47. Особливості політичного та соціально-економічного розвитку України в 1990 –х р.

За часів перебування України в єдиному народногосподарському комплексі СРСР внутрішнього ринку фактично не було. У 1990 р. на задоволення потреб внутрішнього споживання йшло всього 17,9 % продукції, виробленої в нашій республіці. Зараз - 77 % від загального обсягу. У 1991 - 1994 рр. Був найнижчий рівень соціально-економічного розвитку України на сучасному етапі. За цей час обсяг ВВП зменшився на 45,6%. Дефіцит державного бюджету покривався грошовою емісією НБУ. Рекордна за світовими стандартами інфляція (1993 р. – 10 256 %).

На той час значна частина постсоціалістичних країн подолала кризові процеси. У 1994 р. приріст ВВП у Польщі, Угорщині, Словенії, Чехії, Словаччині, Румунії склав від 2,6 до 5,2%. Удвічі меншими, ніж в Україні, були темпи падіння виробництва в Росії. Як підсумок, з повною мірою достовірності можна твердити: у 1994 р. економічна ситуація в Україні була чи не найскладнішою з усіх постсоціалістичних країн - за винятком тих, де точилися міжнаціональні конфлікти.

1994 рік. Початок реформ. Оголошено Послання Президента України "Шляхом радикальних економічних реформ", яке визначало загальну логіку вирішення завдань стартового етапу економічних реформ, а також механізми подолання глибокої кризи української економіки.

Помилковість реформ 1994-1999 років. За своєю економічною сутністю помилковість прийнятої на старті реформ моделі ринкової трансформації полягала (як це нині стає очевидним) в оцінці України як держави нерозвиненої не лише з економічної, а й науково-технічної і технологічної точок зору, з усіма наслідками, що з цього випливали. Ми фактично почали рухатися у зворотному напрямі - демонтажу відповідного потенціалу розвитку, до запровадження стандартів країн, що нині спеціалізуються на обслуговуванні потреб постіндустріального центру. З 1991 до 2000 р. частка паливно-сировинних галузей зросла з 17,3 % до 59,2 %, або в 3,42 раза, тоді як питома вага машинобудування та металообробки зменшилася майже вдвічі - з 26,3 % до 13,2 %, а галузей соціальної спрямованості (легка, харчова) - з 36,7 % до 19 %, або більш як у 1,9 раза.

Невдоволенність населення владою. Результати соціологічних опитувань, проведені в жовтні 1998 р. україно-американським Центром стратегічних досліджень, засвідчили:

48,5% опитаних вважало, що реальна влада у країні належить кримінальним структурам, мафії,

14,6% респондентів стверджували, що влада належить Президентові, 78,9% відповіли, що інтереси народу влада не захищає;

58,5% вважали, що правосуддя в Україні несправедливе і не захищає права та інтереси громадян. Цифри засвідтчують невдоволеність владою загалом.

З 1994 по 1999 р. в економіці сталися глибокі якісні зміни. Сформовано основні атрибути національної економіки: грошову, фінансову, платіжну, податкову, митну, банківську та інші системи. Проведення у 1996 р. грошової реформи, забезпечення відносної валютної стабілізації. У людей сформувалася повага до національної грошової одиниці. У 1999 р. вперше за останнє десятиріччя чітко виявили себе ознаки економічної стабілізації. В основному подолано падіння ВВП. Обсяг промислового виробництва зріс на 4,3 %. Позитивна тенденція скорочення дефіциту Державного бюджету України. Утриманий рівень інфляції (19,2 %).

Негативні моменти. З 1996 р. гривня девальвувалася більш як утричі. У порвнянні з 1990 роком обсяг ВВП скоротився на 60%. Реальна заробітна плата зменшилася в 4 раза. На кінець 1999 р. зовнішній борг дорівнював 12,4 млрд. дол. З урахуванням девальвації гривні його співвідношення до ВВП стрімко зростає: у 1997 р. вона становила 22,9 % ВВП; у 1998 р. - 41,8; у 1999 р. - 54,2 %. и наблизилися до критичної межі, за якою, і це засвідчує світовий досвід, країна втрачає практичні можливості вибратися з боргової ями, перетворюється на хронічного боржника. Добре відома і особлива складність цієї проблеми для України. Наші зовнішні боргові зобов'язання є короткостроковими: основні платежі за ними припадають на 2000 - 2001 рр. В результаті потреби у додаткових запозиченнях весь час зростатимуть, а можливості їх отримання звужуватимуться. Відповідно кредити ставатимуть все дорожчими. Усе це посилює загрозу не лише зовнішнього дефолту, а й втрати Україною можливості проводити політику, яка б відповідала національним інтересам. Тіньова економіка. За експертними оцінками, нині частка тіньової економіки фактично зрівнялася з офіційною. Зростають масштаби нелегального експорту капіталу та позабанківського грошового обігу: якщо у 1994 р. частка неконтрольованої грошової маси складала 24,7 %, то нині 44,4 %, тобто суму в 8,6 млрд. гривень.

Сільське господарство. Приватизація землі. Принципові, кардинальні зміни відбулися на селі, де активно реалізуються завдання розпочатої ще в 1994 р. земельної реформи. За час її проведення 6,4 млн. селян безоплатно одержали у власність 26,5 млн. га сільськогосподарських угідь. На недержавній основі нині виробляється практично вся аграрна продукція. Цей найскладніший крок у комплексі ринкових перетворень докорінно змінює систему економічних відносин не лише на селі, а й у всій державі.У цьому році передбачається зібрати 35 млн тон зерна (у минулому – 40 млн.). Використовуючи цей результат необхідно закріпитися на 5 місці у світі по експорту зерна, хоча країни ЕС, особливо Франція закликають прийняти заходи проти “дешевого причорноморського зерна”. В цьому році планується вивезти по експортним поставкам приблизно 7 млн. тон зерна.

Розпочинають багатопартійність, діють громади, портії, відбувається вільне воєвиявлення.ідготовки і проведення конкурсу на кращий текст гімну України.

48.Украї́на — унітарна демократична національна держава, президентсько-парламентська республіка. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Виконавча влада в країні належить кабінетові міністрів, а законодавча — парламенту (Верховній Раді України). Найвищим органом судової влади в Україні є Верховний Суд України. Можливість впливати на роботу усіх трьох гілок влади: виконавчої, законодавчої та судової, має Президент України — згідно з Конституцією він зобов'язаний припиняти будь-які їх дії, що порушують основний Закон України.

Конституція України

Невдовзі після проголошення незалежності України, внаслідок референдуму 1991 р., в Україні була створена парламентська комісія з підготовки нової конституції. 28 червня 1996 р., з прийняттям нової демократичної конституції була запроваджена багатопартійна політична система (плюралізм) і законодавчо задекларовані основні права і свободи громадян України, а також права національних меншин країни.

Різним етнічним групам України гарантується право на отримання освіти рідною мовою, на розвиток культурного життя, а також на підтримку та вживання національних мов в повсякденному житті. Згідно з Конституцією, державною мовою України є українська. В Криму та деяких регіонах Східної України в повсякденному житті і в офіційному користуванні переважає російська мова.

Конституція гарантує також свободу віросповідань — релігійні об'єднання повинні реєструватися в органах місцевої та центральної влади. Свобода слова також гарантована Конституцією, однак іноді влада втручається в роботу журналістів і намагається впливати на ЗМІ. Уряд України, зокрема, піддавався гострій критиці за кволе та недостатньо відкрите розслідування справи вбивства журналіста Георгія Ґонґадзе (2000). Розслідування цієї справи триває й дотепер. Таке ставлення до цієї справи та до свободи слова в цілому мало негативний ефект на міжнародний імідж України.

[ред.]Законодавча влада

Верховна Рада України та Політичні партії України

Верховна Рада складається з 450 депутатів, що обираються на п'ять років. До 2006 р.половина членів були обрані за пропорційною системою, а інша половина від одномісних округів. Починаючи з парламентських виборів 2006 р., всі 450 членів Верховної Ради були обрані за партійними списками пропорційного представництва. Верховна Рада ратифікує міжнародні угоди і затверджує бюджет.

В Україні існує велика кількість політичних партій. Однак більшість з них малочисельні та малопопулярні у широких верствах суспільства і не спроможні самостійно виграти вибори. Тому, з метою отримання більшої кількості голосів у парламентських виборах, дрібні партії часто об'єднуються у виборні блоки.

[ред.]Виконавча влада

Президент України, Кабінет Міністрів України та Прем'єр-міністр України

Президент обирається всенародним голосуванням на п'ятирічний термін. Президент призначає прем'єр-міністра, який повинен бути задтверджений парламентом. Прем'єр-міністр і Кабінет міністрів де-юре призначається парламентом за поданням президента і прем'єр-міністра відповідно згідно зі статтею 114 Конституції України.

Значна частка поточних вищих посадових осіб в органах виконавчої влади та коаліційній парламентській більшості зі Східної України, в першу чергу, з Донецької області.[1]

[ред.]Судова влада

Судова влада України та Судова система України

Судова влада - це система створених згідно з законом органів, наділених виключними повноваженнями по розгляду юридично значущих справ,із застосуванням спеціальної процедури.