4 Методичні вказівки

Розглядаючи питання теми, звернути увагу на параметри мікроклімату, його вплив на теплообмін організму, нормування та контроль параметрів мікроклімату.

Слід пам’ятати, що погіршення метеорологічних умов виробничого середовища, параметри яких комплексно впливають на стан самопочуття людини, призводять до пропорційного зниження працездатності.

Необхідно розуміти, що є оптимальні мікрокліматичні умови і допустимі. Звернути увагу, що є комплекс заходів щодо нормалізації параметрів мікроклімату.

Для створення сприятливих умов на виробництві важливе значення має хімічний склад повітря. Залежно від умов виробництва повітря робочої зони може забруднюватися різними домішками у вигляді пилу, аерозолів, парів і газів. Ступінь і характер забруднення повітря залежать від особливостей технологічного процесу і виконуваної роботи, матеріалу та речовин, що використовуються, продукту, який виготовляється.

Слід розуміти, що тривала робота в умовах високої запиленості повітря може спричинити до професійних захворювань легенів (силікоз, антракоз сидероз, амілоз тощо). Одночасно з цим можуть виникати захворювання нервової, серцево-судинної і лімфатичної систем та органів травлення. Внаслідок токсичної і механічної дії пил може викликати захворювання верхніх дихальних шляхів (астма, бронхіт), очей (кон’юнктивіти), пилові захворювання шкіри тощо.

Звернути увагу на санітарно-гігієнічне нормування забруднення повітряного середовища на виробництві, гранично допустимі концентрації (ГДК) та орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ) шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

Необхідно виділити заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на сільськогосподарському виробництві та захисту працюючих.

Знати методи контролю повітряного середовища залежно від класу небезпечності і домішок у повітрі.

¨ Теоретичні відомості

Мікроклімат визначається за такими параметрами: температурою повітря в приміщенні, С; відносною вологістю повітря, %; рухливістю повітря, м/с; тепловим випромінюванням, Вт/м², атмосферними тиском, мм. рт. ст.

Всі ці параметрі поодинці, а також у комплексі впливають на фізіологічну функцію організму – його терморегуляцію і визначають самопочуття. При зміні зовнішніх умов середовища терморегуляція в організмі людини відбувається за рахунок посилення або послаблення фізіологічних процесів, що обумовлюють теплоутворення в організмі, а також впливають на тепловіддачу тіла людини в навколишнє середовище. Тепло відводиться від тіла людини випромінюванням, конвекцією, кондукцією та випаровуванням вологи. Коли температура повітря нижча за температуру шкіри людини, втрати тепла організмом відбуваються, переважно, за рахунок конвекційного і радіаційного переносу тепла. Якщо температура поверхні тіла дорівнює температурі навколишнього повітря або вища за неї, то тепловтрати тіла відбуваються лише за рахунок випаровування вологи.

Вологість повітря впливає на теплообмін, переважно на віддачу тепла випаровуванням. Середній рівень відносної вологості 40…60% відповідає умовам метеорологічного комфорту у стані спокою, або при дуже легкій фізичній праці.

Променева енергія не поглинається оточуючим повітрям, а перетворюється в теплову енергію в поверхневих шарах опроміненого тіла. Інтенсивність праці (важкість праці) обумовлюється теплотворенням в організмі людини. Кількість тепла, що виробляє людський організм, змінюється від 40…50 кДж/хв в стані покою до 3340 кДж/хв – при виконанні важкої роботи. Нормальне теплове самопочуття виникає за умови, що тепловиділення повністю сприймається оточуючим середовищем, тобто має місце тепловий баланс. При температурі повітря більше 30С порушується терморегуляція організму, що може призвести до його перегріву. Підвищується температура тіла, настає слабкість, головний біль, шум у голові. Як, наслідок, може статися тепловий удар, якщо роботи проводяться на дільниці, що опромінюються сонцем, або іншим джерелом тепла. При низьких температурах повітря може статися місцеве або загальне переохолодження організму, що веде до захворювання.

Впливає на людину також рухливість повітря. Людина відчуває дію повітря вже при швидкості руху 0,1 м/с. При великих швидкостях повітря і низькій його температурі зростають втрати тепла конвекцією, що веде до переохолодження організму людини.

Мікроклімат виробничих приміщень нормується в залежності від теплових характеристик виробничого приміщення, категорії робіт по важкості і періоду року. Основні нормативні документи, де наводяться норми мікроклімату, це санітарні норми.

Оптимальні мікрокліматичні умови – це такі параметри мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людини забезпечують нормальний тепловий стан організму без напруги і порушення механізмів терморегуляції. Вони створюють відчуття теплового комфорту і забезпечують передумови для високого рівня працездатності. Нормуються в залежності від категорії робіт по важкості та періоду року.

Таблиця 2.1 – Оптимальні норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря у робочій зоні виробничих приміщень

Сезон	Категорія робіт	Температура, С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с, не більше
Холодний і перехідний періоди року	Легка – 1	20 – 23	40 – 60	0,2
	Середньої важкості – 2а	18 – 20	40 – 60	0,2
	Середньої важкості – 2б	17 – 19	40 – 60	0,3
	Важка – 3	16 – 18	40 – 60	0,3
Теплий період року	Легка – 1	22 – 25	40 – 60	0,2
	Середньої важкості – 2а	21 – 23	40 – 60	0,3
	Середньої важкості – 2б	20 – 22	40 – 60	0,4
	Важка – 3	18 – 21	40 – 60	0,5

Допустимі мікрокліматичні умови – це такі показники мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть призвести до дискомфортного тепло почуття, що обумовлюються напруженням механізмів терморегуляції, і не виходить за межі фізіологічних можливостей організму людини. Цьому може виникнути деяке зниження працездатності, але пошкодження або порушення здоров’я у людини не викликає.

Прилади для вимірювання параметрів мікроклімату:

• температуру вимірюють ртутними і спиртовими термометрами;

• швидкість руху повітря в приміщеннях – термоанемометрами; анемометрами чашковими, індукційними та крильчастими; кататермометрами (від 0,02 до 2 м/с);

• відносну вологість повітря – стаціонарними або аспіраційними психрометрами, гігрометрами;

• атмосферний тиск – барометрами;

• теплове випромінювання – радіометрами, спектрорадіометрами, інспекторськими дозиметрами, актинометрами.

Заходи щодо нормалізації параметрів мікроклімату: удосконалення технологічних процесів та обладнання з метою зменшення виділення тепла у виробничі приміщення, раціональне розміщення технологічного обладнання, автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами, вентиляція, опалення та кондиціонування повітря, влаштування зон (приміщень) для охолодження чи зігрівання, захисні екрани, водяні та повітряні завіси, раціоналізація режиму праці і відпочинку, питного режиму; правильний підбір спецодягу, спецвзуття та засобів індивідуального захисту та інше.

Шкідливі речовини

В даний час близько 60 тисяч хімічних речовин знаходять застосування в діяльності людини. Серед інгредієнтів забруднення повітряного середовища (шкідливі речовини) – тисячі хімічних сполук у вигляді аерозолів (твердих, рідких) чи газоподібному вигляді.

Шкідливими називаються речовини, що при контакті з організмом можуть викликати захворювання чи відхилення від нормального стану здоров'я, що виявляються сучасними методами як у процесі контакту з ними, так і у віддалений термін, в тому числі і в наступних поколіннях.

Гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливої речовини в повітрі робочої зони вважається така концентрація, вплив якої на людину в разі її щоденної регламентованої тривалості не призводить до зниження працездатності чи захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не справляє негативного впливу на здоров’я нащадків.

Склад і ступінь забруднення повітряного середовища різними речовинами оцінюється по масі (мг) в одиниці об'єму повітря (м³) – концентрації (С, мг/м³). Крім одиниці виміру – мг/м³, можуть використовуватися – %, а також – млн^–1 чи “ppm” (кількість часток речовини на мільйон часток повітря).

По ступеню впливу на організм шкідливі речовини підрозділяються на чотири класи небезпеки:

1. надзвичайно небезпечні, що мають ГДКрз менше 0,1 мг/м³ у повітрі (смертельна концентрація в повітрі менше 500 мг/м³);

2. високо небезпечні – ГДКрз = 0,1…1,0 мг/м³ (смертельна концентрація в повітрі 500…5000 мг/м³);

3. помірковано небезпечні – ГДКрз = 0,1…10,0 мг/м³ (смертельна концентрація в повітрі 5000…50000 мг/м³);

4. мало небезпечні ГДКрз більше 10,0 мг/м³ (смертельна концентрація в повітрі більше 50000 мг/м³).

У таблиці 2.2 приведені значення гранично допустимих концентрацій для деяких інгредієнтів, що знаходяться у виробничому повітряному середовищі й в атмосфері населених пунктів.

Таблиця 2.2 – Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у робочій зоні і в атмосфері населених пунктів

Речовина Назва (формула)	ГДКрз мг/м3	ГДКмр мг/м3	ГДКсд, мг/м3	Клас небезпеки	Дія на людину
Оксид вуглецю (СО)	20,0	3,0	1,0	4	Задушлива дія, порушення центральної нервової системи
Двооксид азоту (NO2)	2,0	0,085	0,085	3	Порушення дихальних шляхів, набряк легенів, серцева слабість.
Сірчистий ангідрид (SO2)	10,0	0,5	0,05	3	Дратівна дія слизистих, верхніх дихальних шляхів, імунна система, гастрит.
Зважені речовини (неорганічний пил)		0,15	0,05		Захворювання дихальної системи
Кадмій (Сd)	0,05			1	Канцероген*
Свинець (Pb)	0,01		0,003	1	Уражається шлунково-кишковий тракт, печінка, нирки; змінюється склад крові і кісткового мозку; уражається головний мозок; викликає м'язову кволість
Бензин	100,0	5,0	1,5	4	Наркотична дія (ураження центральної нервової системи)
Бензпирен (С20Н12)	0,00015		0,1 мкг/100 м3	1	Канцероген*
Марганець (Mn, Mn2)	0,05			1	Уражає центральну нервову систему, печінку, шлунок
Фенол (С6Н6О)	0,3	0,01	0,01	2	Потрібний захист шкіри, очей; алергійні дії

* Канцероген – речовина, що сприяє появі злоякісних новоутворень у різних органах

При створенні сприятливих умов праці, особливо при оздоровленні повітря робочої зони, необхідно враховувати, що в атмосферному повітрі можуть міститись такі шкідливі речовини: оксид вуглецю, сірчистий газ, аміак, сірководень, а також сажа, дим, патогенні мікроорганізми тощо.

Для контролю за вмістом у повітрі шкідливих домішок застосовують різні прилади. Газоаналізаторами контролюють наявність газоподібних речовин озону, сірчистого газу, оксиду вуглецю, сірководню, бензину, хлору, ртуті та інших.

У практиці сільськогосподарського виробництва широко застосовують універсальний газоаналізатор УГ-2.

Залежно від ступеня токсичності, фізико-хімічних властивостей, шляхів проникнення в організм, санітарні норми встановлюють гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень, перевищення яких неприпустиме.

Для контролю вмісту пилу в повітрі робочої зони застосовують різні методи: масовий, коніметричний (лічильний), фотоелектричний і електричний.

Існує багато різних способів та заходів, призначених для підтримання чистоти повітря виробничих приміщень у відповідності до вимог санітарних норм. Всі вони зводяться до конкретних заходів:

• запобіганню проникнення шкідливих речовин у повітрі робочої зони за рахунок герметизації обладнання, ущільнення з’єднань, люків, отворів, удосконалення технологічного процесу;

• видалення шкідливих речовин за рахунок вентиляції, аспірації або очищення і нормалізації повітря за допомогою кондиціонерів;

• застосування засобів індивідуального захисту;

• застосування спеціальних систем уловлювання і утилізації шкідливих речовин;

• нейтралізація відходів, промислових і стічних вод;

• застосування засобів дегазації, засобів вибухозахисту;

• контроль наявності шкідливих речовин в повітрі робочої зони;

• організація медичних оглядів осіб, що мають контакт з шкідливими речовинами;

• організація спеціального режиму праці і відпочинку, лікувально-профілактичного харчування тощо.

Засоби індивідуального захисту працюючих

ЗІЗ поділяються на: засоби захисту органів дихання, спецодяг, спецвзуття, засоби захисту рук, голови, обличчя, очей, органів слуху, засоби захисту від падіння з висоти та ін.

Захист органів дихання здійснюється за допомогою протигазів та респіраторів.

За принципом дії протигази поділяються на фільтрувальні та ізолювальні. Фільтрувальні протигази подають у зону дихання очищене повітря із робочої зони, а ізолювальні – повітря із спеціальних ємкостей або чистого середовища, що знаходиться поза робочою зоною. Принцип захисної дії фільтрувальних протигазів заснований на очищені забрудненого повітря з робочої зони за допомогою фільтрувально-поглинальної коробки. Працювати у такому протигазі більше 3 годин протягом робочого дня не допускається. У випадку наявності в повітрі невідомих речовин (більше 0,5% за об'ємом), а також при зменшеному вмісті кисню (менше 18% при нормі 21%) застосовувати фільтрувальні протигази не можна. В таких випадках, а також при роботі у колодязях та ємкостях застосовують лише ізолювальні протигази: шлангові (ПШ-1, ПШ-2), у яких подача повітря для дихання здійснюються з чистої зони шлангом, або автономні, які підрозділяються на резервуарні та регенераційні.

У резервуарних автономних протигазах увесь запас повітря для дихання зберігається у резервуарі або балоні, а його видихання здійснюється в атмосферу. В регенераційних протигазах повітря, що видихається після очищення від діоксиду вуглецю і добавлення кисню із запасу, що зберігається в апараті повторно використовується для дихання. Тому час використання регенераційного протигаза дещо більший ніж резервуарного.

Промислові фільтрувальні протигази з фільтрувальними коробками малого габариту з фільтрами і без фільтру марок А, В, КД та великого габариту марок А, В, КД, Г, Е, СО, М.

Марки фільтрувальних коробок означають:

А – від парів органічних сполук (ацетону, толуолу, бензину, хлорорганічних пестицидів);

В – від кислих парів і газів (сірчистого ангідриду, хлору, сірководню, синильної кислоти, оксидів азоту, хлористого водню);

КД – від аміаку, сірководню та їх сумішей;

Г – від парів ртуті, ртутьорганічних пестицидів;

Е – від миш’яковистого і фосфористого водню;

СО – від оксиду вуглецю;

М – від оксиду вуглецю при невеликих концентраціях парів органічних речовин, кислих газів, аміаку, миш’яковистого і фосфористого водню.

Респіратор – полегшений засіб захисту органів дихання від шкідливих газів, парів, аерозолів, пилу. Він, як правило, складається з двох елементів: півмаски, що ізолює органи дихання від забрудненої атмосфери, та фільтрувальної частини. За призначенням респіратори поділяються на протигазові, протипилові та універсальні.

Найбільш часто в різних галузях промисловості застосовуються:

• протипилові респіратори: ШБ-1 «Лепесток», У-2К, Ф-62Ш; «Лепесток-40», «Лепесток-5», РП-К, «Астра-2» та ін.;

• протигазовий: РПГ-67;

• універсальний: РУ-60МУ (вітчизняний аналог «Тополя»), «Снежок-ГП», «Лепесток-Г», «Лепесток-Апан».

До спецодягу належать: костюми, куртки, комбінезони, халати, плащі, фартухи тощо. Основні вимоги, яким повинен відповідати спецодяг зводяться до наступного: забезпечувати необхідний захист від дії несприятливих чинників, бути зручним, не обмежувати рухових можливостей працівника. Відповідно до ГОСТ 12.4.103-80 спеціальний одяг залежно від захисних властивостей поділяється на групи (підгрупи), які мають наступні позначення: М – для захисту від механічних пошкоджень; З – від загальних виробничих забруднень; Т – від підвищеної чи пониженої температури; Р – від радіоактивних речовин; Э – від електричного струму, електричних і електромагнітних полів; П – від пилу; Я – від токсичних речовин; В – від води; К – від розчинів кислот; Щ – від лугів; О – від органічних розчинників; Н – від нафти, нафтопродуктів, мастил та жирів; Б – від шкідливих біологічних чинників.

Виходячи із необхідних захисних властивостей, вибираються матеріали для виготовлення спецодягу.

Спеціальне взуття класифікується в залежності від захисних властивостей аналогічного спецодягу. До спецвзуття належать: чоботи, півчоботи, черевики, півчеревики, валянки, бахіли, калоші, боти і т.п. Працівників необхідно забезпечити спецвзуттям при виконанні будівельних, ливарних, сталеплавильних, ковальських робіт, коли існує небезпека падіння предметів, а також у приміщеннях, де підлога залита водою, мастилами і т.п. Деякі види спецвзуття мають посилену підошву для захисту стопи від гострих предметів (наприклад цвяхів, що можуть стирчати на будівельному майданчику). Взуття із спеціальними підметками призначене для таких умов праці, при яких існує ризик падіння на слизькій підлозі. Знаходить застосування на виробництві й спеціальне віброзахисне взуття.

Засоби захисту рук – це різні види рукавиць та рукавичок, які використовуються для захисту від механічних впливів, підвищених та знижених температур, кислот і лугів, нафти і нафтопродуктів, вібрації, електричної напруги (діелектричні). Рукавиці та рукавички виготовляють із бавовни, льону, шкіри, шкірозамінника, гуми, азбесту, полімерів та ін. ЗІЗ рук за захисними властивостями класифікуються відповідно до єдиної класифікації (ГОСТ 1.4.103-80) аналогічно спецодягу та спецвзуттю.

Засоби захисту голови запобігають травмуванню голови при виконанні монтажних, будівельних, навантажувально-розвантажувальних робіт, при видобутку корисних копалин.

Найбільш розповсюджені засоби захисту голови – каски, які поділяються на каски захисні загального призначення (каска будівельна склопластикова, текстолітова), каски шахтарські, каски спеціального призначення (для електрозварювальників).

До засобів захисту обличчя належать ручні, наголовні та універсальні щитки. Найбільш часто на виробництві використовуються: щиток електрозаврювальника універсальний ЩЭУ-1, щиток захисний ЩЗ, захисна маска С-40, захисна сітчаста маска С-39.

Для захисту очей від твердих часточок, бризок кислот, лугів та інших хімічних речовин, а також випромінювань застосовують такі засоби індивідуального захисту, як окуляри. Тип окулярів добирається за ГОСТ 12.4.013-85 залежно від виду роботи.

Засоби захисту органів слуху застосовуються тоді, коли рівень шуму на робочому місці перевищує допустимі значення. До засобів захисту органів слуху належать протишумові вкладки, навушники, шумозаглушувальні шоломи. Навушники складаються з двох чашечок (з пористими чи рідинними наповнювачами), що з'єднані між собою дужкою. Протишумові вкладки виготовляють різних видів з різноманітних шумопоглинальних матеріалів. Найрозповсюдженішим видом протишумових вкладок є «Беруші» одноразового (з тонковолокнистого матеріалу) та багаторазового (з еластичного матеріалу типу гуми) використання.

Правильне та постійне застосування засобів індивідуального захисту органів слуху дозволяє суттєво знизити шумове навантаження, а відтак – запобігти появі професійних захворювань у працівників шумних виробництв.

Дерматологічні засоби захисту застосовуються в тих випадках, коли при виконанні технологічних процесів має місце контакт з речовинами та матеріалами, які негативно впливають на шкіру.

Для захисту шкіри, зазвичай, використовують пасти та мазі, які поділяються на гідрофільні та гідрофобні. Гідрофільні – легко розчиняються у воді. Вони захищають шкіру від жирів, мастил, нафтопродуктів. Гідрофобні пасти нерозчиняються у воді. Їх використовують для захисту шкіри від розчинів солей, кислот та лугів низької концентрації. На чисту та здорову шкіру рук, а при необхідності й лиця, перед початком роботи наносять спеціальну пасту чи мазь, яку пізніше змивають. Вибір засобів захисту шкіри залежить від характеру роботи та шкідливої речовини, з якою працівник контактує.

Від мінеральних масел, лаків, емалей і нафтопродуктів шкіру захищають пасти ХИОТ-6, ИЭР-1; від розчинів кислот, лугів, солей – пасти ИЭР-1, ИЭР-2.

Останнім часом намітилась тенденція до створення комплексних ЗІЗ номенклатура яких постійно розширюється. Вони забезпечують комплексний захист працівника від небезпечних та шкідливих чинників, здійснюючи одночасно захист органів зору, слуху, дихання, а також окремих частин тіла людини.

Комплексні засоби індивідуального захисту

Застосування засобів індивідуального захисту призводить до деяких незручностей: обмежує зону огляду; утруднює дихання; створює певні незручності при пересуванні. В тих випадках, коли робоче місце є постійним, уникнути таких незручностей вдається шляхом застосування захисних кабін, які оснащені системами кондиціонування повітря, вібро- та шумоізоляції, захисту від випромінювання та електричних полів. Такі кабіни застосовуються на транспортних засобах, в гарячих цехах, машинних залах ТЕС та ін.

Безпека виконання робіт забезпечується також шляхом застосування індивідуальних захисних пристосувань. Так, при роботі на висоті, в колодязях та інших обмежених об'ємах необхідно використовувати крім ЗІЗ ще й запобіжні пояси, страхувальні канати та деякі інші захисні пристосувань.

Потребу в засобах індивідуального захисту по професіям для господарства розраховується за формулою:

, (2.1)

де Р – середньосписочна кількість працівників даної професії; осіб;

С_н – термін носки засобів індивідуального захисту, міс.;

Н – наявність придатних засобів даного виду в господарстві (на підприємстві), шт.

´ Питання для самоконтролю

1. Як Ви розумієте поняття «робоча зона» і «повітря робочої зони»?

2. За якими параметрами визначаються метеорологічні умови виробничих приміщень?

3. Що Ви знаєте про терморегуляцію організму людини?

4. За якими показниками визначаються норми мікроклімату?

5. В яких випадках мікроклімат нормується за оптимальними нормами, а в яких випадках за допустимими?

6. Які прилади застосовують для практичного визначення параметрів мікроклімату?

7. Які заходи застосовуються для нормалізації мікроклімату?

8. Яке повітря вважається чистим, а яке – забрудненим?

9. Що Ви знаєте про шкідливі речовини та їх небезпеку?

10. Які Ви знаєте методи визначення пилової забрудненості повітря?

11. Що таке гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливої речовини?

12. Як поділяються шкідливі речовини за степенем дії на організм людини? Які є класи небезпек?

13. Що Ви знаєте про необхідність контролю вмісту шкідливих газів та пари в повітрі робочої зони? Які є методи контролю?

14. Які є методи боротьби зі шкідливими речовинами, що потрапляють в повітря робочої зони?

15. Що Ви знаєте про індивідуальні засоби захисту людини (ЗІЗ)?

& Прочитайте

Л-7, с.28…33; Л-8, с.184…190; Л-9, с.121…129; Л-10, с.200…210; Л-11, с.91…95.