4.2.7 Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій.

Закон „Про охорону праці” (стаття 17) передбачає, що роботодавець зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників:

- зайнятих на важких роботах;

- зайнятих на роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці;

- зайнятих на роботах, де є потреба у професійному доборі;

Обов'язковий медичний огляду щорічно повинні проходити особи віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я. Порядок проведення медичних оглядів визначається Міністерством охорони здоров’я.

Роботодавець зобов'язаний відсторонити від роботи без збереження заробітної плати працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду. Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

• за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

• за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи і середній заробіток.

4.2.8. Відповідальність посадових осіб і працівників за порушення законодавства про охорону праці.

Посадові особи центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) мають право (стаття 39 Закону України „Про охорону праці”):

- безперешкодно відвідувати підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;

- одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

- видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;

- забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

- надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

Рішення посадових осіб (державних інспекторів) Держнаглядохоронпраці за необхідності обґрунтовуються результатами роботи та висновками експертно-технічних центрів, дослідних, випробувальних лабораторій та інших підрозділів (груп) технічної підтримки, що функціонують у складі органів державного нагляду за охороною праці відповідно до завдань інспекційної служби або створюються і діють згідно із законодавством як незалежні експертні організації. Наукова підтримка наглядової діяльності здійснюється відповідними науково-дослідними установами.

У відповідності до закону України „Про охорону праці” (розділ 8, стаття 44) за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом (див рис.4).

Дисциплінарна відповідальність - відповідальність посадових осіб, робочих і службовців за порушення правил і норм по ОП, котрі не призвели до тяжких наслідків. Вона полягає в накладанні дисциплінарних стягнень адміністрацією підприємства. На посадові особи накладаються такі стягнення: догана, звільнення з роботи (стаття 147 КЗпП). Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, який прийняв на роботу даного працівника.

Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб (керівники підприємств і їх заступники, головні інженери і ін. посадові особи), винних за порушення правил і норм охорони праці у вигляді грошового штрафу.

Матеріальна відповідальність – настає тоді, коли в результаті порушення вимог охорони праці підприємство несе матеріальні збитки. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не може перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Матеріальна відповідальність може накладатися тоді, коли з прямої вини працівника підприємству нанесені значні матеріальні збитки. Робочі і службовці зобов’язані відшкодувати шкоду, спричинену підприємству, незалежно від притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Кримінальна відповідальність – настає тоді, коли порушення правил і норм по ОП потягнули за собою або могли привести до нещасних випадків з людьми, або коли нанесені значні матеріальні збитки. До кримінальної відповідальності можуть притягуватися лише ті посадові особи, котрі в силу своїх службових обов’язків або по спеціальному розпорядженню зобов’язані створювати або контролювати безпечні умови праці. Кримінальна відповідальність визначається в судовому порядку. Розглянемо, які види відповідальності можуть застосовуватися з ініціативи посадових осіб (державних інспекторів) Держнаглядохоронпраці. Закон „Про охорону праці” (стаття 39) це чітко регламентує (див. табл.2).

Рис.4 - Види відповідальності

Таблиця 2. Права посадових осіб Держнаглядохоронпраці щодо притягнення до відповідальності винних у порушенні законодавства з охорони праці

За порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу у порядку, встановленому законом.

Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка використовує найману працю. Несплата штрафу тягне за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення.

Застосування штрафних санкцій до посадових осіб і працівників за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Особи, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржено в місячний строк у судовому порядку.

Кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних чи фізичних осіб, які використовують найману працю, посадових осіб і працівників, зараховуються до Державного бюджету України.

Закон України „Про охорону праці” (стаття 13) зобов'язує роботодавця створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно- правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання.

Організація служби охорони праці на підприємстві регламентується Законом України „Про охорону праці” (стаття 15) та ДНАОП 0.00-4.21-93 „Типовим положенням про службу охорони праці”.

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до Типового положення, що затверджене Держнаглядохоронпраці. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Згідно з Типовим положенням про службу охорони праці, служба охорони праці створюється з метою організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно- гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці. Служба охорони праці вирішує такі завдання:

а) забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

б) забезпечення працюючих засобами індивідуального та колективного захисту;

в) професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів праці;

г) вибір оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

д) професійний добір виконавців для визначених видів робіт.

Служба охорони праці комплектується спеціалістами, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років. Спеціалісти з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках.

Служба охорони праці підприємства виконує такі основні функції:

— Опрацьовує ефективну систему управління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності у цьому напрямку кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи.

— Проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці.

— Складає комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища (підвищення існуючого рівня охорони праці, якщо встановлені норми досягнуті), а також складає розділ «Охорона праці» у колективному договорі.

— Проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці.

Організує:

A. забезпечення працюючих правилами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;

B. паспортизацію робочих місць, виробничих підрозділів щодо їх відповідності вимогам охорони праці;

C. облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій;

D. підготовку статистичних звітів з питань охорони праці;

E. розробку перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці;

F. роботу методичного кабінету охорони праці, пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення інформаційних стендів тощо;

G. допомогу комісії з питань охорони праці підприємства в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій;

H. підвищення кваліфікації і перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці.

Бере участь:

A. у розслідуванні нещасних випадків та аварій;

B. у формуванні фонду охорони праці підприємства і розподілі його коштів;

C. в роботі комісії з питань охорони праці підприємства;

D. в роботі комісії по введенню в дію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об'єктів виробничого та соціального призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування; E. в розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів підприємств

а про охорону праці;

F. в роботі постійно діючої комісії з атестації робочих місць за умовами праці. Сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, сучасних засобів індивідуального та колективного захисту працюючих, захисту населення і довкілля. Розглядає листи, заяви та скарги працюючих з питань охорони праці. Надає методичну допомогу структурним підрозділам підприємства у розробці заходів з питань охорони праці.

Готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці. Розглядає факти виробничих ситуацій, небезпечних для життя чи здоров'я людей і довкілля, у випадку відмови працівників з цих причин від виконання дорученої їм роботи.

Контролює:

A. дотримання чинного законодавства, інших нормативних актів, виконання працівниками інструкцій з питань охорони праці;

B. виконання приписів органів державного нагляду, пропозицій та подань профспілок і уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, використання за призначенням коштів фонду охорони праці;

C. відповідність нормативним актам про охорону праці машин, устаткування, технологічних процесів, засобів протиаварійного, колективного та індивідуального захисту працівників; наявність технологічної документації на робочих місцях;

D. своєчасне проведення навчання та інструктажів працівників, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадових осіб та осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки, а також дотримання вимог безпеки при виконанні цих робіт;

E. забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, лікувально- профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями; організацію питного режиму; надання працівникам передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов'язаних з важкими та шкідливими умовами праці;

F. використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів згідно з діючим законодавством;

G. проходження попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах та роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є необхідність у професійному доборі; проходження щорічних обов'язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року;

H. виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, які визначені в актах розслідування.

Здійснює зв'язок з медичними закладами, науковими та іншими організаціями з питань охорони праці, організує впровадження їх рекомендацій. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:

• видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

• вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно- правових актів з охорони праці;

• зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

• надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Служби охорони праці створюються не тільки на підприємствах, а і також в міністерствах, державних комітетах, концернах, корпораціях і інших об’єднаннях підприємств. Служби охорони праці функціонують також в структурі обласних, міських та районних органів державної виконавчої влади.