2. Периферійні пристрої

Периферійні або зовнішні пристрої - це пристрої, розміщені поза системним блоком і задіяні на певному етапі обробки інформації. Передусім - це пристрої фіксації вихідних результатів: принтери, плотери, модеми, сканери і т.д. Поняття "периферійні пристрої" досить умовне. До їх числа може віднести, наприклад, накопичувач на компакт-дисках, якщо він виконаний у вигляді самостійного блоку і приєднується спеціальним кабелем до зовнішнього рознімного з'єднання системного блока. І навпаки, модем може бути вбудованим, тобто конструктивно виконаний як плата розширення, і тоді немає підстав відносити його до периферійних пристроїв.

Основне призначення периферійних пристроїв - забезпечити надходження в ЕОМ із навколишнього середовища програм і даних для опрацювання, а також видачу результатів роботи ЕОМ у виді, придатному для сприйняття людини або для передачі на іншу ЕОМ, або в іншій, необхідній формі.

Периферійні пристрої поділяють на пристрої введення інформації та пристрої виведення інформації.

Пристрої введення:

Сканери Сканером називають пристрій, що дозволяє вводити в комп’ютер образи зображень, які пропонуються у вигляді тексту, малюнків, слайдів, фотографій та іншої графічної інформації.

Цифрові фото- і відеокамери Одним, з пристроїв введення інформації, що набуває все більшого поширення є цифрові фото- та відеокамери. Вони мають, порівняно з традиційними, ряд переваг: більшу точність кольоропередачі, нижчу собівартість відбитку, значне скорочення часу передачі інформації. Переважна більшість цифрових фотокамер працює за принципом формування зображення на матриці, яка складається з світлочутливих елементів. Кадри передаються в комп’ютер, або записується в постійну пам'ять камери.

Ігрові маніпулятори Джойстик – це координатний пристрій введення інформації, Конструктивно він може бути кнопковим, тобто таким, як у ігрових приставках, або важільним. Кермо разом з педалями використовується для окремого класу комп’ютерних ігор – автосимуляторів. Такі пристрої переважно використовуються технологією зворотного зв’язку, що дозволяє користувачу отримати реальні відчуття в процесі ігри.

Пристрої виведення:

Принтери – це пристрої для виведення інформації на тверді носії. За принципом дії розрізняють матричні, струменеві та лазерні принтери.

Плоттери – це пристрій, призначений для виведення графічних зображень на тверді копії великого формату.

Модеми – пристрій введення-виведення інформації, призначений для зв’язку комп’ютерів по телефонній лінії. В стандартному застосуванні модем перетворює цифрові сигнали комп’ютера в аналогові, зручні для комунікаційних ліній і навпаки. З виникненням цифрових ліній з’явився новий тип модему – цифровий, який не здійснює модуляцію-демодуляцію, а лише передає дані.

Білет №9

1. Медичні інформаційні системи лікувально-профілактичних закладів

Медичні інформаційні системи (МІС) лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) на сьогодні є найпоширенішим інформаційним продуктом. Вона складається з кількох підсистем:

— реєстраційно-статистичної, яка дає змогу реєструва­ти всі події і факти, що відбуваються в ЛПЗ. Така підсистема обмежує витрати часу на рутинну роботу персоналу, допомагає в оперативному управлінні, дає можливість одержувати всі види статистичних даних, необхідних для фінансового й еко­номічного аналізу, а також організувати спільну роботу всіх служб і тим самим скоротити як тимчасові, так і фінансові вит­рати, пов'язані з помилками персоналу або пацієнтів. Має зво­ротний зв'язок. У реєстратурах поліклініки встановлюються програми "Розклад" і "Реєстратор", за допомогою яких налагоджено ведення електронних розкладів роботи лікарів, пла­нування прийому із записом пацієнтів (очний і по телефону), організовується одночасний доступ усіх реєстраторів до єдино­го банку вільних талонів до лікарів. У приймальному відділен­ні стаціонару також встановлюється програма "Реєстратор ста­ціонару", що дає змогу реєструвати всіх госпіталізованих па­цієнтів. Усе це допомагає створити єдиний реєстр пацієнтів, які одержують медичну допомогу в клініці, незалежно від того, у якому ЛПЗ було проведено лікування і діагностику.

На наступному етапі налагоджують комп'ютерний облік усіх наданих пацієнту послуг — у стаціонарі, поліклініці, ла­бораторії, що дає можливість сформувати медичну статистику. У результаті кожний пацієнт отримує електронну історію хво­роби, що містить усі відомості про перебіг захворювання, ви­падки госпіталізації, надані послуги і встановлені діагнози. У результаті можна буде одержувати весь комплекс медико-статистичної інформації як стандартизованої, так і за довільними параметрами.

• лабораторної підсистеми — лабораторної інформацій­ної системи (ЛІС), серед функцій якої — управління всіма да­ними, що надходять із різних джерел (аналізатори, проведені вручну вимірювання, паперові документи), і об'єднання цих даних в єдину інформаційну базу даних клініко-діагностичної лабораторії. Підсистема забезпечує зв'язок практично з будь-якими автоматичними аналізаторами і дає змогу обмінювати­ся інформацією в режимі реального часу з будь-яким медпрацівником, що забезпечує миттєвий доступ до готових результатів. ЛІС дає можливість скоротити непродуктивні витрати лабораторії, позбутися рукописних журналів, відстежувати й оцінювати якість досліджень та одержувати всю необхідну звітну доку­ментацію;

• медичної підсистеми (електронна історія хвороби), яка дає змогу лікарям у зручній формі зберігати і передавати один одному матеріали, пов'язані з діагностикою та лікуванням па­цієнта, допомагає в науковій роботі, створює підґрунтя для проведення лікарських консультацій по телемедичних кана­лах;

— формалізованої електронної історії хвороби — спеціалі­зованої бази даних, що містить відомості про пацієнта і повний (у юридичному й медичному аспектах) набір документів про хід лікувально-діагностичного процесу, у тому числі:

• паспортні дані хворого;

• сигнальну інформацію (непереносимість лікарських за­собів, генетичні захворювання тощо);

• анамнестичні дані;

• остаточні діагнози, перенесені операції;

• результати лабораторних досліджень;

• результати інструментальних досліджень;

• диспансеризацію;

• анкету автоінтерв'ювання (скринінг) та ін.

— довідкової підсистеми, яка надає лікарям довідкову ін­формацію щодо ведення лікувальної діяльності (наприклад, довідники лікарських засобів, лікарські новинки, посилання на медичні сайти та ін.) Довідкова підсистема не залежить від перших трьох підсистем і може впроваджуватися в будь-який момент.