2. Комп'ютерні мережі

Комп'ютерні мережі — це група з кількох комп'ютерів, з'єднаних каналами зв'язку, що використовуються для пере­давання інформації між комп'ютерами.

Інформаційний потік, який циркулює в комп'ютерній мережі, називається трафіком.

До основних елементів комп'ютерних мереж належать:

• комп'ютери;

• комунікаційне устаткування (телефонні лінії, супутниковий зв'язок та ін.);

• ОС (ОС має керувати роботою мережі та усіх пристроїв, підключених до сервера. До таких систем можна віднести Windows server, UNIX, Sun OS, Mac OS);

• мережеві додатки (мережеві бази даних, поштові систе­ми, засоби архівації даних, системи автоматизації колективної роботи та ін.).

Комп'ютерні мережі забезпечують:

— колективну обробку даних користувачами, комп'ютери яких підключено до мережі, обмін даними між цими користу­вачами в режимі реального часу;

• спільне використання програм;

• спільне використання принтерів, модемів та інших пе­риферійних пристроїв.

За територіальним розміщенням мережі поділяють на:

• локальні, сформовані з ПК, розташованих на відстані 2—5 км один від одного, які об'єднують підприємство, офіс, групу будинків;

• регіональні, які охоплюють територію до 100 км, об'єд­нують кілька локальних мереж (велике підприємство з філія­ми, район міста);

• глобальні, які об'єднують велику кількість мереж та окремі ПК. Розташовуються по всьому світу, характеризують­ся різноманітними засобами зв'язку. Всесвітньо відомою гло­бальною мережею є Інтернет.

Структурною ознакою мереж є їхня топологія, яка характе­ризує зв'язки між комп'ютерами в мережі. Топологія локаль­них мереж — це спосіб об'єднання комп'ютерів у мережу та один з одним.

Вид топології	Структура топології
Зіркоподібна (радіальна)	Усі абоненти з'єднані з центральним комп'ютером (сервером)
Кільцева	Усі вузли з'єднані в кільце і жоден з них не може повністю контролювати доступ до мережі. Інформація оброблюється поетапно
Шинна	Усі вузли мають одну лінію зв'язку. Кожен вузол використовує шину для зв'язку з будь-яким іншим вузлом. Запит, який передається одним із комп'ютерів мережі зі спільною шиною, отримують усі комп'ютери мережі, проте відповідає на цей запит той комп'ютер, якому його було адресовано
Деревоподібна	Вузли зв'язані один з одним розгалуженим каналом зв'язку. Центри обробки даних з'єднані один з одним через вузли зв'язку
Змішана	Вузли мережі з'єднані складнішим зв'язком

Білет №6

1. Етапи розв'язання статистичної задачі

Імовірнісно-статистичні методи в експериментальних до­слідженнях, тобто дослідницькій роботі лікарів займають ок­реме місце. Згідно з даними світової медстатистики щороку публікуються результати понад 30 тис. клінічних випробу­вань, які надалі докорінно змінюють ставлення лікарів до вже добре відомих лікувальних заходів. З кожним роком обсяг надійно перевіреної інформації стрімко збільшується. При проведенні медичними працівниками наукового експерименту (наприклад, у галузі доказової медицини) і обробки початко­вих даних використовують імовірнісно-статистичні методи зі спеціальними технологіями проведення досліджень, складним аналізом медданих та інтерпретацією результатів. Раніше імовірнісно-статистичні методи нерідко відлякували дослід­ників своїми складними підрахунками вручну, у яких вико­ристовувалися громіздкі формули. Саме ці фактори робили аналіз даних нелегким та малодоступним процесом. Сьогодні комп'ютерні технології із сучасними статистичними пакетами надали можливість проводити багато дослідницьких робіт. Якщо лікарі повинні правильно вибирати потрібний метод аналізу даних, добре при цьому уявляючи, для чого і як вони використовуються, а також володіти їх комп'ютерною оброб­кою, то середньому медичному працівнику достатньо мати за­гальні поняття про ці методи та уміти працювати з пакетом для обробки даних.

Будь-яка імовірнісно-статистична задача включає п'ять са­мостійних, проте взаємопов'язаних етапів:

• постановка задачі, її мета, розробка плану дослідження (робота лікаря);

• збирання матеріалу: вибір облікового документа з пере­ліком питань, на які потрібно отримати відповіді. Це може бути як спеціально складений дослідником опитувальний лист, анкета, карта, так і офіційний обліковий документ — та­лон амбулаторного пацієнта, лікарське свідоцтво про смерть тощо (робота лікаря та середнього медпрацівника);

• вибір методу вирішення та первинна статистична об­робка даних. Цей пункт включає обчислення показників (абсо­лютних, відносних та середніх величин), їх порівняння (робота лікаря та середнього медпрацівника);

• аналіз даних;

• інтерпретація результатів (робота лікаря).

Вимога правильно застосовувати методи при обробці науко­вого матеріалу визначається особливостями медицини — пред­метної сфери з нечіткою системологією. Наприклад, відомо, що коронарна хвороба переважно уражує осіб віком 40 років, майже завжди проявляється больовим синдромом, змінами на ЕКГ — досить часто, шумами в серці — дуже рідко. Тобто дані "переважно, майже завжди, досить часто, дуже рідко" позбав­лені конкретики, вони не математичні. У медицині такі описи мають імовірнісний характер. Статистика вимагає чіткого кількісного вираження випадків при дослідженні якого-не-будь параметра. По суті, лікар постійно має справу з імовірніс­ним матеріалом. Методи теорії імовірності дають можливість проводити розрахунки, що дають змогу робити практичні вис­новки щодо випадкових явищ.