19)Логіка запитань та відповідей.

Логіка запитань і відповідей Питання – це висловлена у формі питального речення думка, яка направлена на виявлення яких-небудь фактів, або уточнення, або доведення знань. Пізнавальна функція питання реалізується в формі відповіді на поставлене питання. Відповідь – це нове знання, яке складається із понять і суджень. Постановка питання передує любому пізнавальному процесу. Розглянемо деякі різновиди питань, ділення будемо проводити на такій основі, як структура і функції: вірно і невірно поставлені питання. Вважають, що у вірно поставленому питанні є певна основа, яка є істинною, несуперечливою. Не вірно поставлене питання – це питання в якому немає основи, яка є істиною суперечливою. Наприклад: Не вірно поставлене питання, основа не правильна. А, що буде після комунізму?(ще не побудований комунізм, а вже запитують, що буде після нього). Питання діляться на уточнюючі і поповнюючи. Уточнюючі питання – це направлені на виявлення істинності вираженого в цьому судженні. Наприклад: Чи дійсно виникло життя на Землі? Поповнюючи питання – це питання, яке направлене на виявлення нових властивостей тих чи інших предметів. Наприклад: Хто був засновником Петербургу? Де в Сумській обл. можна знайти корисні копалини? ХТО? ДЕ? КОЛИ? ЯК? Прості і складні питання: Просте питання – це питання, яке не включає в себе інші питання. Складне питання – це те яке включає в себе інші питання. Приклад складного питання: Вірно, що холодна зброя може бути колючою або ріжучою? Відповіді на питання. Бувають істинні і хибні. Хибна – містить інформацію, яка не відповідає дійсності. Істинне – питання, яке відповідає дійсності. Існують відповіді прямі і непрямі: Пряма відповідь – коли людина відповідає безпосередньо на питання. Непряма відповідь – відповідь вимагає доповненої інформації. Коротка відповідь – яка відповідає так або ні. Розгорнута відповідь – це відповідь, в якій повторюється елементи питання.

20)Відношення між судженнями.Логічний квадрат. Відношення між судженнями А, Е, І, О прийнято відображати в логіці у вигляді “логічного квадрата”.

Відношення протилежності, або контрарності, виконується для суджень А і Е, що розміщені на верхній стороні квадрата. Контрарні судження можуть бути одночасно хибними, але ніколи не можуть бути одночасно істинними. Наприклад, якщо судження «Усі студенти нашої групи курять» (S А P) хибне, то судження «Жоден студент нашої групи не курить» (S Е P) буде або істинним, або хибним у залежності від складу студентів групи. Відношення підпротилежності (субконтрарності) — це відношення, що виникає між частковими судженнями І та О. Cубконтрарні судження можуть бути одночасно істинними, але ніколи не можуть бути одночасно хибними. Якщо одне субконтрарне судження хибне, то інше з необхідністю істинне. Відношення підпорядкування (субординації) мають місце між судженнями А — І та  Е — О. Загальне судження називається підпорядковуючим судженням, а часткове судження — підпорядкованим. Якщо підпорядковуюче судження істинне, то і підпорядковане судження завжди істинне; якщо підпорядковуюче судження хибне, то підпорядковане не визначене — воно може бути як істинним, так і хибним..  Наприклад, якщо судження «Усі студенти нашої групи — відмінники» (S А P) хибне, то судження «Деякі студенти нашої групи відмінники» (S І P) — істинне.. Діагоналям квадрата відповідають відношення суперечності (контрадикторності). Відношення суперечності виникає між судженнями А і О та судженнями Е і І. Контрадикторні судження ніколи не можуть одночасно бути ані істинними, ані хибними. Якщо одне контрадикторне судження істинне, то інше з необхідністю хибне, і навпаки «Усі законослухняні громадяни платять податки» (S А P) істинне, то судження «Деякі законослухняні громадяни не платять податки» (S О P) буде хибним.

21)Прості судження,їх види і склад Прості судження, у залежності від того, що вони від­ображають — властивість чи відношення, поділяються на атрибутивні судження та судження із відношенням.

Атрибутивним судженням суджен­ня, у якому стверджується або заперечується належність предмету визначеної властивості чи ознаки. Структуру атрибутивних суджень, у яких стверджує­ться належність предмету певної властивості, виражає­ться формулою 5 є Р

Приклади атрибутивних суджень: «Цукор солодкий»; «Норми права мають примусовий характер»; «Суд не утворює нового права» тощо.

Судження відношення — це судження, що відображає відношення між окремими предметами або їхніми озна­ками. Структура суджень із відношеннями може бути ви­ражена формулою aRb «Київ західніше від Харкова»; «Київ більший за Львів»; «Наука — про­тилежна релігії».

Судження відношення виражають найрізноманітніші відношення між предметами і явищами: часові, просто­рові.

Судження існування (екзекстенціальні суд­ження — від латинського слова existentia — існуван­ня) — це такі судження, в яких утверджується чи запе­речується сам факт існування або не існування пред­мета. Наприклад: «Матерія існує», «Світ існує», «Без­причинних явищ не буває»,. Структура цих суджень може бути виражена формулою: «5 еР», «S не є Р».

Особливість судження існування полягає в тому, що воно відбиває не зв'язок предмета з його ознакою і не відношення між предметами, а сам факт буття чи не­буття якогось предмета або явища, інформує про те, що щось існує чи не існує.

22)Класифікація суджень. Прості судження, у залежності від того, що вони відображають – властивість чи відношення, поділяються на атрибутивні судження та судження із відношенням. Атрибутивні судження – судження, в якому стверджується або заперечується належність предмету визначеної властивості чи ознаки (цукор солодкий). Судження відношення – це судження, що відображає відношення між окремими предметами або їхніми ознаками (Наука – протилежна релігії). Особливий клас простих суджень утворюють судження існування – судження, в яких стверджується чи заперечується сам факт існування або не існування предмета (Матерія існує. Світ існує).

23)Модальність судження. За поділом по модальності судження слід розрізняти два плани: план буття(об’єктивна модальність), план обґрунтування думки (логічна модальність). За об’єктивною розрізняють судження дійсності, можливості та необхідності. Судження дійсності – це таке судження, яке відображає щось як вже існуюче в дійсності(Петров засуджений за вбивство.). Судження можливості – це судження, яке відображає реально існуючу, але ще не реалізовану можливість( Можлива образа дією). Судження необхідності – судження, яке відображає неминучість існування якогось предмета або зв’язку між предметами і явищами(Політика не може мати першості над економікою). За логічною модальністю – проблематичні(імовірні) та достовірні. Проблематичне – таке судження, в якому якась ознака стверджується або заперечується, щодо предмета думки тише здогадно( Тут, імовірно, був підпал). Формула: «S, імовірно, є Р», «S, імовірно, не є Р». Достовірне судження – таке судження, щодо якого з певною визначеністю відомо, що ознака, про яку ідеться у судженні, дійсно належить або не належить предмету думки.

24)Розподіленість термінів у судженнях. 1. У загальностверджувальних судженнях типу А (формула «Всі S є Р» ) суб'єкт завжди розподілений, а предикат у більшості випадків — нерозподілений. Оскільки обсяг суб'єкта загальностверджувального судження повністю включається в обсяг предиката, останній може бути або рівним обсягу суб'єкта, або ширшим від нього.2. У частковостверджувальному судженні типу І («Деякі S є Р») розподіленість і суб'єкта, і предиката не можна визначити суто логічними засобами, тобто за структурою. Тут обсяг суб'єкта судження лише частково включається в обсяг поняття «ті, хто розрізняє кольори», тобто суб'єкт тут мислиться не в повному обсязі.3) У загальнозаперечному судженні типу Е (формула «Жодне S не є Р») і суб'єкт, і предикат розподілені. Це зумовлено тим, що обсяг суб'єкта повністю виключається з обсягу предиката (про це свідчить кванторне слово «жоден»), а обсяг предиката повністю виключається з обсягу суб'єкта (про це свідчить зв'язка «не є»).4) У частковозаперечних судженнях О суб'єкт є нерозподіленим (за винятком деяких випадків), а предикат завжди розподілений, оскільки мислиться в повному обсязі, тобто його обсяг повністю виключається з обсягу суб'єкта..