- •Конспект лекцій з дисципліни «основи охорони праці»
- •4.1. Вступ. Загальні питання охорони праці.
- •4.1.1. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном.
- •4.1.2. Основні розділи дисципліни "Основи охорони праці".
- •4.1.3. Основні терміни та визначення в галузі охорони праці.
- •4.1.4. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників.
- •4.2. Правові та організаційні основи охорони праці
- •4.2.1. Конституційні засади охорони праці в Україні.
- •4.2.2. Законодавство України про охорону праці.
- •4.2.3. Закон України "Про охорону праці".
- •4.2.4. Кодекс законів про працю.
- •4.2.5. Основні принципи державної політики України у галузі охорони праці.
- •4.2.6. Гарантії прав працівників на охорону праці, пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.
- •4.2.7 Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій.
- •4.2.8. Відповідальність посадових осіб і працівників за порушення законодавства про охорону праці.
- •4.2.9. Стандарти в галузі охорони праці.
- •4.2.10. Система стандартів безпеки праці (ссбп).
- •4.2.11. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
- •4.2.12. Інструкції з охорони праці.
- •4.2.13. Розробка та затвердження актів з охорони праці, що діють в організації.
- •4.2.14. Фінансування охорони праці.
- •4.3. Державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.
- •4.3.1. Система державного управління охороною праці в Україні.
- •4.3.2. Компетенція та повноваження органів державного управління охороною праці.
- •4.3.3. Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення.
- •4.3.4. Органи державного нагляду за охороною праці, їх основні повноваження і права.
- •4.2.5. Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці.
- •4.4. Організація охорони праці на підприємстві.
- •4.4.1. Структура, основні функції і завдання управління охороною праці в організації.
- •4.4.2. Служба охорони праці підприємства.
- •4.4.3. Основні завдання, функції служби охорони праці.
- •4.4.4. Громадський контроль за станом охорони праці в організації.
- •4.4.5. Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці, їх обов'язки і права.
- •4.4.6. Комісія з питань охорони праці підприємства.
- •4.4.7. Основні завдання та права комісії.
- •4.4.8. Регулювання питань охорони праці у колективному договорі.
- •4.4.9. Атестація робочих місць за умовами праці. Мета, основні завдання та зміст атестації.
- •4.4.10. Організація робіт та порядок проведення атестації робочих місць. Карта умов праці.
- •4.4.11. Кабінети промислової безпеки та охорони праці, основні завдання та напрямки роботи кабінетів.
- •2. Основні завдання та зміст роботи кабінету охорони праці
- •4.4.12. Кольори, знаки безпеки та сигнальна розмітка.
- •4.4.13. Стимулювання охорони праці.
- •4.5. Навчання з питань охорони праці.
- •4.5.1. Принципи організації та види навчання з питань охорони праці.
- •4.5.2. Навчання з питань охорони праці посадових осіб.
- •4.5.3. Інструктажі з питань охорони праці. Види інструктажів. Порядок проведення інструктажів для працівників.
- •4.5.4. Інструктажі з питань охорони праці для вихованців, учнів, студентів.
- •4.5.5. Стажування (дублювання) та допуск працівників до самостійної роботи.
- •4.6. Профілактика травматизму та професійних захворювань.
- •4.6.1. Виробничі травми, професійні захворювання, нещасні випадки виробничого характеру.
- •4.6.2. Мета та завдання профілактики нещасних випадків професійних захворювань і отруєнь на виробництві.
- •4.6.3. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань. Розподіл травм за ступенем тяжкості.
- •4.6.4. Основні заходи по запобіганню травматизму та професійним захворюванням.
- •4.7. Основи фізіології та гігієни праці.
- •4.7.1. Повітря робочої зони.
- •Місцева припливна вентиляція.
- •Місцева витяжна вентиляція.
- •4.7.2. Освітлення виробничих приміщень
- •4.7.3. Вібрація
- •4.7.4. Шум, ультразвук та інфразвук
- •4.7.5. Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону
- •4.7.6. Випромінювання оптичного діапазону
- •4.7.7. Іонізуюче випромінювання
- •4.7.8. Санітарно-гігієнічні вимоги до планування і розміщення виробничих і допоміжних приміщень.
- •4.8. Основи виробничої безпеки
- •4.8.1. Загальні вимоги безпеки
- •Загальні;
- •Часткові.
- •4.8.2. Електробезпека
- •Звільнення потерпілого від дії електричного струму
- •4.9 Основи пожежної профілактики на виробничих об'єктах
- •4.10 Основи психофізіологічної оп.
- •4.11 Основи ергономіки оп
- •Сутність ергономіки
- •Список літератури.
4.6.2. Мета та завдання профілактики нещасних випадків професійних захворювань і отруєнь на виробництві.
Профілактика виробничого травматизму – це система заходів, спрямованих на запобігання виникненню нещасних випадків, професійних захворювань і отруєнь на виробництві.
Метою профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності є зменшення соціальних та економічних збитків зумовлених виробничим травматизмом та професійними захворюваннями.
Завданням профілактики нещасних випадків, професійних захворювань та отруєнь є розробка та реалізація заходів щодо попередження нещасних випадків, захворюваності та поліпшення умов праці на основі ретельного дослідження причин їх виникнення та виявлення потенційних небезпек.
Найбільш розповсюджуваними методами аналізу виробничого травматизму є імовірнісно-статистичні та детерміністичні (ті, що виявляють причини, спорідненість явищ).
Імовірнісно-статистичні це статистичний, груповий, топографічний. Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами і звітами підприємства, актами форми Н-1 тощо). За цими даними визначають три показники виробничого травматизму – частоти, важкості, загальний (або непрацездатності, або трудових втрат).
Коефіцієнт частоти травматизму розраховується на 1000 працюючих:
Кч = Н*1000/С,
де Н – число нещасних випадків, що сталися на підприємстві за звітний період і призвели до втрати працездатності на 1 добу і більше; С – середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві за той самий період часу.
Коефіцієнт тяжкості травматизму характеризує середню втрату працездатності в днях що припадають на одного потерпілого за звітний період: Кт = Д/Н, де Д – сумарне число непрацездатності всіх потерпілих, які втратили працездатність на добу і більше під час звітного періоду.
Коефіцієнт загального травматизму (непрацездатності, трудових втрат) підраховується як добуток коефіцієнтів частоти і важкості:
Ктв = Кч*Кт=1000*Д/С.
При груповому методі дані про травматизм групують за однорідними ознаками що дозволяє визначити професії, види робіт, устаткування тощо, на які припадає найбільша кількість випадків травматизму. При монографічному методі досліджень всі нещасні випадки наносять відповідними позначками на плані цеху, що дає уявлення про потенційно небезпечні зони.
Детерміністичні методи – це методи, за якими аналіз приводиться з позиції потенційної небезпеки і які дозволяють виявити причинну обумовленість випадків травматизму. До них відносяться монографічний, моделювання причинних зв’язків (сітковий), економічний, анкетування та метод експертних оцінок. За монографічним методом ретельно, комплексно розглядають усі обставини нещасного випадку, який розглядається як система, елементи якої – взаємопов’язані умови, обставини і причини події, що аналізується. При методі моделювання здійснюється більш поглиблений аналіз подій пригоди, тобто розкладання їх шляхом подрібнення та конкретизації. Елементарні події виступають як події-причини з послідовним, паралельним, круговим чи концентричним зв’язком, події-стан і події-якості. Економічний метод полягає у вивченні економічної шкоди від заподіяного травматизму. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму і тому застосовується як доповнення до інших методів. При використанні методу анкетування на підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків. Метод експертних оцінок базується на експертних висновках чи оцінках умов праці винесених експертами з числа фахівців з обговорюваної проблеми.
Виявивши причини і визначивши закономірності їх виникнення розробляють профілактичні заходи щодо запобігання виробничого травматизму.
Плани заходів із охорони праці можуть бути перспективними (на 3-5 років), річними та оперативними (квартальними, місячними, декадними).
