1.3. Етіологія розвитку сколіозу.

Сколіоз — хронічне прогресуюче захворювання хребта, що характеризується дугоподібним викривленням у фронтальній площині і скручуванням (торсія) хребців навколо вертикальної осі. Внаслідок цього може розвиватися реберне вип’ячування, а потім — реберний горб. Сколіоз супроводжується різними порушеннями розташування і функціонування внутрішніх органів, насамперед серцево-судинної і дихальної системи, тому його прийнято розглядати не просто як викривлення хребта, а й як сколіотичну хворобу.

Причинами виникнення цієї хвороби є:

1. Порушення росту та розвитку хребців, вроджені клиновидні хребці, наявність додаткового ребра, зрощування п’ятого поперекового хребця з куприком.

2. Довготривале асиметричне положення тіла в наслідок вкорочення однієї кінцівки, при наявності великих опікових та іншого походження рубців на одній стороні тіла.

3. Хронічні захворювання периферичної нервової системи і хребта.

4. Зниження опірності організму після тяжких захворювань в період інтенсивного росту організму (м’язова тканина не встигає за ростом кісток).

5. Недорозвиненість сполучної тканини в організмі.

6. Плоскостопість.

Відомо, що однією з причин виникнення сколіозу у дітей є наявність плоскостопості. Стопа має опорну (зовнішня частина), а також ресорну, амортизуючу (внутрішня частина) функції, оберігає внутрішні органи, спинний та головний мозок від струсів, поштовхів під час пересування й стрибків.

Плоскостопість — деформація стопи, що характеризується пониженням її зведень у поєднанні з пронацією п'яти і супінаційною контрактурою переднього відділу стопи. Плоскостопість може бути природженою — 5 відсотків (плоска і рахітична) і придбана — 95 відсотків (паралітична і статична) після травм, паралічів «большеберцовых» м'язів, тривалих несприятливих навантажень, імобілізації і характеризується різним ступенем сплощення зведень стопи.

Розрізняють подовжню і поперечну плоскостопість. Останнє зустрічається рідко, зазвичай у жінок у зв'язку з перевантаженням переднього відділу стоп унаслідок носіння взуття на високому підборі при відносній зв'язково-м'язовій недостатності. Іноді в цих випадках (вузька шкарпетка взуття) розвивається деформація великого пальця [ 26 ].

Плоскостопість може поєднуватися з відхиленням п'яти назовні (плоско-вальгусна стопа). Особам, що займаються фізичною працею, пов'язаною з тривалим стоянням, доцільно для оберігання від перевантаження і перевтоми подовжнього внутрішнього зведення і м'язів гомілки на час роботи в другій половині дня вкладати у взуття супінатори. Гігієнічні навики, масаж, щоденна гімнастика — основні засоби профілактики плоскостопості.

Значне місце в лікуванні плоскостопості займають фізичні вправи, раннє застосування яких попереджає ослаблення м'язів, що підтримують зведення стопи [ 7, 36 ].

1.4. Клінічні прояви сколіозу.

Залежно від важкості захворювання виділяють 4 ступені сколіозів. Крите­рієм їх поділу є форма дуги сколіозу і кут відхилення її від вертикальної осі, ступінь скручування хребців. Відповідно до місця утворення первинної дуги поділяють сколіози на грудні, попереково-грудні та поперекові, а за напрямком — лівосторонні і правосторонні.

При сколіозі І ступеня кут відхилення первинної дуги становить близько 10°. Хребет нагадує літеру С. Вольове напруження м'язів і розван­таження в горизонтальному положенні зменшують ці прояви.

Сколіоз II ступеня характеризується появою додаткової компенсаторної дуги викривлення, в результаті чого хребет набуває форми латинської букви 8 . Кут відхилення основної дуги доходить до 30°. Виявляються скру­чування хребців, реберне випирання і м'язовий валик. Це супроводжується по­рушенням розташування внутрішніх органів та їх функцій. Горизонтальне по­ложення і невелике витягнення не змінюють викривлення.

Сколіоз III ступеня характеризується наявністю не менше двох дуг. Кут відхилення основної дуги дорівнює 30-60°. Виявляється знач­не скручування хребців, деформація грудної клітки і утворення реберного гор­ба, зміна кута нахилу таза. Це викликає подальше порушення розташування внутрішніх органів та їх функцій, подразнення корінців спинного мозку і поя­ву симптомів радикуліту.

Сколіоз IV ступеня спотворює тулуб внаслідок важкої деформації грудної клітки і хребта. Спостерігається кіфосколіоз, що є результатом прогресуючого відхилення хребта як у бічному, так і у передньозадньому напрямку, подальшо­го скручування його по осі та утворення заднього і переднього горба. Кут від­хилення хребта від вертикальної осі більше 60°. Виявляються значні порушен­ня функцій органів грудної клітки і нервової системи.

Лікування сколіотичної хвороби комплексне. Разом із загальнотерапевтичними гігієнічними засобами, ортопедичними методами лікування засто совують засоби фізичної реабілітації, ЛФК, лікувальний масаж, фізіотера­пію. У разі безрезультатного тривалого консервативного лікування і прогре­сування захворювання при сколіозах II—IV ступеня інколи проводять опера­тивне втручання, суть якого зводиться до корекції деформації з наступною фіксацією хребта. Однак операція не завжди приводить до виліковування, то­му в переважній більшості провідним методом лікування сколіозу є консер­вативний.

Діти зі сколіозом І ступеня звичайно лікуються у поліклініці, де і займа­ються фізичними вправами, або в школі в спеціальних медичних групах. При сприятливому перебігу хвороби їм дозволяється займатися деякими видами спорту: плаванням (стиль брас), лижним спортом (класичний хід), акаде­мічним веслуванням, спортивними іграми (волейбол, баскетбол).

Лікування сколіозів II ступеня проводять спеціалісти у кабінетах ЛФК, лі­карсько-фізкультурних диспансерах, а при прогресуванні захворювання дітей слід направляти до спеціалізованих шкіл-інтернатів. У них перебувають і хво­рі з III—IV ступенями сколіозу. В цих закладах лікування поєднують з навчан­ням: діти вчаться, лежачи на спеціальних топчанах; проводять фізкультпаузи на кожному уроці та 45-хвилинні заняття з лікувальної гімнастики, а зранку — гігієнічну гімнастику. Використовують лікувальне плавання, елементи спор­тивних ігор. Застосовують коригуючі гіпсові ліжка, з'ємні ортопедичні корсе­ти [38].

Заключення:

1. Проведений аналіз вітчизняної та іноземної літератури виявив, що найбільш ефективними засобами ФР у дітей шкільного віку є: ЛФК, лікувальний масаж, лікувальне плавання, фізіотерапія.

2. Епідеміологічні дані свідчать, що 70% дітей шкільного віку мають I ступінь сколіозу.

3. Основними причинами виникнення цієї хвороби є:

1) Порушення росту та розвитку хребців, вроджені клиновидні хребці, наявність додаткового ребра, зрощування п’ятого поперекового хребця з куприком.

2)Довготривале асиметричне положення тіла в наслідок вкорочення однієї кінцівки, при наявності великих опікових та іншого походження рубців на одній стороні тіла.

3)Хронічні захворювання периферичної нервової системи і хребта.

4)Зниження опірності організму після тяжких захворювань в період інтенсивного росту організму (м’язова тканина не встигає за ростом кісток).

5)Недорозвиненість сполучної тканини в організмі.

6) Плоскостопість.

4. Оскільки, сколіоз є прогресуючим захворюванням, необхідно використовувати комплексну програму фізичної реабілітації та комплекс на корекцію постави, щоб уникнути подальшого прогресування захворювання та не допускати щоб захворювання перейшло в складнішу стадію.

РОЗДІЛ 2. Методи і організація досліджень