16. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.

Основні ознаки функціональних стилів

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Вона поділяється на стилі. Стиль — різновид літературної мови її функціональна підсистема, що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів лексики, фразеології, граматики, фонетики. Місце і зміст спілкування примушують нас вибирати мовні засоби. Змінюється ситуація змінюється мовний стиль. Отже, мовний стиль — сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання. Залежно від практичної мети, місця та предмета висловлювання ми вибираємо із національної мовної системи слова, прийоми їх уживання, поєднання і застосування в мовній практиці. Розрізняють такі стилі сучасної української літературної мови: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний, епістолярний та конфесійний. Кожний стиль має:

• - сферу поширення і вживання коло мовців; — функціональне призначення регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування;

• - систему мовних засобів лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень; — характерні ознаки форма та спосіб викладу.

• - підстилі, тобто різновиди.

Науковий стиль — це мова науки, техніки, освіти. Мета мовлення — повідомлення про результати наукових досліджень.

Основні ознаки наукового стилю:

• ясність зрозумілість і предметність тлумачень;

• логічна послідовність і доказовість викладу;

• обєктивний аналіз;

• точність і лаконічність висловлювань;

• аргументація і переконливість тверджень;

• детальні висновки.

Форма реалізації наукового стилю — монолог.

Публіцистичний стиль. Сфера використання публіцистичного стилю -громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання.

Основні мовні засоби публіцистичного стилю:

• поєднання елементів наукового, офіційного, художнього й розмовного стилів;

• лексика насичена суспільно-політичними та соціально-економічними термінами, закликами, гаслами електорат, багатопартійність, приватизація;

• наявність багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів політична еліта, епохальний вибір;

• експресивних сталих словосполучень інтелектуальний потенціал, одностайний вибір, рекордний рубіж, перифрази чорне золото — вугілля, нафта; голубі магістралі — ріки; легені планети-ліси;

• уживання у переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів орбіти співробітництва, президентський старт, правофлангові змагання;

• короткі прості речення, часто питального або окличного характеру, звертання.

Художній стиль реалізується в художній літературі. Він є всеосяжним, оскільки може поєднувати і узагальнювати всі стилі мови. Художній стиль широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтв, у культурі й освіті. Крім інформаційної, художній стиль виконує найсуттєвішу — естетичну функцію.

Основні мовні засоби художнього стилю:

• лексика найрізноманітна;

• емоційно-експресивна - синоніми, антоніми, омоніми, фразеологізми;

• запровадження авторських новотворів;

• уведення до творів із стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних елементів;

• широке використання різноманітних типів речень.

Розмовний стиль обслуговує повсякденне усне спілкування людей у побуті та на виробництві. Розрізняють неформальне й формальне спілкування. Перше — нерегламентоване, його мета і характер визначаються особистими субєктивними стосунками мовців. Друге — обумовлене соціальними функціями мовців, регламентоване за формою і змістом.

Основні мовні засоби:

• емоційно-експресивна лексика синоніми, порівняння, метафори;

• прості, переважно короткі речення;

• часте використання займенників;

• фразеологізми, діалектизми, професійні та просторічні слова.

Епістолярний стиль — приватне листування. Основні ознаки епістолярного стилю — наявність певної композиції: початок, що містить шанобливе звертання; головна частина, у якій розкривається зміст листа; остання частина, де підсумовується написане, та іноді постскриптум Р.S. — приписка до закінченого листа після підпису. Основні мовні засоби епістолярного стилю — поєднання елементів художнього, публіцистичного та розмовного стилів.

Конфесійний стиль. Сфера використання — релігія і церква. Призначення конфесійного стилю — обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства. Основні мовні засоби конфесійного стилю:- суто церковна термінологія і слова-символи; — непрямий порядок слів у реченні та словосполученні Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити; — значна кількість метафор, алегорій, порівнянь Я зрушую цей храм рукотворний, — і за три дні збудую інший, нерукотворний; — наявність архаїзмів рече, воістину. Конфесійний від інших стилів відрізняє небуденна урочистість, піднесеність, наявність виражальних засобів.

Офіційно-діловий стиль — це функціональний різновид мови, який використовується для спілкування у державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Офіційно-діловий стиль — це мова ділових паперів: розпоряджень, постанов, заяв, автобіографій, протоколів, наказів, розписок та ін.

Найважливіші риси, які визначають діловий стиль:

1. Виклад інформації в діловому тексті робиться відповідно до таких принципів:

• а обєктивність змісту.

• б повнота інформації у стислій формі.

• в логічність і послідовність.

• г обґрунтованість. д нейтральний тон. Останній принцип дотримується завдяки використанню слів, позбавлених емоційних відтінків.

2. Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень речень у звязку з, відповідно до, згідно з, ми, що підписалися нижче; винести догану, у звязку з тим, що, зважаючи на те, що, зважаючи на викладене вище та ін.. Стандарт потрібний для того, щоб досягти однозначності і достовірності інформації.

3. Наявність реквізитів, які мають певну черговість. У різних видах ділових паперів склад реквізитів неоднаковий, він залежить від змісту документа, його призначення.

4. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні.

5. Для чіткої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти.

6. У текстах часто вживаються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із зазначенням позачасовості, постійності дії рішення надсилається, виробнича рада розглядає.

7. Найхарактерніші речення — прості поширені кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі тощо.

17. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.