Хvіі – хvііі століття. Класична антиква

До XVIII ст. антиква використовувалась у книгодрукуванні без істотних змін; з’являються тільки її численні варіанти зі змінами в деталях.

У XVIII столітті під впливом стиля класицизма антиква змінює свої форми - виникає нова антиква, яка відрізняється від старої витонченністю форм і великим контрастом. З’єднуючі штрихи стали дуже тонкими, а засічки довгими. Літери звільнилися від важких заокруглень, які у старої антикви з’єднували засічки з основними штрихами. Шрифт став легким і витонченим.

Винекнення нових контрасних шрифтів пов’язане з ім’ями таким видатних шрифтовиків як: Віль’ям Кезлон і Джон Баскервіль (Англія), П’єр Фурн’є і Пилип Гранжан (Франція). Шрифти Кезлона, Баскервіля і Фурн’є, які ще є шрифтами старої гуманістичної антикви, набувають нових рис - шрифти стають щільнішими, у літерах відмічається легке посилення контрастів штрихів, нахілені вісі округлених елементів літер замінюють на вертикальні.

Ці всі зміни свідчили про перехід від старої гуманістичної антикви до антикви класичної. Остання кінцево склалася на початку ХІХ ст. Найбільш характерними шрифтами нової антикви були шрифти таких типографів: Франсуа Дідо (Франція) і Джамбатісти Бодоні (Італія).

Урочиста антиква Дідо - типовий зразок чистого стиля класицизма. Антиква Бодоні жвавіша, тому що побудова значно простіша, а малюнок літер вільніше: вигини і потовщення більш плавні, з’єднання штрихів із засічками, які пом’якшені легкими округленнями.

Живописна графіка XVIII ст. з її мідною гравюрою і стиль рококо- вичурний, який схиляється до криволінійності, спричинили створення так званих живописних шрифтів.

12.2. Розвиток і становлення шрифтів у Європі Шрифти хіх століття

Нові набірні шрифти XIX ст. розвивались за двома напрямками. Перший напрямок розвинув традиційну форму класичної антикви, яка була названа товстою класичною антиквою. Другий напрямок розвинув зовсім нові форми: єгипетську; італійську; гротеську; англійські гарнітури.

Усі ці форми, оскільки попадали під смаки та моду епохи, були по-різному змінені: за пропорціями звужені і розширені, прикрашались візарунками.

Мальована товста класична антиква з'явилась насамперед в англійському письмі, а саме на торгівельних плакатах і об'явах. Заголовна літера, порівняно зі звичайною, точніша при написанні. Такі заголовні літери, які ще мають підсічки та виділені яскравим чорним кольором, виглядають чіткими та читабельними.

Першою почала виготовляти наборні шрифти під назвою товста класична антиква шрифтоливарня Роберта Торна ( 1754-1820 ) у 1803-1806 рр.

В основу товстої класичної антикви покладена класична антиква Дідо і Бодоні, великих шрифтовиків XVIII століття, в якій основні елементи літери стають товстими, а горизонтальні зберігли волосяні лінії.

За пропорціями та формами можемо розділити товсту класичну антикву на наступні види: нормальна товста антиква; широка товста антиква; зтиснена товста антиква; прикрашена товста антиква.

При широкій товстій антикві літера О втратила свою початкову круглу форму - розширилась горизонтально.

Така товста антиква в першій половині XIX ст. була відома під назвою “широка”.

Протилежністю широкій товстій антикві була нова форма - зтиснена товста антиква. Вона запозичила товсті елементи, але почала рости вгору і літери станвали стрункими.

Назва "прикрашена" товста антиква з'являється тоді коли товсту антикву почали прикрашати. До XIX ст. прикрашання літер обмежувалось лише прикрашанням самого корпусу літери, за вийнятком ініціалів.

З 1802 р. до 1803 р. мальований шрифт використовували на об'явах, плакатах, рекламних щитах. Нові форми цього періоду були запозичені з написів на монетах давньої Елади.

На плакатах з'являються новий, переважаючий над іншими текстовий шрифт, в якому головні та другорядні елементи розрізняються товщиною. Цей шрифт знайомий нам під назвою Єгипетський (нічого спільного з єгіпетським мистецтвом). Шрифтовики запозичили грецькі образи з монет.

Шрифтовий малюнок - темний і важкий. Єгіпетський шрифт характерний підкреслюванням в тексті. Він був різноманітно переоформлен. Широкі та щільні літерні елементи дають можливість шрифтовику відшуковувати різні графічні ефекти:

• збільшення чи зменшення ширини та висоти літер - зтиснений чи широкий єгипетський;

• насиченість чи ненасиченість основних елеметів літер - тонкий чи товстий єгипетський.

У XIX ст. з рукописного шрифта капітальна рустика отримали наборний шрифт, який в Англії був під назвою Italian, а у Франції –Italienne.

Італійський був побудований правильно, тому що плоско підрізане перо, тримали під кутом 50-90º по відношенню до горизонтальних ліній при написанні давав товсті, щільні лінії. Зменшена форма і конструкція виникли теж від капітального рустичного письма XVII ст.. Вперше цей шрифт з'явився у 1821 р. в шрифтоливарні Кезлона. Шрифт був широкої форми, перо тримали точно під кутом 90º по відношенню до ліній, отриманих при збільшенні відстані між тонкими та товстими основними елементами. Це відношення становило в цьому випадку 1/9.

Новий шрифт, яким закінчилося XIX ст. був наборний шрифт під дивною назвою гротеск.

Англійці називали цей шрифт – San Serifs (без частин); росіяни - рублений, брусковий; американці дали йому назву Gothik. Цей шрифт мав прості форми і однаково товсті літери.