- •1.1. Сформулювати предмет теорії імовірностей.
- •1.2. Дати означення підмножини скінченної (нескінченної), зліченої і незліченої упорядкованої та неупорядкованої множини. Навести приклад.
- •1.3. Дати означення об'єднання (або суми), перетину (або добутку) та різниці множин. Навести основні властивості цих операцій та відповідні приклади.
- •1.4. Дати означення розміщення, переставлення та сполучення. Записати формули для обчислення числа цих сполук. Пояснити зміст позначень та навести приклади.
- •1.5. Записати формулу, що пов'язує число переставлень, сполучень та розміщень. Сформулювати правила (або принципи) суми та добутку. Навести приклади.
- •7. Дати означення подій: неможливої, достовірної, випадкової, рівноможливих, сумісних, несумісних, попарно несумісних. Навести приклади.
- •Дати означення об єднання (або суми), пертину (або добутку) подій, протилежної події, повної групи подій. Навести приклади.
- •1.9. Як випадкова подія виражається через елементарні наслідки випадкового експерименту? Які елементарні наслідки називаються такими, що сприяють появі даної події?
- •1.12. Дати означення частоти і відносної частоти випадкової події. Сформулювати статистичне визначення імовірності, записати відповідну формулу і пояснити зміст позначень. Навести приклади.
- •1.11. Сформулювати геометричне визначення імовірності, записати відповідну формулу і пояснити зміст позначень. Навести приклади. Навести основні властивості імовірності.
- •1.14. Дати означення незалежності і залежності двох подій, умовної імовірності події, попарної незалежності декількох подій, незалежності у сукупності декількох подій. Навести приклади.
- •1.15. Вивести формулу для обчислення р хоча б однієї з декількох подій, незалежних у сукупності…
- •1.16. Вивести формули повної ймовірності, Байєса…
- •1.17. Описати схему випробувань Бернуллі….
- •2.1. Дати означення випадкової величини (в.В.), дискретної (д.В.В.) та неперервної (н.В.В.) випадкових величин. Навести приклади
- •2.2 Дати означення закону та многокутника розподілу імовірносетй д.В.В. Навести приклади
- •Дати означення інтегральної та диференціальної функцій розподілу н.В.В. Довести їх основні властивості. Навести приклади з побудовою відповідних графіків.
- •Пояснити, що характеризують: а) математичне сподівання; б) дисперсія та середнє квадратичне відхилення; в) асиметрія; г) ексцес; д) мода; е) медіана.
- •Сформулювати основні властивості математичного сподівання і дисперсії.
- •Записати основні закони розподілу д.В.В.: а) біномінальний; б) Пуассона; в) геометричний. Пояснити зміст позначень. Навести приклади д.В.В., розподілених за цими законами.
- •Записати основні закони розподілу н.В.В.: а)рівномірний; б)показниковй; в) нормальний. Пояснити зміст позначень. Навести приклади н.В.В., розподілени за цими законами.
- •Пояснити зміст терміну «закон великих чисел». Сформулювати нерівність Чебишова в усіх формах. Навести приклади її застосування.
- •Сформулювати основні теореми закону великих чисел: а)Бернуллі; б) Чебишова. Пояснити значення цих теорем для практики
- •Сформулювати центральну граничну теорему у формі Леві-Лідеберга в усіх видах. Сформулювати інтегральну теорему Муавра-Лапласа як окремий випадок попередньої теореми.
- •3.1. Сформулювати предмет математичної статистики та її основні задачі.
- •Дати означення кумулятивних (або накопичених) частоти та відносної частоти (або частки). Пояснити їх статистичний зміст.
- •3.5. Дати означення полігону та гітограми. Навести приклади їх побудови.
- •3. 6. Дати означення: а) точкової статистичної оцінки параметра розподілу генеральної сукупності; б) незміщеної, ефективної, обгрунтованої вичерпної оцінок.
- •3. 7. Дати означення генеральної та вибіркової середніх. Якісні властивості генеральної середньої.
- •3.10. Дати означення: а) інтервальної оцінки параметра генеральної сукупності, її точності та надійності; б) надійного інтервалу. Навести приклади.
- •3.13. Записати формули для обчислення кінців надійного інтервалу для оцінки середнього квадратичного відхилення нормального розподілу. Пояснити зміст позначень. Навести приклад.
- •3.18.Дати означення статистичної гіпотези, нульової та альтернативної гіпотез, помилок і-го та іі-го роду…
- •3.19. Дати означення статистичного критерію, спостережного та теоретичного значення критерію ….
- •3.20.Дати означення рівня значущості та потужності статистичного критерію, способи знаходження однобічної та двобічних критичних областей…
Пояснити зміст терміну «закон великих чисел». Сформулювати нерівність Чебишова в усіх формах. Навести приклади її застосування.
Граничні теореми, які встановлюють відповідність між теоретичними та дослідними характеристиками випадкових подій, об’єднують загальною назвою – закон великих чисел.
Перша форма нерівності Чебишова.
Для довільної випадкової величини Х, яка приймає невід’ємні значення та має скінчене математичне сподівання Р(Х≥1)≤М(Х).
P {X<1}≥1-mx.
Друга форма нерівності Чебишова.
Якщо довільна випадкова величина Х має скінчені математичне сподівання та дисперсію, то для довільного ε>0 має місце нерівність
або навпаки
Сформулювати основні теореми закону великих чисел: а)Бернуллі; б) Чебишова. Пояснити значення цих теорем для практики
а) т. Бернуллі: Нехай проводяться
n повторних незалежних випробувань, в
кожному з яких деяка подія А може настати
з імовірністю р.
m –
число появ події у n
випробуваннях
Отже P {|k/n – p|<ε}≥1
б) т. Чебишова: Нехай Xi – довільні попарно незалежні випадкові величини, кожна з них має якусь скінченну D[X]; M[Xi]=mi
тоді Lim P{|∑(xi)/n – m|<ε}=1
n→∞
Сформулювати центральну граничну теорему у формі Леві-Лідеберга в усіх видах. Сформулювати інтегральну теорему Муавра-Лапласа як окремий випадок попередньої теореми.
Нехай Xі , і=1,∞ - послідовність незалежних одинаково розподілених випадкових величин із кінцевою дисперсією. Позначимо M [Xі]=m і D [Xі]=σ2 (>0).
Звідси: M [Σ xі]=m*n; D [Σ xі]=σ2*n.
Yn= (Σxi –m*n)/σ*√n
D [Yn]=(1/ σ2*n)* (σ2*n)=1
Fn (y) – інтегральна функція розподілу:
F
n
(y) Ф(y) + ½.
Інтегральна теорема Лапласа:
Нехай проводяться n повторних незалежних випробувань, коли подія А може настати з імовірністю р (0< р <1) і не настати з q=1- р.
Xi=1 – подія А настала;
Xi=0 – подія А не настала.
K раз в n випробуваннях настане А: k= Σ Xі= 0+0+1+1+1+0+0+… (k=3); Dx>0.
M [Xі]=0*q + 1*p = p; D [Xі]= (0 - p)2 *q + (1 - p)2 *p = p*q.
Звідси:
M [ΣXі] = n*p.
D [ΣXі] = n*p*q.
(K – n*p)/ √npq ≈ (ΣXі – n*p)/ σ*√n
2.26. Пояснити як будуються випадкові величини, що мають розподіл: а) Пірсона ﻶ2 (розподіл); б) Стьюдента (t-розподіл); в) Фішера (F – розподіл). Записати вирази для функцї щільності розподілу імовірномтей цих розподілів та їх основних числових характеристик. Пояснити зміст позначень.
А)
Нехай
- нормальні незалежні випадкові величини,
причому математичне сподівання кожної
з них дорівнює нулю, а середнє квадратичне
відхилення – одиниці. Тоді сума квадратів
цих величин
розподілена
за законом
з k=n степенями вільності; якщо ж ці
величини пов'язані одним лінійним
співвідношенням, наприклад
,
то число степенів вільності k=n-1. Щільність
цього розподілу :
де
- гамма-функція, зокрема
.
Звідси видно, що розподіл «хі-квадрат» визначається одним параметром – числом степенів вільності k. Зі збільшенням числа степенів вільності розподіл повільно наближається до нормального.
Б)
Нехай Z – нормальна випадкова величина,
причому M(Z)=0,
,
a V – незалежна від Z величина, яка
розподілена за законом
з k степенями вільності. Тоді величина
має розподіл, який називають t-розподілом
або розподілом Стьюдента з k степенями
вільності.
Отже, відношення нормованої нормальної величини до квадратного кореня з незалежної випадкової величини, розподіленої за законом «хі-квадрат» з k степенями вільності, поділеної на k, розподілено за законом Стьюдента з k степенями вільності. Зі зростанням числа степенів вільності розподіл Стьюдента стрімко наближається до нормального.
Щільність
цього розподілу
,
де
,
де t – можливі значення випадкової
величини.
В)
Якщо U i V – незалежні випадкові величини,
розподілені за законом
зі степенями вільності
i
,
то величина
має розподіл, який називають розподілом
Фішера-Снедекора зі степенями вільності
i
.
Щільність цього розподілу
де
.
Звідси видно, що розподіл F визначається двома параметрами – числами степенів вільності.
