Система основних законодавчих та нормативних актів з охорони праці

У країнах світу, залежно від економічного розвитку та політичного стану, існують закони та нормативні документи, які повністю, або частково, захищають людину від небезпечних та шкідливих умов праці, забезпечують охорону її здоров’я.

У Конституційній державі всі закони і підзаконні акти повинні базуватися і відповідати Основному Закону держави – Конституції. Конституція України прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року. В ній декларуються права і свободи всіх громадян України.

Для сфери трудової діяльності ці права і свободи конкретизовані в деяких законах України і Державних нормативних актах про охорону праці (ДНАОП), Державних стандартах та Постановах Кабінету Міністрів України, що стосується охорони праці.

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозв'язаних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Законодавчі акти з охорони праці

• Конституція України; 28.06.1996 р.

• Кодекс Законів про працю України; 01.06.1972 р.

• Закон України «Про охорону праці»; 14.10.1992 р. (зі змінами від 04.06.2009 р.)

• Закон «Про пожежну безпеку», 17.12.1993 р.

• Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, які привели до втрати працездатності», 01.01.2001 р.

• Закон «Основи законодавства України про охорону здоров'я», 19.11.1992 р.

• Закон «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», 08.02.1995 р.

• Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України.

Державні нормативні акти з охорони праці

• Міжгалузеві (ДНАОП)

• Галузеві (НАОП)

• Санітарні норми (СН, ДСанПіН)

• Будівельні норми і правила (СНіП)

• Міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці (ССБП)

• Постанови органів Державного нагляду за охороною праці

• Правила органів пожежного нагляду, безпеки руху.

Види державних нормативних актів: правила, стандарти, норми, положення, статути, інструкції, переліки, вимоги, технічні умови безпеки тощо.

Нормативні акти з охорони праці, що діють в межах підприємств: стандарти, положення, статути, накази, інструкції тощо.

Основні положення законодавства України про працю та охорону праці

Основні принципи державної політики в галузі охорони праці: пріоритет життя та здоров’я людини перед будь-якими результатами виробничої діяльності, її соціальний захист та відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю, навчання з питань охорони праці, повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці шляхом суцільного контролю та інше;

Гарантії прав громадян на охорону праці: роботодавець зобов’язаний інформувати працівника про умови праці; виплачувати компенсацію за шкідливі умови праці або у разі смерті; забезпечувати соціальне страхування від нещасних випадків і профзахворювань (оплата з Фонду соціального страхування від нещасних випадків); відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові на виробництві; письмово, не пізніше як за 2 місяці, інформувати працівника про зміни виробничих умов або пільг; забезпечувати спецодягом та засобами індивідуального захисту згідно з чинними нормативами та умовами колективного договору. Зафіксовано право працівника відмовитися від виконання робіт, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей які його оточують, та ін.

Робочий час і час відпочинку: тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень, для працівників, що працюють у шкідливих умовах – не більше 36 годин на тиждень. При роботі у нічний робочий час (з 22 годин до 6 годин) встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Тривалість надурочних робіт не повинна перевищувати для кожного працівника 120 годин на рік і 4 години протягом двох днів підряд. Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом власника, робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Охорона праці жінок: забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (окрім нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню). Піднімання та пересування вантажів допускається тільки в межах санітарних норм (до 7 кг при постійному перенесенні і до 10 кг – при періодичному). Вагітні жінки і ті, що мають дітей до 3-х років, не залучаються до роботи в нічні години і вихідні дні, до надурочних робіт, а також не направляються у відрядження. Жінки, що мають дітей 3…14 років або дітей-інвалідів, не залучаються до надурочних робіт і не направляються у відрядження без їх згоди. На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів 56 календарних днів після пологів.

Охорона праці неповнолітніх осіб: не допускається прийом на роботу осіб молодше 16 років. У виняткових випадках, за погодженням із профспілками, можуть прийматися на роботу 15-річні особи. Особи до 18 років приймаються на роботу після попереднього медичного огляду і, в подальшому, до 21 року щороку підлягають обов’язковому медичному огляду. Забороняється залучати неповнолітніх до виконання важких робот, робіт з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Для працівників віком від 16 до 18 років робочий тиждень не повинен перевищувати 36 годин, для осіб віком від 15 до 16 років і для учнів 14…15 років, що працюють під час канікул – 24 години.

Для неповнолітніх законодавством передбачено гранично допустимі норми піднімання та переміщення важких речей :

Таблиця 1.1- Гранично-допустимі норми піднімання та переміщення вантажів

Число повних років	Тимчасова робота юнаки	Тимчасова робота дівчата	Тривала робота юнаки	Тривала робота дівчата
14 років	5 кг	2,5 кг	-	-
15 років	12 кг	6 кг	8,4 кг	4,2 кг
16 років	14 кг	7 кг	11,2 кг	5,6 кг
17 років	16 кг	8 кг	12,6 кг	6,3 кг

Відповідальність осіб за порушення законодавства та нормативних актів про охорону праці: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна та кримінальна відповідальність.

Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкодженням його здоров’я.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Страховими виплатами є грошові суми, які виплачує Фонд застрахованому чи особам, які виплачує у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та утриманцям померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових виплат на медичну та соціальну допомогу за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я. Це сума не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я.

У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК (медико-соціальна експертна комісія), Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності.

У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не меншим за п’ятирічну заробітну плату потерпілого і крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний термін з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, а в разі смерті потерпілого – у місячний строк з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право.

 Питання для самоконтролю

1. Які закони належать до законодавчої бази України з охорони праці?

2. Які державні нормативні акти з охорони праці діють в Україні?

3. Які нормативні акти з охорони праці діють в межах підприємства?

4. В чому полягають основні принципи державної політики в галузі охорони праці?

5. Які гарантії прав мають громадяни згідно з розділом ІІ Закону «Про охорону праці»?

6. Які права мають працівники на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці?

7. Які страхові виплати працівникам здійснюються Фондом соціального страхування у відповідності до закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, які привели до втрати працездатності»?

8. Яка тривалість робочого часу передбачена законодавством?

9. Які обмеження передбачені законодавством для надурочних робіт і робіт у нічний час?

10. Які гарантії прав на охорону праці мають жінки?

11. Які гарантії прав на охорону праці мають неповнолітні особи?

12. Яку відповідальність несуть особи за порушення законодавства та нормативних актів про охорону праці?

Тема. Організація охорони праці на виробництві.

Питання програми.

Органи державного управління охороною праці, їх функції, компетенція і повноваження. Галузеві, регіональні системи управління охороною праці, основні принципи її функціонування, об’єкти та суб’єкти управління.

Управління охороною праці на підприємстві та обов’язки роботодавця. Організація служби охорони праці. “Положення про службу охорони праці”, основні завдання служби охорони праці. Функціональні обов’язки та права керівників і спеціалістів з охорони праці.

Комісія з питань охорони праці на підприємстві і порядок її створення, обов’язки і права. Державний нагляд за охороною праці. Основні повноваження і права органів державного нагляду за охороною праці щодо виконання покладених на них обов’язків.

Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці. Повноваження і права профспілок у здійсненні контролю за дотриманням законодавства про охорону праці.

Атестація робочих місць на відповідність вимогам нормативних актів про охорону праці.

Нормативно-інформаційне забезпечення охорони праці. Інструкції з охорони праці. “Положення про розробку інструкції з охорони праці”.

Номенклатура заходів з охорони праці. Порядок планування і фінансування заходів з охорони праці на підприємствах. Планування заходів з охорони праці в колективних договорах.

Нормативні акти про навчання з питань охорони праці, основні їх положення щодо реалізації системи безперервної освіти в галузі охорони праці.

Основні принципи побудови системи безперервної освіти в галузі охорони праці, її цільові функції та методичні основи. Організація і проведення навчання з охорони праці.

Інструктажі з питань охорони праці, їх види та порядок проведення і оформлення. Підвищення кваліфікації працівників з охорони праці. Пропаганда охорони праці. Кабінети і кутки з охорони праці, їх роль у навчанні і пропаганді з охорони праці.

Вимоги Закону України “Про охорону праці” щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.

“Положення про розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”.

Порядок розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві. Спеціальне розслідування нещасних випадків. Порядок розслідування та обліку професійних захворювань. Порядок розслідування та обліку аварій.

Аналіз виробничого травматизму, статистична звітність. Класифікація причин нещасних випадків. Основні заходи щодо профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності.

Органи державного управління охороною праці. Компетенція і повноваження цих органів в галузі охорони праці, їх функції.

Галузеві, регіональні системи управління охороною праці та системи управління охороною праці на підприємстві. Мета систем управління охороною праці, основні принципи їх функціонування, об’єкти та суб’єкти управління, підготовка управлінських рішень.

Основні функції управління охороною праці.

Основні завдання управління охороною праці.

Організація наукових досліджень та основні наукові проблеми в галузі охорони праці. Програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища – національні, галузеві, регіональні. Наукова база охорони праці.

Управління охороною праці на підприємстві та обов’язки роботодавця. Організація служби охорони праці. Положення про службу охорони праці, її основні завдання, функціональні обов’язки та права.

Комісія з питань охорони праці на підприємстві. Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства, порядок її створення, обов’язки та права. Комплексні перевірки стану охорони праці на підприємстві. Атестауція робочих місць на відповідність вимогам нормативним актів про охорону праці. Регулювання охорони праці в колективному договорі. Комплексні плани підприємств щодо поліпшення стану охорони праці.

 Прочитайте

Л-2, розділи ІІІ, VІ; Л-7, с.97…103; Л-8, с.43…60; Л-9, с.58…59, 70…72; Л-10, с.43…51; 319…334; Л-11, с.128…140; Л-12, с.276…286; Л-13, с.23…32, Нормативні акти України – http://nau.ua/

 Методичні вказівки

Вивчаючи матеріал, звернути увагу на органи державного управління охороною праці, їх компетенції, повноваження і функції в галузі охорони праці: Кабінет Міністрів України, органи державного нагляду за охороною праці, Міністерство аграрної політики Україна, центральні органи державної виконавчої влади, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Необхідно правильно розуміти основні функції управління охороною праці в АПК: організація та координація робіт, облік показників стану умов і безпеки праці, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці, планування та фінансування робіт, контроль за функціонуванням системи управління охороною праці, стимулювання.

Вивчити завдання управління охороною праці: навчання працівників безпечних методів праці та пропаганди питань охорони праці; забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; забезпечення працівників засобами індивідуального захисту; забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку працівників; організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників; професійний добір працівників з окремих професій; удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.

Вивчаючи питання теми, звернути увагу на організацію наукових досліджень та основні наукові проблеми в галузі охорони праці

Слід розуміти, що система управління охороною праці (СУОП) на сільськогосподарському підприємстві є складовою частиною загальної системи керування підприємством. Звернути увагу на організацію служби охорони праці, її основні завдання, функціональні обов’язки та права.

Опрацьовуючи матеріал теми, звернути увагу на порядок створення, обов’язки та права комісії з питань охорони праці на підприємстві.

Необхідно розуміти, що важливим ланцюгом в системі управління охороною праці є атестація робочих місць за умовами праці – комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, які впливають на здоров’я і працездатність працюючих в процесі праці.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим органом і працівниками в галузі реалізації прав на здоров’я і безпечні умови праці, пільгового пенсійне забезпечення, пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Звернути увагу на питання регулювання охорони праці у колективному договорі; на створення комплексних планів підприємств щодо поліпшення стану охорони праці.

 Теоретичні відомості

Державне управління охороною праці здійснюють:

• Кабінет Міністрів України;

• Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

• Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

• Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці:

• забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

• подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки,гігієни праці та виробничого середовища;

• спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

• встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:

• проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;

• розробляють і реалізовують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;

• здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

• здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці:

• здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні,

• реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами самоврядування;

• здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них;

• координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств в галузі безпеки, гігієни праці та виробничогосередовища.

Органи місцевого самоврядування:

• затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

• забезпечують належне утримання, ефективну і безпечну експлуатацію об’єктів житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв’язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об’єктах.

Основні завдання управління охороною праці на підприємстві: