36. Оцынка конкурентноздатності економіки України на сучасному етапі.

Конкурентоспроможність – володіння властивостями, які створюють переваги для суб’єкту економічного змагання.

Конкурентоспроможність (за визначенням ОЕСР) – це здатність або здібність компаній, галузей, регіонів і націй забезпечувати порівняно високий рівень доходу і заробітної платні, залишаючись відкритими для міжнародної конкуренції.

1998 р. – випущено Світовий звіт, що стосується проблем конкурентоспроможності “Про конкурентоспроможність окремих національних економік”.

Результат дослідження: було визначено індекс конкурентоспроможності, який визначався за основними групами факторів, які є найбільш впливовими.

Фактори конкурентоспроможності:

• відкритість – вимірює відкритість до зовнішньої торгівлі і інвестицій, політики обмінних курсів і легкості експорту.

• уряд (державна влада) – цей фактор характеризує роль держави в економіці, що включає повний тягар урядових видатків, фіскальні дефіцити, норми державних заощаджень, граничні ставки оподаткування і загальну компетентність державної служби.

• фінанси – вимірюють, наскільки ефективно фінансові посередники спрямовують заощадження у виробничі інвестиції, рівень конкуренції на фінансових ринках, стабільність і платоспроможність основних фінансових інститутів, рівень національних заощаджень та інвестицій, кредитні рейтинги закордонних фахівців.

• інфраструктура – якість доріг, залізниць, портів, вартість авіа перевезень, загальні інвестиції в інфраструктуру

• тощо

В звіті для порівняння було вибрано 53 країни (з СРСР лише Росія і Україна). Україна зайняла 53 місце по індексу конкурентоспроможності.

2 Основні блоки показників, які характеризують конкурентоспроможність України на макрорівні:

1.

• ВВП

• обсяги промислового виробництва

• валові обсяги внутрішніх капітальних вкладень (у % до ВВП)

• середньорічний рівень інфляції (у % до ВВП)

• сальдо поточного ПБ (у % до ВВП)

2. Характер економічного середовища:

• лібералізація ЗЕЗ і розвиток відкритої багатосторонньої системи міжнародної торгівлі (індекс лібералізації)

• умови і обсяги зовнішньої торгівлі

• сальдо торгівельного і ПБ країни

• ступінь відкритості економіки (експортна орієнтованість та імпортна залежність).

Рівень конкурентоспроможності економіки України

За оцінками світових і вітчизняних експертів на початок реформ Україна мала непогані переваги, найкращі за показниками серед країн СНД.

1990 р. – Україна мала:

• 4% загальної світової суші

• 0,8% чисельності світового населення

• 15% світового видобутку руди

• 10% обсягів світової виплавки чугуну і сталі

• 9% виплавки чугуну і вугілля

• 15% виробництва цукру

• 2,5% виробництва електроенергії

Перелік цих факторів на сьогодні скоротився майже в 2 рази, ніж на початку незалежності.

Україна мала основні, а не розвинуті факторні умови.

ВВП на душу населення

Протягом останніх 10 років ВВП в Україні падав.

2000 р. – це рік економічного зростання в Україні. Офіційно вважається, що криза завершилася. ВВП зріс на 6%.

Проблеми українських підприємств щодо конкурентоспроможності на міжнародних ринках:

1. зношення основних фондів на 60%

2. моральна застарілість інфраструктури

3. велика енергоємність виробництва

4. нерозвиненість інфраструктури і комерційної діяльності на закордонних ринках.

Операційні витрати українських експортерів у 2000 р. становили приблизно 40% їх прибутку (в розвинених країнах ці витрати = 3-5%).

Коефіцієнт експортної орієнтації промисловості – це співвідношення обсягів експорту до виробництва. Він характеризує структуру експортних операцій і тенденції в економіці України:

1990 р. – 20,9%

2000 р. – 51,8%

Основні зусилля підвищення конкурентоспроможності мають бути спрямовані в наступних напрямках:

1. узгодження промислової, ЗЕ, регуляторної політики та політики в сфері приватизації з конкурентною політикою

2. удосконалення регулювання діяльності суб’єктів природних монополій

3. створення сприятливого економічного середовища

4. удосконалення нормативно-правового поля економічного відносин і конкурентних відносин

5. розробка державної промислової стратегії підвищення конкурентоспроможності виробництва на базі ефективного використання національних умов і конкурентних переваг, що має Україна.

Основний орган, який займається питаннями конкуренції: Антимонопольний комітет України.

32.Головною метою митно-тарифного регулювання є :

• регулювання зовнішньої торгівлі

• захист внутрішнього ринку

• стимулювання експорту.

Стаття 75 Митного Кодексу вводить в дію Закон “Про єдиний митний тариф” (ЄМТ), введений в дію 1992 р. Це основний закон, що визначає основні принципи і норми митно-тарифної політики України.

Основна мета закону: встановлення порядку формування та застосування ЄМТ України при ввезенні на митну територію та вивезенні за її межі товарів, послуг тощо з метою обкладання митом.

ЄМТ:

• це систематизований перелік ставок мита, якими обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на її територію та вивозяться за її межі

• базується на міжнародних нормах і принципах та розвивається в напрямку максимальної відповідності до загально прийнятих правил в світі.

На сьогодні ставки митного тарифу України затверджені Законом України від квітня 2001 р. “Про митний тариф України”.

Отже, основою регулювання митно-тарифної політики та розробки основних принципів є Закон 1991 р. А ставки мита регулюються Законом 2001 р.

Мито – це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через кордон України та стягуються митницями.

30. Правові, економічні та організаційні основи митної справи визначені Митним Кодексом України (1991 р.)

Система митних органів України:

2. Державний митний комітет України

3. регіональні митні управління

4. митниці

5. митні пости

Головною метою митно-тарифного регулювання є :

• регулювання зовнішньої торгівлі

• захист внутрішнього ринку

• стимулювання експорту.

Стаття 75 Митного Кодексу вводить в дію Закон “Про єдиний митний тариф” (ЄМТ), введений в дію 1992 р. Це основний закон, що визначає основні принципи і норми митно-тарифної політики України.

Основна мета закону: встановлення порядку формування та застосування ЄМТ України при ввезенні на митну територію та вивезенні за її межі товарів, послуг тощо з метою обкладання митом.

На сьогодні ставки митного тарифу України затверджені Законом України від квітня 2001 р. “Про митний тариф України”.

Отже, основою регулювання митно-тарифної політики та розробки основних принципів є Закон 1991 р. А ставки мита регулюються Законом 2001 р.

Мито – це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через кордон України та стягуються митницями.

Всі мита в Україні нараховуються у валюті України і сплачуються всіма суб’єктами ЗЕД.

Вивізне експортне мито використовується в Україні для обмеження експорту (деякі види олійних культур, жива худоба та шкіряна сировина).

Сезонне мито – використовується в основному в літній період (с/г продукція). Термін таких мит не перевищує 45 днів. Застосовується в Україні рідко (останнє у 1999 р. На імпорт с/г продукції).

Спеціальне мито застосовується:

• як засіб захисту національного товаровиробника у разі, коли товари ввозяться на територію України у кількості і за таких умов, що заподіюють значну шкоду¹ національному товаровиробнику

• як запобіжний захід щодо учасників ЗЕД, які порушують національні інтереси у цій сфері

• як заходи у відповідь на дискримінаційні або недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угрупувань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб’єктів ЗЕД.

Основний орган, який займається цими процесами: Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі.

Важливі закони щодо встановлення мита:

1. “Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну” від 22.12.1998

2. “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” 1998 р.

3. “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту” 1998 р.

Умовно ці 3 закони складають Антидемпінговий кодекс України. Вони регламентують правила та механізми виявлення демпінгу і нелегітимних субсидій, процедуру запровадження санкцій, відповідають вимогам СОТ.

Антидемпінгове мито застосовується в Україні:

• в разі ввезення на митну територію України товарів, які є об’єктом демпінгу, що заподіює шкоду національному товаровиробнику

• у разі вивезення товарів за ціною, істотно нижчою за ціни експортерів.

Компенсаційне мито накладається на товари, які є об’єктом субсидованого експорту або імпорту.

Зміна, встановлення та скасування ставок митного тарифу України

• До прийняття Закону 2001 р., це право мав Кабмін (самостійно). На сьогодні право встановлення нових, зміни старих ставок ввізного мита має Верховна Рада з урахуванням висновків КабМіну.

• Орган, який приймає до розгляду: Митно-тарифна Рада України (МТР) при КабМіні (до її складу входять представники МінЕкономіки, державної митної служби, МінФіну та інших центральних органів виконавчої влади).

• МТР здійснює єдину митно-тарифну політику України.

Головні завдання МТР:

• розробляє пропозиції і засоби реалізації митно-тарифної політики України

• розробляє проекти актів законодавства України та міжнародних угод України

• підготовка пропозицій про встановлення, скасування та зміну ставок

• підготовка правил визначення митної вартості товарів та країн їх походження

• підготовка висновків та рекомендацій офіційним делегаціям України для проведення ними міжнародних переговорів і консультацій з митно-тарифного регулювання

• розгляд та розробка пропозицій з надання пільг та преференцій.