досл-ня рухів з викор-ням кіно- та фотозйомки, який давав можл-ть аналізувати траєкторії роб. рухів, проектувати рац. методи роботи і вст-ти норми затрат праці.

Фордизм – с-ма орг-ції масового поточного в-ва, що виникла в 1/4 20 ст., введена інженером та промисловцем Генрі Фордом на автомобільних заводах у містах Рівер-Руш та Дірбург. Основою фордизму стало застос-ня конвеєрного способу в-ва. Кожен із роб-ків, розміщений вздовж конвеєра, здійснював одну операцію, яка складалася із дек., або навіть 1 роб. рухів, для вик-ня яких не потребувалось фактично ніякої кваліфікації. За словами Форда, для 43% його найм. роб-ків потребувалась підготовка лише 1 день. Для 36% - від 1 дня до 1 тижня. Для 6% - 1-2 тижня. Для 14% - від 1 місяця до 1 року.

Конвеєрний спосіб в-ва разом з ін. техн. нововведеннями (стандартизація, уніфікація деталей, їх взаємозамінність) призвели до різкого зростання продукт-ті праці, зниження собів-ті продукції. Це поклало основу масовому в-ву. Разом з тим фордизм привів до значного посилення інтенс-ті праці, до автоматизму у вик-ні роботи. Багато дослідників фордизму свідчить, що він призводить до крайнього ступеню нервового та фіз. напруження найм. роб-ка. Для того, щоб не допустити консолідації найм. роб-ків існувала внутр. поліція.

В своїй книзі «Моє життя, мої досягнення» Форд претендував на роль соц. реформатора і стверджував, що його методи орг-ції в-ва можуть перетворити сусп-во в сусп-во високого добробуту і соц. гармонії. Особливий акцент Форд робив на високій з/п на своїх підпр-вах, що дійсно була вищою, ніж середня по галузі, однак ця висока з/п була пов’язана з високими темпами праці, швидким виснаженням роб. сили, завданням залучення нових роб-ків замість тих, що вибували із лав найм. роб-ків заводів Форда.

Елтон Мейо, амер. соціолог, в концепції «Про стосунки в індустрії», намаг-ся звести об’єктивні соц.-ек. відносини до емоційно особистісних відносин індивідів. Він ставить під сумнів антагонізм класових інтересів підприємців та найм. роб-ків і фіксує увагу на «порушеннях комунікації», порушеннях взаєморозуміння між окр. предст-ками цих груп.

Починаючи з 20-х рр. 20 ст. він із колективом співроб-ків на замовлення корпорацій розробляє комплекс заходів, що розраховані на покращення соц. атмосфери на підпр-вах, на зниження гостроти конфліктів між кер-ками та підлеглими, чіж предст-ками різних рівнів службової ієрархії.

Мейо вважав, що роб-ка можна більш ефективно стимулювати неек. ф-рами (повага, увага з боку кер-цтва, високий престиж колективу) ніж сумою і можл-тю підвищення з/п.