29 Документація її значення класифікація бухг документів

Кожна господарська операція повина відображатися на бланках документів бухг обліку в цьому і полягає суть документування.Для наданя сили і юридичної доказовості кожен документ повинен мати такі реквізити:

1. Назва документа

2. Номер

3. Дата складання

4. Місці складання (назва підпр та йогоюрид адреси)

5. Сторони що беруть участь у даній господарській операції

6. Зміст господ операцій

7. Підписи відповідних осіб.

Вимоги до оформлення:

1. бухг.документації повинібути оформлені пастою темного кольору,чітко,зрозуміло,без підтирок, помарок

2. та інших дефектів які ставлять сумнів фактвиконання господарської операціїю.

3. В касових і банківських документах і в бланках суворої звітності виправлення не допускається.В інших документах виправлення засвітчується підписом особи відповідальна за господарські операції.

Бухг документи класифікують за такими ознаками:

• за місцем складання :внутрішні(складені на підпр)і зовнішні(тіщо надійшли від партнерів)

• за призначенням поділяють:розпорядчі(ті шо містять розпорядження на право здійснення господ операцій), виконавчі (підтверджують факт виконання господ операцій) , бухгалтерського оформлення(їх складають працівники бухгалтерії) , комбіновані (поєднують різні види)

• За порядком оформлення – первині –ті що складані в момент складення господ операцій,або відразу по їх закінченю (наприклад накладна);; та зведені-складається з способом узагальнення даних за разовими операціями(наприклад товарний звіт)

• За змістом поділ:касові-складають по операцій з готівковими коштами.(касові ордери);; матеріальні відображають рух матеріальних ціностей(накладні);; та розрахункові – відображають розрахунки між підпр(платіжне дорученя)

• За способом оформлення :разові- складаються на 1-ну гомпод операцію(видатковий касовий ордер);накопичувальні-складаються за разовими операціямиза певний період часу(товарний звіт.)

При бухгалтерській реєстрації в документах можуть бути допущені помилки .Існує 3 способи їх виправлення:коректурний(суть полягає в тому що неправильний запис скреслюють тонкою рискою поряд пишуть правельний ,який своїм підписом засвідчує особа шо зробила виправленння)-додаткового запису:викор тоді коли бухг проводка складена правильно але в меншій сумі від фактично виконаноб господ операція.)- червоне сторно-виконують червоним кольором тоді коли зафіксована в бухг регістрах господ операція невідбулася,коли зафіксована в регістрах сума операції більша за фактичне її виконання і коли допущена помилка в кореспонденції рахунків.

30 Облікові регістри та форми бухгалтерського обліку

Облікові регістри — це носії інформації встановленої форми і змісту, призначені для реєстрації, відображення, накопичення, групування й узагальнення господарських операцій, оформлених відповідними первинними документами, на рахунках бухгалтерського обліку. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в облікових регістрах. Записи господарських операцій у регістрах називаються обліковою реєстрацією.Для обліку та реєстрації господарських операцій підприємства застосовують різноманітні за формою, змістом, способом відображення і нагромадження інформації облікові регістри. Склад облікових регістрів залежить від прийнятої на підприємстві форми бухгалтерського обліку.У бухгалтерському обліку за зовнішнім виглядом використовують такі облікові регістри: книги, журнали, відомості, картки, машинограми, окремі листки.За характером записів облікові регістри поділяють на хронологічні, систематичні та комбіновані.Хронологічними називають такі облікові регістри, в яких записи здійснюють у календарній послідовності відповідно до часу здійснення і оформлення господарської операції (реєстраційний журнал операцій, касова книга тощо).Систематичні облікові регістри призначені для відображення у визначеній послідовності з певним групуванням однорідних за економічним змістом операцій на відповідних синтетичних і аналітичних рахунках (Головна книга, картки складського обліку та ін.).Комбіновані — це такі регістри, в яких поєднано хронологічні та систематичні записи (книга Журнал-Головна, журнали-ордери, відомості тощо).За обсягом змісту облікові регістри поділяються на регістри синтетичного, аналітичного обліку та комбіновані. За своєю будовою (формою) облікові регістри розрізняються односторонні, двосторонні, багатографні та шахові.В односторонніх регістрах уся облікова інформація розміщена з однієї сторони (як правило, праворуч). Прикладом можуть бути усі типові картки аналітичного обліку. Двосторонні регістри складаються з двох частин: ліва призначена для обліку дебетових записів, права — для кредитових. До таких регістрів належить Головна книга. У багатографних регістрах одна із граф (найчастіше дебетова) поділена на кілька граф для деталізації записів. Прикладом такого регістру є картка аналітичного обліку витрат виробництва, в якій за дебетом рахунка «Виробництво» розшифровуються витрати, що списуються з багатьох інших рахунків. Шахові облікові регістри побудовані за принципом шахової дошки. Записи суми господарських операцій в таких регістрах роблять тільки один раз у клітинці на перетині стовпчика і рядка таблиці, що означає кредит одного рахунка та дебет іншого. Така будова значно скорочує кількість записів, оскільки подвійний запис здійснюється в один робочий прийом. Шахова форма є характерною ознакою журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Первинні документи та облікові регістри можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, зняти копії документів, що вилучають. Обов’язковим є складання реєстру документів, що вилучаються, у порядку, встановленому законодавством.

31 формування цін на товари в торгівлі контроль за їх дотриманнямВідповідно до Закону України «Про ціни та ціноутворення» торгові підприємства застосовують ціни на товари: вільні ринкові та державні (фіксовані і регульовані). На даний період в Україні діють такі види вільних цін:  — вільна відпускна ціна виробничого підприємства;  — вільна відпускна ціна оптового підприємства;  — вільна роздрібна ціна на товари.  Вільна відпускна ціна виробничого підприємства встанов-люється виробниками продукції самостійно за погодженням з то-рговими підприємствами. Вона складається з виробничої собіва-ртості і запланованої суми прибутку (після сплати ПДВ та інших обов’язкових платежів).  Особливістю формування цін на товари в торгових підприємствах є використання для встановлення ціни торгових націнок на товари (призначених для покриття витрат операційної діяльнос-ті, сплати податків і одержання прибутку).  Оптові підприємства з цією метою встановлюють оптово-збутову націнку в процентах до відпускної ціни підприємств-виробників або до митної вартості імпортних товарів.  Вільні роздрібні ціни на товари вітчизняного виробництва, а також на імпортні товари формуються підприємствами роздрі-бної торгівлі, виходячи з вільної відпускної ціни виробника (або відпускної ціни оптового підприємства) і торгової націнки са-мого роздрібного підприємства (призначеної для покриття влас-них витрат операційної діяльності, сплати податків і одержання прибутку).  Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» вільні ціни залежно від джерел надходження товарів формуються з урахуванням:  — відпускної ціни виробника;  — митної вартості імпортних товарів (з урахуванням суми вві-зного мита та митних зборів);  — суми непрямих податків, які не відшкодовуються покупцеві;  — транспортно-заготівельних витрат (витрат на заготівлю за-пасів, оплати тарифів (фрахту) на навантажувально-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати на страхування ри-зиків транспортування запасів);  — інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням за-пасів (товарів) і доведенням їх до стану, придатного для викорис-тання в запланованих цілях;  — оптово-збутової націнки (в оптових підприємствах) або то-ргової націнки (в роздрібних підприємствах) на товари. Державне регулювання цін здійснюється шляхом встанов-лення фіксованих цін, граничних рівнів торгових націнок та нор-мативів рентабельності на окремі види продукції і товарів, які мають соціальне значення (продовольчі і непродовольчі товари першої необхідності, продукти дитячого харчування, готові лі-карські вироби тощо), а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку (тарифів на послуги зв’язку, пе-ревезення населення та вантажу, цін на паливно-енергетичні ре-сурси, які відпускаються для побутових потреб населення, й ін.).  Державний контроль здійснюється у разі встановлення і за-стосування фіксованих цін і тарифів. При цьому у сфері дії віль-них цін контролюється правомірність їх використання і дотри-мання вимог антимонопольного законодавства. 

32.У торгівлі взаємовідносини постачальника і: покупця оформляються відповідними договорами (контрактами, угодами), якими передбачаються назва товарів, ціна, умови та строки поставки, порядок розрахунків, вимоги щодо якості товару, а також відповідальність сторін за порушення умов договору. Товари, що надходять на оптові склади і бази, приймаються на підставі рахунків-фактур або товарно-транспортних накладних (при доставці товарів автотранспортом). У разі виявлення нестачі товарів складають відповідний акт (комерційний — при прийманні товарів від залізниці (порту) або приймальний — при перевірці одержаного товару на складі). Ці акти є юридичною підставою для пред'явлення претензії винуватцю нестачі (транспортній організації або постачальнику у випадку недовантаження). Порядок приймання імпортних товарів передбачається в контрактах з іноземними постачальниками. Як правило, такі товари приймаються на складах торговельного підприємства шляхом суцільної перевірки. У разі виявлення розходжень між фактично одержаними товарами і товаросупровідними документами складають Акт про встановлення розходжень за кількістю й якістю імпортних товарів. Акт складається по кожному іноземному постачальнику на кожну партію товарів комісією, призначеною наказом керівника підприємства, в присутності матеріально відповідальної особи і представника іноземного постачальника, а при неможливості його присутності (за згодою постачальника) — компетентного представника незаінтересованої організації (за наявності документа, що посвідчує його право на участь у прийманні товарів). При надходженні товарів без товаросупровідних документів (невідфактуровані поставки) їх приймають на облік на підставі Акта про приймання товарів без рахунку постачальника.

33 облік товарних операцій в роздрібній торгівлі Під роздрібним товарооборотом розуміють оборот по продажу товарів безпосередньо населенню як за готівку, так і за розрахунковими чеками установ банків, через спеціально організовану торгову мережу (магазини, універмаги,), а також відпуск товарів по безготівковому розрахунку дрібним оптом окремим установам ,також до нього належать продаж товарів, прийнятих від юридичних і фізичних осіб на комісію. Товари в роздрібну торгівлю надходять на підставі договорів купівлі-продажу (замовлень) від оптових торгових підприємств або безпосередньо від виробників.  Облік товарів ведуть за місцями зберігання матеріально відповідальні особи у грошовому вимірнику за продажними (роздрібними) цінами, за винятком товарів, які потребують суворого контролю. Бухгалтерія на кожну матеріально відповідальну особу відкриває особовий рахунок, у який в подальшому на підставі прибутково-видаткових документів роблять записи про вартість одержаних та відпущених товарів і виводять залишок на звітну дату. Матеріально відповідальні особи у встановлені строки складають і подають до бухгалтерії товарні звіти, які після перевірки служать підставою для відображення операцій в облікових регістрах. Синтетичний облік наявності і руху товарів у роздрібній торгівлі ведуть на рахунку 282 «Товари в торгівлі». Оприбуткування товарів, одержаних від постачальників на підставі даних Книги обліку надходження товарів (робіт, послуг), відображається записами: 1) на вартість придбаних у постачальників товарів за відпускними (покупними) цінами 2) на суму податкового кредиту по ПДВ 3) на суму, сплачену постачальником за товари (включаючи ПДВ): Субрахунок 285 «Торгова націнка» — пасивний. Виконує функцію регульованого контрарного рахунка щодо субрахунка 282 «Товари в торгівлі» і призначений для того, щоб, обліковуючи товари на субрахунку 282 за продажними цінами, можна було б визначити їх покупну вартість (шляхом вирахування з вартості товарів за продажними цінами суми торгової націнки).

34 КЛАСИФІКАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВ

Господарські засоби підприємства (фірми) отримують з певних джерел.

Основним принципом групування господарських засобів по джерелах

утворення і цільовому призначенню є степінь закріплення за даним

підприємством, фірмою.

Виходячи з цього господарські засоби поділяються на:

- власні (закріплені);

- залучені (позичені);

Джерелами власних?? основних і оборотних засобів підприємства є:

- фонди цільового фінансування;

- резерви;

- прибуток.

До фондів відносяться:

- статутний фонд - відображає власність основних і оборотних засобів,

що є в розпорядженні підприємства в момент його створення на початку

діяльності. Створюється він за рахунок пайових внесків, внесків

замовників, продажу акцій, безкоштовних надходжень та ін.;

- амортизаційний фонд - утворюється за рахунок амортизаційніх

відрахувань, що включається в затрати на виробництво продукції і тією

частиною власності основних засобів, яка в процесі експлуатації

переходить у собівартість виготовленої продукції. Амортизаційний фонд є

джерелом засобів, що направляються на зміну з???? основних засобів;

- фонди економічного стимулювання і спеціального призначення -

формуються в основному за рахунок прибутку і інших реасурсів і

використовються:

1) для розвитку підприємства (фонд розвитку виробництва);

2) матеріального заохочення його працівників (фонд матеріального

заохочення - ФМЗ);

3) соціально-культурних засобів;

- цільове формування - це додаткові асигнування з держбюджету, які

одержують підприємства для розширення своєї діяльності, а саме приросту

і поповнення оборотних засобів;

- резерви - утворюються з внутрішніх ресурсів підприємства для покриття

можливих у майбутньому цільових витрат.

Прибуток є фінансовим результатом господарської діяльності та основним

джерелом господарських засобів любого підприємства.

Прибуток - це різниця між вартістю реалізованої продукції та її

фактичною собівартістю.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати

всіх податків, направляється на поповнення і розвиток нових виробництв,

матеріальне заохочення працівників, виплату дивідендів та інші цілі.

До залучених засобів належать:

1 - кредити банків (інвестиції і різноманітні проекти);

2 - кредиторська заборгованість;

3 - зобов'язання по розподілу.

1. Для нормального функціонування піддприємства банки видають позики

(кредити) на тимчасові потреби. (Наприклад: під товари відвантажені

покупцям).

Кредити можуть бути:

- короткотермінові / термін до 1 р./

- середньострокові / від 1 до 5 р./

-довгострокові / більше 5 р./.

Кредиторська заборгованість - це заборгованість даного підприємства

фізичним і юридичним особам (кредиторам) з зобов'язанням по розподілу,

це платні??, що відображають деякі формі розподілу національного доходу

(прирівнюються до кредиторської заборгованості), виникають у підприємств

- перед робітниками і службовцями за нараховану, але ще не видану зарплату:

- перед державним бюджетом;

- перед органами соціального страхування.