69. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки складних систем, які охоплюють людину (керівник, оператор, персонал, населення), об’єкти техносфери та природне середовище.

У загальному випадку аналіз ризику буває якісний і кількісний. Загальний аналіз ризику і здійснюють у наступній послідовності.

1. Виявлення ризику конкретних рішень або дій, а також його можливих наслідків.

2. Виявлення внутрішніх і зовнішніх факторів, що визначають рівень ризику.

3. Аналіз виявлених факторів з позицій ступеня їх впливу на рівень ризику.

4. Оцінка варіантів ризикованих рішень з наступних двох точок зору:

• визначення можливості їхньої реалізації при наявності ризику (чи можна це зробити?);

• визначення економічної доцільності їхнього прийняття при наявності ризику (що це дасть?).

5. Установка припустимого рівня ризику (якою сумою можна ризикнути і при якій імовірності втрат можна йти на ризик).

6. Аналіз окремих етапів робіт за обраним рівнем ризику.

7. Розробка заходів щодо зниження ризику.

8. Вибір найбільш прийнятних варіантів рішень.

Об’єкти техносфери та природне середовище.

Одним з елементів системи “людина – життєве середовище” є середовище життя людини тому, що торкається сутності людського життя, сфери її діяльності і взаємозв’язків із навколишнім середовищем. Середовище – це і простір для проживання, і дуже важливе джерело ресурсів, воно має великий вплив на духовний світ людей, на їх здоров’я і працездатність.

Техносфера – це регіон біосфери в минулому, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам.

Створюючи техносферу, людина прагнула до підвищення комфортності довкілля, до росту комунікабельності, до забезпечення захисту від природних негативних впливів. Все це позитивно позначилось на умовах життя і в сукупності з іншими факторами (покращання медичного обслуговування тощо) відбилося на тривалості життя людей.

Але створення руками і розумом людини техносфери, призначеної максимально задовольняти її потреби у комфорті і безпеці, далеко не виправдувала надії людей. Нераціональна господарська діяльність, багаторазово підсилена здобутками науково-технічного прогресу, призвела до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, зміни регенераційних механізмів біосфери, деформації сформованого протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціоекосистеми.

70. Індивідуальний та груповий ризик. Концепція прийнятного ризику.

Ризик - це усвідомлена можливість або ж ймовірність небезпеки, яка визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимальної можливої їх кількості за конкретний період часу.

Види ризику:

Індивідуальний ризик – відповідна небезпека для окремого індивіда.

Груповий ризик – це ризик для групи людей.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що що він перебуває в межах допустимих відхилень природного рівня.

Гранично допустимий ризик – це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, не зважаючи на очікуваний результат.

Надвірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

Прийнятним вважається такий рівень розвитку, який суспільство може прийняти, враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.

Основними завданнями Концепції є:

• реалізація сучасної і більш досконалої моделі захисту населення і територій від загроз техногенного і природного характеру;

• досягнення у державі рівня техногенної та природної безпеки, прийнятого в економічно розвинених країнах;

• забезпечення нормативних рівнів ризиків техногенних та природних надзвичайних ситуацій;

• посилення превентивного характеру загальнодержавного управління і перехід його на якісно вищий рівень.

Концепція розрахована на довгострокову перспективу і є основою для розроблення законодавчих і нормативно-правових актів, організаційних документів та конкретних програм у галузі управління техногенною та природною безпекою держави, а також інших стратегічних документів з питань державного управління.