- •1.Модель життєдіяльності людини.
- •2.Головні визначення – безпека, загроза, небезпека, надзвичайна ситуація, ризик.
- •3.Безпека людини, суспільства, національна безпека.
- •4.Культура безпеки як елемент загальної культури, що реалізує захисну функцію людства.
- •5.Аксіоми безпеки життєдіяльності.
- •6.Методологічні основи безпеки життєдіяльності. Системний підхід у безпеці життєдіяльності.
- •7.Таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек.
- •8.Види небезпек: мікро- та макро-біологічна, вибухопожежна, гідродинамічна, пожежна, радіаційна, фізична, хімічна, екологічна.
- •10.Класифікація нс за причинами походження, територіального поширення і обсягів заподіяних або очікуваних збитків.
- •11.Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ: землетрус, карст, осідання ґрунтів над гірничими виробками, зсув, обвал, ерозія ґрунту.
- •12.Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки та навколишнє середовище.
- •15.Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та наслідки.
- •15.Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та наслідки.
- •16.Пожежі у природних екосистемах.
- •17.Вражаючи фактори природних пожеж, характер їхніх проявів та наслідки.
- •18.Біологічні небезпеки.
- •19.Вражаючі фактори біологічної дії.
- •20.Характеристика небезпечних патогенних мікроорганізмів: найпростіші, гриби, віруси, рикетсії, бактерії.
- •21.Пандемії, епідемії, масові отруєння людей.
- •22.Загальна характеристика особливо небезпечних хвороб.
- •23.Інфекційні захворювання тварин і рослин.
- •24.Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу.
- •25.Класифікація, номенклатура і одиниці виміру вражаючих факторів фізичної та хімічної дії джерел техногенних небезпек.
- •26.Промислові аварії, катастрофи та їхні наслідки. Рівні виробничих аварій в залежності від їхнього масштабу.
- •27.Втрати міцності, деформації, провали і руйнування будівель та споруд. Пошкодження енергосистем, інженерних і технологічних мереж.
- •28.Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях.
- •29.Вимоги до транспортування небезпечних речовин.
- •30.Маркування небезпечних вантажів з небезпечними речовинами.
- •31.Гідродинамічні об’єкти і їхнє призначення. Причини виникнення гідродинамічних небезпек (аварій).
- •32.Хвиля прориву та її вражаючі фактори. Вимоги до розвитку і розміщення об’єктів гідродинамічної небезпеки.
- •33.Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння.
- •34.Етапи розвитку пожежі. Зони горіння, теплового впливу, задимлення, токсичності. Небезпечні для людини фактори пожежі.
- •35.Вибух. Фактори техногенних вибухів, що призводять до ураження людей, руйнування будівель, споруд, технічного устаткування і забруднення навколишнього середовища.
- •Класифікація об’єктів за їхньою пожежо вибухонебезпекою.
- •36.Показники пожежо вибухонебезпеки речовин і матеріалів. Законодавча база в галузі пожежної безпеки.
- •37.Основи забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій, відповідальність за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки.
- •38.Джерела радіації та одиниці її вимірювання. Класифікація радіаційних аварій за характером дії і масштабами.
- •39.Фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину. Механізм дії іонізуючих випромінювань на тканини організму.
- •40.Ознаки радіаційного ураження. Гостре опромінення. Хронічне опромінення.
- •41.Нормування радіаційної безпеки. Рівні втручання у разі радіаційної аварії.
- •42. Вимоги до розвитку і розміщення об’єктів атомної енергетики.
- •43. Чорнобильська катастрофа: події, факти, цифри. Категорії зон радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на чаес.
- •44. Режими захисту населення Захист приміщень від проникнення радіоактивних речовин.
- •45. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини.
- •46. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини.
- •47. Особливості забруднення місцевості, води, продовольства у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин.
- •48. Класифікація суб’єктів господарювання і адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою.
- •49. Типологія аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та вимоги до їхнього розміщення і розвитку.
- •50. Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів. Організація дозиметричного й хімічного контролю.
- •52. Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження.
- •54. Класифікація об’єктів щодо забезпечення захисту від терористичних дій.
- •55. Аналіз аварійних ситуацій під час технологічного тероризму.
- •56. Антитерористичні критерії оцінки уразливості та підвищення стійкості роботи об’єктів підвищеної небезпеки.
- •58. Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини. Корупція і криміналізація суспільства.
- •59. Маніпуляція свідомістю.
- •60. Розрив у рівні забезпечення життя між різними прошарками населенн
- •61. Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика. Алкоголізм та наркоманія.
- •62. Зростання злочинності як фактор небезпеки. Види злочинних посягань на людину.
- •63. Поняття та різновиди натовпу. Поводження людини в натовпі.
- •64. Фактори, що стійко або тимчасово підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку.
- •65. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки.
- •66. Захисні властивості людського організму. Види поведінки людини та її психічна діяльність: психічні процеси, стани, властивості.
- •67. Поняття про психоемоційні напруження (стрес). Види напруження.
- •68. Психотипи за реакцією людей на небезпеку. Частота змін стресових станів у людей, що знаходяться в районі нс.
- •69. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки складних систем, які охоплюють людину (керівник, оператор, персонал, населення), об’єкти техносфери та природне середовище.
- •70. Індивідуальний та груповий ризик. Концепція прийнятного ризику.
- •71. Розподіл підприємств, установ та організацій за ступенем ризику їхньої господарської діяльності щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від нс.
- •71. Розподіл підприємств, установ та організацій за ступенем ризику їхньої господарської діяльності щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від нс.
- •72. Управління безпекою через порівняння витрат та отриманих вигод від зниження ризику.
- •73. Головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику. Методичні підходи до визначення ризику.
- •74. Статистичний метод. Метод аналогій.
- •75. Експертні методи оцінювання ризиків. Застосування у розрахунках ризику імовірнісних структурно-логічних моделей.
- •77. Розробка ризик-стратегії з метою зниження вірогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків.
- •78. Вибір методів (відмова від ризиків, зниження, передача і ухвалення) та інструментів управління виявленим ризиком.
- •79. Правові норми, що регламентують організаційну структуру органів управління безпекою та захистом у нс, процеси її функціонування і розвитку, регламентацію режимів запобігання і ліквідації нс.
- •80. Структурно-функціональна схема державного управління безпекою та захистом у нс в Україні з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади.
- •81. Органи управління, сили і ресурси з попередження та реагування на нс на державному рівні.
- •87. Застосування захисних бар’єрів та видів цивільного захисту: фізичного, постійно діючого функціонального, природного, комбінованого.
- •89. Загальна технологія та моделі прийняття управлінських рішень.
- •90. Інформаційна підтримка та процедурне забезпечення прийняття й реалізації рішень пов’язаних з усуненням загрози виникнення нс або реагуванням на нс та організації ліквідування її наслідків.
- •91. Головні положення про навчання персоналу підприємств, установ і організацій діям та способам захисту в разі виникнення нс та аварій.
- •92. Спеціальні об’єктові навчання і тренування. Функціональне навчання керівних працівників і фахівців, які організують та здійснюють заходи у сфері цивільного захисту.
- •93. Критерії та показники оцінки ефективності функціонування системи безпеки та захисту в нс об’єкту господарювання.
- •94. Порядок надання населенню інформації про наявність загрози або виникнення нс, правил поведінки та способів дій в цих умовах.
- •95. Сутність і особливості оперативного управління за умов виникнення нс.
- •96. Міські, заміські, запасні та пересувні пункти управління в нс.
- •97. Спеціально уповноважений керівник та штаб з ліквідації нс. Сили і засоби постійної готовності.
- •98. Мета і загальна характеристика рятувальних та інших невідкладних робіт. Техніка, що застосовується при ліквідації наслідків нс.
- •99. Розрахунок сил та їх ешелоноване угрупування. Склад та завдання угрупування сил першого, другого ешелонів та резерву.
- •100. Організація взаємодії сил при проведенні аварійно-рятувальних робіт та основних видів забезпечення у зоні нс.
- •101. Здійснення карантинних та інших санітарно-протиепідемічних заходів.
- •103. Дезактивуючи, дегазуючи та дезінфікуючи розчини.
99. Розрахунок сил та їх ешелоноване угрупування. Склад та завдання угрупування сил першого, другого ешелонів та резерву.
Комплектування військ цивільної оборони здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а також за контрактом.
Невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування. Війська цивільної оборони підпорядковуються керівникові спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання цивільної оборони. Війська цивільної оборони виконують завдання щодо попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно до законів України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про зону надзвичайної екологічної ситуації", "Про правовий режим надзвичайного стану" , "Про Збройні Сили України". Умови залучення частин та підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру визначаються Президентом України відповідно до Конституції України, законів України "Про правовий режим надзвичайного стану" та "Про Збройні Сили України". Кількість і чисельність частин і підрозділів цих військ визначаються з урахуванням потреб і особливостей регіону призначення. До невоєнізованих формувань цивільної оборони зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження. Для виконання специфічних робіт, пов'язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтогазодобувних промислах, проведення профілактичних та відновлювальних робіт, у тому числі й поза межами України, у встановленому законодавством порядку можуть створюватися спеціа-лізовані формування, що підпорядковуються центральному органу виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
100. Організація взаємодії сил при проведенні аварійно-рятувальних робіт та основних видів забезпечення у зоні нс.
Взаємодія органів управління і сил, що залучаються до попередження або ліквідації НС державного рівня, організовується на державному рівні Урядової комісії, через міжвідомчий оперативний штаб: з керівником ліквідації НС та його органом управління - регіональною оперативною групою або оперативною групою реагування на НС відповідного міністерства, підприємства, установи, організації; з комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій регіональних органів виконавчої влади (незалежно від форми власності і господарювання); з оперативними групами реагування на НС міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (незалежно від форми власності і підпорядкування), що залучаються до ліквідації НС; на регіональному рівні регіональної оперативної групи (оперативна група реагування на НС міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, підприємства, установи та організації (незалежно від форм власності і господарювання): з оперативними групами центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, місцевих органів виконавчої влади, що залучаються до ліквідації НС і знаходяться у зоні НС; з комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій суміжних і взаємодіючих регіонів; з органами управління функціональних підсистем Системи регіонального рівня, регіональними структурами та органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (незалежно від форм власності і господарювання), що залучаються до ліквідації НС. Для забезпечення взаємодії орган управління підсистемою Системи зобов'язаний: визначити взаємодіючі органи управління і сили; організувати надійний зв'язок взаємодії та обмін оперативними групами (представниками); забезпечити взаємний обмін інформацією про обстановку, що склалася, і подальші дії; визначити порядок всебічного забезпечення спільних заходів та взаємного надання допомоги транспортними, інженерними, матеріальними, технічними та іншими засобами; розробити план взаємодії; довести до підлеглих і взаємодіючих органів управління і сил вказівки щодо порядку оповіщення, управління, зв'язку та обміну інформацією; установити відповідальність керівників підпорядкованих структурних підрозділів за організацію взаємодії у процесі вирішення ними конкретних завдань; вжити усіх можливих заходів для підтримання безперервної взаємодії з підпорядкованими і взаємодіючими органами управління і силами, негайно відновлювати взаємодію у разі її втрати. У разі значних, не передбачених Планом, змін обстановки і необхідності виконання нових завдань порядок взаємодії уточнюється або визначається знову.
груповий метод. Контроль радіоактивного забруднення здійснюється з метою визначення ступеня забруднення радіоактивними речовинами людей, тварин, а також техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, продуктів, води, фуражу та інших об'єктів. Ступінь радіоактивного забруднення оцінюється шляхом замірів потужності експозиційної дози випромінювання від цих об'єктів приладами та порівнянням їх з нормою. Хімічний контроль здійснюється з метою визначення наявності та ступеня зараження отруйними речовинами людей, тварин, техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, продуктів, води, фуражу та інше. Контроль здійснюється за допомогою приладів хімічної розвідки , а також користуються хімічними лабораторіями.
Завчасне розроблення та впровадження режимів радіаційного захисту робітників та службовців об'єктів, а також населення зменшить або повністю виключить ураження людей.Відповідальність за проведення контролю покладається:в містах та районах — на начальників штабів і служб ЦО міст, районів, командирів територіальних формувань ЦО;на ОГД — на начальників штабів та служб ЦО і командирів об'єктових формувань;за непрацюючим населенням — на штаби ЦО міст, районів із залученням начальників ЖЕКів.
