5. Масаж при захворюваннях суглобів.

У ряді захворювань, що тягнуть нерідко тривалу втрату працездатності, одне з перших місць займають захворювання суглобів. У системі комплексної терапії суглобних захворювань важлива роль належить масажу, під впливом якого зменшуються болі, прискорюється розсмоктування випоту в суглобі та навколосуглобових слизових сумках, поліпшується лімфо-і кровообіг у суглобі і періартікулярних тканинах. Під дією масажу також зменшується рефлекторний м'язовий гіпертонус, що часто спостерігається при суглобових захворюваннях, попереджується розвиток м'язових атрофії, підвищується секреція синовіальної рідини і пов'язане з цим збільшення рухливості суглоба при його тугоподвижности, поліпшується місцевий і загальний внутрітихорєцької обмін, відновно-окисні процеси в організмі, що в цілому сприяє прискоренню відновлення функції уражених суглобів.

Застосовуючи масаж при захворюваннях суглобів, що масажує повинен чітко знати нормальну їхню конфігурацію, їх межі, доступи до суглобної сумці, розташування навколосуглобових слизових сумок, які нерідко втягуються в процес, ознаки наявності випоту в суглобі і його заворотах і вміння їх виявити і, нарешті, обсяг руху в окремих суглобах. Тільки за цієї умови масажист може правильно виконати зазначену лікарем методику масажу. Масажу суглобів повинен щораз передувати опитування про самопочуття хворого, характер і локалізації больових відчуттів і інших скарг, знання яких може надати допомогу масажисту як у виборі масажних прийомів і їх дозуванні, так і в оцінці ефективності застосовуваного масажу.

При захворюваннях суглобів ревматичного або іншого інфекційного походження масаж застосовується в підгострій і хронічній стадії процесу. При наявності реактивних явищ в ураженому суглобі (припухлість, підвищення місцевої температури, значна болючість при обмацуванні суглоба, особливо при проникненні в суглобову щілину і т. д) масаж застосовується внеочагово. Увага массирующего має бути в першу чергу спрямовано на ослаблення м'язового гіпертонусу, який, як правило, в підгострій стадії рефлекторно виникає в м'язах, пов'язаних з ураженим суглобом. Наприклад, при залученні в процес колінного суглоба, підвищення тонусу спостерігається в наступних м'язах: напрягающей широку фасцію стегна, чотириголового, полусухожильной, полуперепончатой ​​і двоголового м'язах стегна, а також в литкового м'яза. Підвищена напруга спостерігається також у власної зв'язці надколінка і в з'єднаному сухожиллі кравецькій, ніжною і полусухожильной м'язів, при цьому в одних м'язах і сухожильних прикріпленнях напруга може бути виражено сильніше, в інших слабше. При ретельної пальпації зміна м'язового тонусу в бік його підвищення можна також виявити в м'язах нижнегрудного і попереково-крижових відділах хребта. Усунення м'язового гіпертонусу найкраще досягається при застосуванні ніжної механічної вібрації. При підвищенні напруги підшкірної сполучної тканини масаж її проводиться по Лейбі і Дікке (методика рефлекторно-сегментарного масажу). Після ослаблення напруги тканин в області спини можна переходити до масажу м'язів, пов'язаних з ураженням суглобів. Поряд з явищами м'язового гіпертонусу при інфекційних неспецифічних поліартритах спостерігається виборча м'язова гіпотрофія, яка особливо чітко буває виражена при хронічному перебігу процесу. При захворюваннях кульшового суглобу гіпотрофії раніше всього піддаються сідничні м'язи, колінного суглоба - чотириглавий м'яз, гомілковостопного суглоба - разгибатели гомілки і стопи; при захворюваннях плечового суглоба-дельтовидная, надостная, подостная і мала кругла м'яза, ліктьового суглоба - триголовий м'яз, зап'ясткового суглоба - разгибатели передпліччя, пальцевих суглобів - міжкісткові м'язи. З масажних прийомів при м'язової гіпотрофії застосовується поперемінно розтирання, погладжування і ніжне розминання. При даному процесі в м'язах, прилеглих до суглобів, можуть спостерігатися явища міогелози, які найчастіше локалізуються в місцях прикріплення м'язів при переході їх в фасциальні розтягнення або в сухожилля (методика масування при Міогелоз описана вище).

Переходячи до масування ураженого суглоба, слід в перші дні масажу обходити болючі місця. Щоб звільнити шляхи лімфовідтоку з порожнини суглоба, масажують спочатку периартикулярні, потім м'які тканини, що покривають суглоб, так як при інфекційних захворюваннях суглобів (неспецифічний інфекційний поліартрит), артрозах еластичність шкіри, її рухливість, смещаемость часто буває порушена, на що вказує в першу чергу потовщення , а також хворобливість при узятті шкіри в складку. Основний масажний прийом - розтирання у формі штрихования, яке проводиться повільно, тангенціально і пошарово (шкіра, підшкірна сполучна тканина, фасція). Раз обрана глибина шару повинна поступово змінюватися, при цьому наступний шар повинен можливо менше зачіпатися.

Отмассировать м'які тканини поза суглобом, переходять до масування сумково-зв'язкового апарату суглоба. Особлива увага повинна бути звернена на місця, де є найбільший доступ до суглоба. Для гомілковостопного суглоба таким місцем є задня поверхня суглобної сумки по обидві сторони ахіллового сухожилля, а також ділянку під латеральної і медіальної кісточки. У колінний суглоб легше всього проникнути з медіальної сторони при його згинанні; доступ у передньої поверхні суглобової сумки колінного суглоба можливий на дуже обмеженій ділянці по сторонах сухожилля чотириголового м'яза. З цих прикладів ясно, наскільки масажисту треба знати доступи до кожного суглобу. При масуванні суглобів необхідно перевіряти стан розташованих поблизу суглоба слизових сумок. При залученні їх у процес вони масажуються роздільно. З масажних прийомів застосовуються кругове розтирання і поздовжнє погладжування.

Масаж комбінують із фізичними вправами, в першу чергу у формі активних рухів. Спочатку хворий робить активні рухи в найближчому до місця ураження суглобі, а потім у міру зменшення реактивних явищ - у хворому суглобі.