Металеві друкарські форми

Друкарські форми на сталевих пластинах застосовують перш за все там, де потрібна висока точність (наприклад, шкали, масштабні лінійки та ін.) та високі наклади (до 2-3 млн). Сталеві пластини виготовляють із загартованої інструментальної сталі з малим вмістом хрому, яка має твердість 40-70 од. по Роквеллу. Робоча поверхня пластин шліфується і доводиться до 10-12-го класу чистоти.

Виготовлення такої пластини-заготовки доступне лише підприємствам, які мають інструментальне виробництво. В якості матеріалу для заготовок використовують леговані сталі. Для зниження вартості форми використовують більш дешеві марки сталі, які нікелюють або хромують для збільшення твердості поверхні.

Схема виготовлення форми
з фотополімерної пластини		з металевої пластини
		
Експонування черездіапозитив		Експонування через діапозитив
		
Експонування через растр		Експонування через растр
		
Проявлення пластини		Проявлення пластини
		
Сушіння форми		Промивання водою
		
Додаткове експонування		Термообробка
		
Контроль якості форми		Травлення в розчині HNO3 або FeCl3
		
		Промивання водою
		
		Видалення копіювального шару
		
		Контроль якості форми

Підготовка друкарських форм включає хімічне обезжирювання поверхні пластини, нанесення та сушіння копіювального шару, а, якщо ці пластини мають попередньо нанесений світлочутливий шар, то відразу експонування фотоформи, проявлення та обробку копії, травлення.

Форми з стрічкової сталі досить поширені, вони отримали своє застосування навзаєм дорогих сталевих пластин. На цих пластинах можна пробивати отвори та використовувати штифтовий метод приводки. Поверхню стрічкової сталі також доводять до 10-12-го класу чистоти, твердість її становить біля 50 од. по Роквеллу, а тиражостійкість друкарських форм, виготовлених на стрічці, становить 200-300 тис. відбитків. Процес виготовлення друкарських форм на стрічковій сталі аналогічний до процесу виготовлення форм на сталевих пластинах. Ця технологія використовується порівняно рідко.

Друкарські форми з фотополімеризаційноздатних матеріалів

Друкарські форми на фотополімеризаційноздатних пластинах можуть використовуватись як для відтворення штрихового, так і растрового зображення накладами від декількох сотень до декількох десятків тисяч. Фотополімерні друкарські форми — це форми, у яких пробільні елементи сформовані з фотополімерів —високомолекулярних сполук, одержаних в результаті полімеризації під дією УФ-випромінювання.

Фотополімеризаційноздатні пластини складаються з основи, фотополімеризаційноздатного шару та захисної плівки.

В якості основи фотополімеризаційноздатні пластини можуть мати поліефірну плівку, алюмінієву або стальну підкладку. Використання сталевої підкладки дозволяє в подальшому кріпити друкарські форми магнітним способом.

В якості фотополімеризаційноздатного шару використовують фотополімеризаційноздатні матеріали, до складу яких зазвичай входять плівкоутворюючі полімери, зшиваючі агенти, фотоініціатори та цільові домішки.

Для виготовлення фотополімеризаційноздатних пластин широко використовуються поліаміди, які мають добрі фізико-механічні властивості та, зокрема, стійкість до стирання. Зшиваючі агенти у фотополімеризаційноздатних композиціях утворюють нерозчинну тривимірну структуру. Компоненти, які входять до складу фотополімеризаційноздатної композиції, —фотоініціатори, наповнювачі, барвники, термоінгібітори та інші, гарантують отримання та збереження необхідних властивостей.

Товщина фотополімеризаційноздатного шару може становити від 25 до 200 мкм.

Захисна плівка, яку перед виготовленням друкарської форми знімають, дозволяє уникати пошкоджень фотополімеризаційноздатного шару.

Найбільш розповсюдженими (90 %) є ФДФ.

Переваги:

• низька вартість;

• час виготовлення — 20-30 хвилин;

• простий і доступний спосіб;

• менш шкідливий, більш екологічний;

• забезпечує високу якість.

Виготовлення ФДФ:

1. Знімання з пластини захисної плівки.

2. Накладання діапозитива на пластину.

3. Експонування пластини через діапозитив (УФ-променями).

4. Знімання діапозитива і накладання растрової плівки (R = 80-120 лін./см), чорного 85 %.

5. Експонування пластини через растрову плівку.

6. Вимивання пластини у вимивному розчині механічним шляхом (щіткою 1-2 хвилини).

7. Промивання водою.

8. Висушування пластини потоком теплого повітря.

9. Додаткове експонування 8-10 хвилин.

10. Термообробка в термошафі 20-30 хвилин (для водовимивних — 80⁰С, спиртовимивних — 120⁰С) для підвищення тиражостійкості.

Література: [1]-[14].