Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
иммунопроф ПОДАВАЛЕНКО.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
26 Мб
Скачать
☆

11. Оцінка ефективності імунопрофілактики

Вакцинація вимагає значних матеріальних витрат, тому важ­ливо мати правильне уявлення про ефективність імунізації, яка складається з оцінки якості проведеної щеплювальної роботи та оцінки ефективності вакцинації.

Про якість проведеної щеплювальної роботи можна судити за обліково-статистичними даними (підрозділ 5.3). Основним кри­терієм оцінки якості проведеної щеплювальної роботи є показник охоплення щепленнями, за допомогою якого можна опосередковано робити висновок про стан популяційного імунітету. При правильно організованій системі імунопрофілактики показник охоплення на­селення обов'язковими в Україні щепленнями проти інфекційних хвороб повинен сягати 95 %. Крім цього, до критеріїв оцінки якості відносяться показники своєчасності вакцинації та щепленості дітей першого року життя проти поліомієліту, кашлюку, дифтерії, правця та інших інфекційних хвороб.

Ефективність вакцинації залежить від багатьох факторів, зокрема якості вакцини та проведеної щеплювальної роботи, ін­дивідуальних особливостей щепленого тощо, і оцінюється за показ­никами імунологічної, клінічної та епідеміологічної ефективності. При цьому, імунологічна ефективність відповідає на запитання, чи працює вакцина, а епідеміологічна ефективність — на питання, чи допомагає щеплення людям. Правильний вибір вакцини для щеплень на основі критеріїв доказової медицини (епідеміологічної та економічної ефективності, безпеки, тривалості застосування й кількості введених доз тощо) насамперед обумовлює ефективність імунопрофілактики. Проте поняття «ефективність імунізації» як профілактичний захід, не можна ототожнювати з поняттям «іму­нологічна ефективність вакцини». Ефективність імунізації більш широке поняття і показує захищеність населення від конкретного інфекційного захворювання в популяції, а імунологічна ефектив­ність вакцини — це здатність препарату формувати специфічний імунітет у щепленого.

К

'Критерії оцінки можуть змінюватися в залежності від характеристики тест-системи.

Таблиця 11.1 Критерії оцінки імунітету проти деяких інфекційнних хвороб

Інфекції

Методи дослі­дження

Мінімаль­ний «за­хисний» рівень антитіл

Високий «захис­ний» рівень антитіл

Рівень імунітету, при якому імунізація

небажана

небезпеч­на для ор­ганізму

Кашлюк

РА

1:80

1:640 і більше

1:640

1:2560 і більше

Дифтерія

ІФА* РИГА

0,01 МО/мл 1:40

1,0 МО/мл 1:640 і більше

1,0 МО/мл 1:640

понад 3,0 МО/мл

Правець

ІФА* РИГА

0,01 МО/мл 1:20

1,0 МО/мл 1:320 і більше

1,0 МО/мл 1:320

понад 5,0 МО/мл

Кір

РИГА РТГА

1:10 1:4

1:80 і більше 1:64 і більше

1:40 1:64

1:80 і більше 1:64 і більше

Епі­демічний паротит

РТГА ІФА*

1:10

0,2 МО/мл

1:160 і більше 1,3 МО/мл

даних не має

даних не має

Поліо-

РН

1:4-1:8

1:64

і більше

даних не має

даних не має

Гепатит В

ІФА*

0,01 МО/мл

понад 10 МО/мл

—

Краснуха

ІФА*

10 МО/мл

понад 50 МО/мл

даних не має

даних не має

омплексний аналіз показників клінічної, імунологічної та епідеміологічної ефективності є об'єктивним критерієм стану за­хищеності населення проти тієї чи іншої інфекційної хвороби.

  1. Клінічну ефективність імунізації оцінюють, зважаючи на перебіг хвороби (легка, середньої тяжкості та тяжка форми), наявність ускладнень та реєстрацію летальних випадків серед щеплених осіб, які захворіли. Охоплення населення профілак­тичними щепленнями понад 95 % приводить до спорадичної захворюваності, при цьому у хворих відмічається легкий перебіг і практично відсутня летальність. Це може свідчити про високу ефективність імунізації.

  2. Епідеміологічну ефективність імунопрофілактики слід оцінювати за показниками захворюваності, циклічності, сезонності, осередкованості, ураженості дитячих колективів та за вікової струк­турою хворих. При високому рівні захворюваності, наявності великої вибірки в кількісному та якісному відношенні груп, які вивчаються (дослідної та контрольної) епідеміологічна ефективність імунізації оцінюється за допомогою індексу та коефіцієнта ефективності.

Індекс ефективності імунопрофілактики показує, у скільки разів захворюваність серед щеплених менше захворюваності серед не щеплених або щеплених плацебо. Розрахунок ефективності іму-

р

нопрофілактики проводиться за формулою: І = —, де І — індекс

м

ефективності; Р2 — захворюваність не щеплених; Р1 — захворю­ваність щеплених.

Коефіцієнт ефективності показує, яка частка серед щеплених захищена від захворювання на певну інфекцію і розраховується за формулою:

К = (і - &) • 100 % або К = Ш%'(р2-р\\де к _ коефщіЄнт ефективності;

Р2 — захворюваність не щеплених; Р1 — захворюваність щеп­лених.

Для визначення цих показників необхідно мати точні дані про кількість щеплених і не щеплених осіб та кількість осіб, які пере­хворіли на певну інфекцію, серед щеплених та не щеплених.

  1. Імунологічну ефективність оцінюють за розвитком у щеп­лених специфічної імунної відповіді, з якою пов'язано формування несприйнятливості до певного інфекційного захворювання.

Якщо імунітет обумовлений головним чином клітинною ланкою (при туберкульозі, бруцельозі, туляремії тощо), то імунологічну ефективність оцінюють за шкірно-алергічними пробами. При більшості інфекцій, що контролюються засобами специфічної профілактики, імунологічну ефективність оцінюють за рівнями специфічних антитіл у сироватці крові.

11.3.1. Критерії оцінки імунітету проти деяких інфекцій. Рів­ні вище мінімальних титрів антитіл, що забезпечують захист від інфекційного захворювання, умовно називаються «захисними». Проте, навіть при наявності «захисних» рівнів антитіл, щеплений може захворіти, якщо в організм потрапив високовірулентний збудник або його велика доза. Для багатьох інфекцій визначені «захисні» рівні антитіл, що попереджають розвиток інфекційних хвороб взагалі чи тяжкий їх перебіг. Критерії оцінки імунітету проти деяких інфекційних хвороб, що контролюються засобами специфічної профілактики, наведені в таблиці 11.1.

11.3.2. Проведення імунологічного моніторингу та оцінка стану популяційного імунітету. Імунологічний моніторинг стану популяційного імунітету населення країни є важливим елементом епідеміологічного нагляду за інфекціями, що контролюються засо­бами специфічної профілактики. Рівень популяційного імунітету вивчається і оцінюється за результатами серологічного дослідження рівня специфічних антитіл у сироватці крові щеплених осіб. Питома вага захищених осіб у популяції визначає рівень популяційного імунітету проти тієї чи іншої інфекції.

Імунологічний моніторинг дозволяє оцінити популяційний імунітет на конкретній території та ефективність проведених профілактичних щеплень, а також визначити групи ризику серед вікових та соціальних контингентів населення.

Методи, які застосовуються для проведення моніторингу, повин­ні бути специфічними, чутливими, стандартними та доступними для масового обстеження населення.

В практиці охорони здоров'я нині використовують такі методи:

  • Імуноферментний аналіз (ІФА).

  • Реакція непрямої гемаглютинації (РИГА).

  • Реакція нейтралізації (РН).

  • Реакція аглютинації (РА).

Передбачено застосування також інших методів оцінки спе­цифічного імунітету.

Ефективність імунізації населення проти дифтерії, правця, кору, краснухи, епідемічного паротиту, кашлюку та поліомієліту оцінюється за результатами серологічних обстежень в індикаторних групах, які визначає епідеміолог.

У випадках виявлення низького рівня популяційного імунітету рекомендується:

  • перевірити записи у медичних документах серонегативних осіб для встановлення факту проведення щеплень, при цьому слід зіставити дані про щеплення у облікових формах (ф. 63/о; ф. 064/о; ф. 112/о; ф. 26/о; ф. 025/о тощо);

  • перевірити дотримування умов системи «холодового ланцюга» та правил проведення щеплень;

  • провести додаткове серологічне обстеження дітей такого ж віку в кількості не менше 100 осіб у двох закладах (дитячих дошкільних, школах, будинках дитини тощо) тієї ж лікувально-профілактич­ної установи, де виявлений високий відсоток серонегативних, але в яких раніше не проводилися дослідження.

Доцільно по кожній інфекції зіставляти результати серологічного обстеження з показниками захворюваності та рівнем охоплення щепленнями. Це дасть можливість підтвердити офіційні дані про імунізацію населення або, при виявленні різниці в охопленні щепленнями та рівнем специфічного імунітету, знайти та усунути недоліки в організації та проведенні профілактичних щеплень.

Критерієм епідеміологічного благополуччя для кору, за стандар­тами ЄРБ ВООЗ, є кількість серонегативних осіб, яка не повинна бути більшою за 15 % серед дітей віком до 5 років, за 10 % — 5— 9 років та за 5 % — 10 і більше років.

Рівень популяційного імунітету проти поліомієліту та ефек­тивність вакцинопрофілактики оцінюють за трьома показниками:

  1. Відсоток осіб з антитілами проти поліовірусу типів 1, 2 та 3.

  2. Відсоток серопозитивних осіб (у сироватці крові рівні тит­рів антитіл 1:8 та вище) для кожного серотипу поліовірусу.

  3. Відсоток серонегативних осіб до всіх трьох типів поліовірусу. Серонегативними вважаються особи, у яких при розведенні сироватки до рівня 1:8, відсутні антитіла до всіх трьох типів поліовірусу.

Про рівень низької захищеності від дифтерії можуть опосе-едковано свідчити дослідження антитоксичного імунітету проти ~авця. Так, високий відсоток щеплених проти дифтерії та правця облікових документах в поєднанні з високим відсотком осіб з итром антитоксинів менше 1:20 як проти дифтерії, так і проти равця може свідчити про невірогідність записів про проведені еплення.

Високий відсоток осіб, захищених від дифтерії, у поєднанні з низьким рівнем імунітету проти правця може опосередковано свід-ити про низький рівень охоплення щепленнями проти дифтерії правця та широку циркуляцію збудника дифтерії, що мала місце на даній території. Відсутність при цьому зареєстрованих випадків ~ахворювання на дифтерію може бути результатом незадовільної боти з виявлення хворих, особливо на легкі форми дифтерії недостатній об'єм бактеріологічного обстеження хворих з діагно­зом «ангіна»; порушення правил взяття та доставки матеріалу для актеріологічного дослідження; неякісна робота бактеріологічної абораторії — відсутність висівання навіть нетоксигенних кори­небактерій тощо).

Динамічне спостереження за станом імунітету населення проти інфекцій, що контролюються засобами специфічної про­філактики, дозволяє своєчасно встановити ознаки епідемічного неблагополуччя. Тенденція до збільшення частки серонегативних осіб є несприятливою прогностичною ознакою щодо епідемічної ситуації з даної інфекції.

При виявленні на будь-якій території перших прогностичних ознак, які свідчать про погіршення епідемічної ситуації відносно

вищевказаних інфекцій, необхідно провести заходи, спрямовані на збільшення рівня імунного прошарку серед населення.

11.4. Імунологічна структура населення. Імунологічна структу­ра населення (по відношенню до певної інфекційної хвороби) — це розподіл популяції на різні імунологічні категорії, тобто групи осіб з різним рівнем напруженості специфічного імунітету. Таке розділення колективу (популяції) є результатом активної природ­ної та штучної імунізації населення і залежить від індивідуальної імунологічної реактивності окремих осіб. В імунологічній струк­турі населення (колективу) популяційний (колективний) імунітет визначається співвідношенням питомої ваги осіб з різним рівнем специфічного імунітету. Імуноструктура — не постійна величина, вона змінюється в залежності від стану епідеміологічної ситуації та/або специфічних профілактичних заходів. Порівнювати стан популяційного імунітету на різних територіях, в різних групах населення, або оцінювати якість та ефективність проведення про­філактичних заходів можна за допомогою кількісного вимірювання популяційного імунітету.

Оцінка імунологічної структури населення особливо важлива для інфекцій, що контролюються засобами імунопрофілактики, оскільки за її результатами визначається тактика вакцинації на­селення.

Інформаційна основа для оцінки імунологічної структури на­селення:

  • форми державної статистичної звітності: ф. № 5, ф. № 6 «Звіт про контингенти дітей та підлітків, яким здійснено щеплення проти інфекційних хвороб»;

  • щомісячні звіти ЛПЗ про виконання плану профілактичних щеплень;

  • результати серологічного обстеження індикаторних та (або) інших груп населення.

Оцінка імунологічної структури населення включає:

  • аналіз виконання плану профілактичних щеплень (план повинен бути виконаний не менш ніж на 100 %) окремо по кожному ЛПЗ і в цілому по району, місту і т. д.; у випадку його не виконання, виявляють причини і приймають відповідні заходи щодо усу­нення недоліків;

  • аналіз якості проведеної імунопрофілактики за офіційними медичними документами (вакцинація населення проти ту­беркульозу, дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, кору, епідемічного паротиту, краснухи, ГВ тощо) в різних вікових групах оцінюється за показниками охоплення, щепленістю та своєчасністю вакцинації;

ЩШФШШтшт

• аналіз результатів імунологічного моніторингу в різних віко­вих та соціальних групах населення за даними серологічних досліджень.

11.4.1. Охоплення щепленнями розраховують за формулою: Ох - d де А — кількість дітей певного віку (виповнилося

в

в період проведення аналізу), які одержали щеплення; В — загальна кількість дітей даного віку, які знаходяться на обліку в ЛПЗ. При визначенні рівня охоплення щепленнями враховують і дітей, які перебувають у стадії вакцинації (наприклад, показник охоплення дітей першого року життя вакцинацією проти дифтерії включає всіх дітей, які одержали хоча б одне щеплення).

Приклад розрахунку охоплення щепленнями. Задача. На обліку в ЛПЗ на момент проведення аналізу (на 31.12.2005 р.) знаходиться 253 дитини віком до 1 року ( від 0 до 11 місяців 29 днів). Одне, два або три щеплення проти дифтерії одержало 133 дитини віком до 1 року (від 0 до 11 місяців 29 днів). Визначте показник охоплення щеплення.

Повноту охоплення вакцинацією проти дифтерії дітей віком

до 1 року в 2005 р., які знаходяться на обліку в ЛПЗ, розраховуємо

л 133-100%

таким чином: Ох = = 34, о /о .

253

Підсумок рішення задачі. Показник охоплення щепленнями дітей віком до 1 року на території, яку обслуговує даний ЛПЗ, становить 52,6%. Нормативні показники для оцінки повноти охоплення щепленнями постійно підвищуються, але, як правило, охоплення щепленнями не повинно бути нижче 95 % для дітей віком до 3 років і 97—98 % для більш старших вікових груп. Низький показник охоплення щепленнями дітей віком до 1 року обумовлений тим, що при аналізі показників ураховуються також діти, які народи­лися в другій половині року й не досягли віку початку проведення щеплень (3 місяців).

,„ Л-100%

11.4.2. Щепленість розраховують за формулою: Щ ,

В

де А — кількість дітей певного віку (здійснилося в період прове­дення аналізу), які одержали закінчену вакцинацію; В — загальна кількість дітей даного віку, які знаходяться на обліку в ЛПЗ.

При розрахунку щепленості (на відміну від охоплення щеп­леннями) ураховують тільки тих дітей, які одержали закінчену вакцинацію проти інфекції (наприклад, три щеплення АКДП, три щеплення проти поліомієліту, три щеплення проти ГВ та ін.).

11.4.3. Своєчасність щеплень. Показник своєчасності слід вва- жати важливим для оцінки імунізації дітей першого року життя за умови його достовірності.

4450999999999999999^^

Своєчасність щеплень розраховують за формулою: „ Л-100%

~ в > де А — кількість дітей, які одержали відповідне

в

щеплення при досягненні декретованого віку; В — кількість дітей декретованого віку, які знаходяться на обліку в ЛПЗ.

Слід ураховувати, що кількість народжених дітей за конкретний місяць і зареєстрованих по ЗАГСу може відрізнятися (з різних при­чин батьки можуть зареєструвати народжену дитину із запізненням). Іншою причиною може бути міграція дітей: діти, які зареєстровані на одній території, можуть тривалий час знаходитися на іншій, де вони тимчасово стоять на обліку і їм проводяться щеплення. За таких умов, при організації належного зв'язку між ЛПЗ району, кількість дітей, щеплених АКДП-3 в 6 місяців 29 днів на ФАПах може бути більшою, ніж зареєстровано дітей в сільській раді. В той же час, у місті їх може бути менше, однак сумарно на територіях ці розбіжності зрівнюються. Як правило, міграція з міста в сільську місцевість збільшується в літньо-осінній період.

Вік дітей, який вважається декретованим:

  • ЗО днів (немовлята) — вакцинація проти туберкульозу;

  • 12 місяців — вакцинація проти дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, ГВ, НіЬ-інфекції;

  • 24 місяці — вакцинація проти кору, епідемічного паротиту, краснухи;

  • 24 місяці — перша ревакцинація проти дифтерії, правця, поліо­мієліту; ревакцинація проти кашлюку, НіЬ-інфекції.

11.4.4. Імунний прошарок. Величина імунного прошарку є основ­ним критерієм, що характеризує стан специфічного популяційного імунітету проти певного інфекційного захворювання.

При оцінці імунного прошарку визначають частку осіб, які ма­ють специфічний імунітет проти даної інфекції (прошарок імунних осіб), і частку осіб, сприйнятливих до даної інфекції (прошарок неімунних осіб). Імунний прошарок включає осіб із природним (вродженим, набутим) і штучним (набутим після проведення щеплень) імунітетом.

Розрахунок імунного прошарку проводиться у три етапи:

І етап. Визначення відсотка осіб із «захисними» рівнями титрів

М

антитіл серед щеплених: Р = 100 %, де Р — відсоток осіб із «за-

п

хисними» рівнями титрів антитіл серед щеплених; М — кількість осіб із «захисними» рівнями титрів антитіл серед обстежених щеплених; п — кількість обстежених.

II етап. Визначення кількості осіб із «захисними» рівнями

Р'Ь

титрів антитіл серед щеплених: X - — , де X — кількість осіб

100%

із «захисними» рівнями титрів антитіл серед щеплених; Р — від­соток осіб із «захисними» рівнями титрів антитіл серед щеплених; b — кількість щеплених осіб,

III етап. Розрахунок величини імунного прошарку: І = (ЛГ + я)100%

і , де І — величина імунного прошарку; X — кількість

п

осіб із «захисними» рівнями титрів антитіл серед щеплених; а — кіль­кість осіб, що перехворіли на відповідну інфекцію; п — загальна кількість осіб в населеному пункті.

Приклад розрахунку імунного прошарку. Задача. У районі 14420 дітей до 14 років. Проти кору щеплено 11200 дітей, пере­хворіло на кір 230 дітей. При серологічному дослідженні 190 зразків сироваток крові дітей в ІФА у 172 дітей були виявлені «захисні» рівні антитіл. Визначте величину імунного прошарку.

I етап (172 : 190) х 100 % = 90,5 %

Виявлено 90,5 % осіб із «захисними» рівнями протикорових антитіл серед щеплених.

II етап (90,5 х 11200): 100 = 10136 дітей.

Виявлено 10136 дітей з «захисними» рівнями протикорових антитіл.

III етап ((10136 + 230) х 100): 14420 = 71,8 % Імунний прошарок проти кору в районі складає 71,8 %. Підсумок рішення задачі. Імунний прошарок проти корової

інфекції в районі складає 71,8 % і є недостатнім. На зниження циркуляції збудника кору та підвищення популяційного імунітету серед дітей може вплинути імунний прошарок в 90—95 %. Тому необхідно встановити причини високого відсотку незахищених та терміново прийняти заходи по їх усуненню і підвищенню імунного прошарку.

11.5. Економічна ефективність вакцинопрофілактики (за

І. Л. Шаханіною із співавт., 2004).

За результатами оцінки ефективності імунопрофілактики приймається рішення про доцільність вкладу коштів в^ цей захід, при цьому, крім клінічних, імунологічних та епідеміологічних по­казників, повинні ураховуватися і економічні показники.

11.5.1. Економічна ефективність вакцинопрофілактики — це співвідношення витрат (Р) і визначеного в гривнях медичного ефек­ту від її проведення (<р). У протиепідемічній практиці можливі два варіанти епідеміологічної ситуації, для яких показані розрахунки економічних показників (табл. 11.2).

Продовження табл. 11.3

Показник

Умовна позначка

Х

Таблиця 11.2 Епідеміологічна ситуація, завдання й способи розрахунку економічної ефективності вакцинопрофілактики

Епідеміологічна ситуація

Завдання

Способи розрахунку

Проведена вакци-нопрофілактика за епідеміологічними показниками ефек­тивна

Оцінка економічної рентабельності вакци­нопрофілактики

Ретроспективний розрахунок:

1) витрат;

2) попередженого збитку;

3) економічної ефек- тивності

Вакцинопрофілактика не проводилася і тіль­ки планується

Вибір контингентів, вакцинація яких принесе найбільшу економічну вигоду

Перспективний розра­хунок:

1) витрат;

2) попередженого збитку;

3) економічної ефек- тивності

арактер епідеміологічної ситуації визначає конкретне завдання, що в свою чергу диктує спосіб розрахунку економічної ефектив­ності вакцинопрофілактики. Способи розрахунку можуть бути ретроспективними або перспективними. Ретроспективний спосіб проводиться на тлі (або після) вакцинопрофілактики і виконується на підставі фактичних величин. Перспективний передує проведенню імунопрофілактики і розраховується з використанням теоретичних даних і матеріалів обмежених випробувань.

11.5.2. Перелік показників, що використовуються для харак­теристики вакцинопрофілактики. Вакцинопрофілактика харак­теризується низкою ознак, що визначають її зміст. Для її оцінки використовують певний перелік показників (табл. 11.3), спектр яких може варіювати при окремих нозологічних формах.

Чисельність населення по роках і контингентах (відповідно до захворюваності)

Кількість років, протягом яких проводиться вакцинопрофілак­тика

Охоплення щепленнями окремих контингентів населення

Чисельність контингентів, які щеплюються (перспективний розрахунок)

Кількість щеплених

Кількість незахищених із групи щеплених

Показник захищеності

Кількість доз вакцини для вико­нання повного курсу щеплень (кратність)

Загальна кількість доз, необхідних для проведення вакцинопрофілак­тики

Вартість однієї дози препарату

Вартість огляду лікарем перед щепленням

Витрати на одну маніпуляцію

Число післявакцинальних усклад­нень та їх характер (загальний, місцевий)

Частота післявакцинальних ускладнень

N — сукупного населення; п — по контингентах

5 — кількість років

д — ретроспективно; г| — перспективно

я

О

/(%)

Й

Таблиця 11.3

Показник

Умовна позначка

Захворюваність населення за 3— 5 років до вакцинації та весь пе­ріод вакцинації

к — абсолютна кількість випадків; К — інтенсивний показник на 100000 населення

Перелік показників, що використовуються для характеристики вакцинопрофілактики

мовірна (можлива) кількість випадків захворювань на тлі вакцинопрофілактики

Ймовірна кількість випадків за­хворювань серед осіб даного контингенту, які 6 мали місце без вакцинопрофілактики

І, у т. ч. серед: а — щеплених; Р — не щеплених

1

Продовження табл. 11.3

Показник

Умовна позначка

Випадки захворювань, попере­джені в результаті вакцинопро-філактики

а

Вартість одного випадку захворю­вання

8

Вартість лікування одного усклад­нення

І

Вартість лікування ускладнень при вакцинації

г

Витрати, що пов'язані з вакци-нопрофілактикою

Витрати на проведення вакцинації

Р — всього;

р — однієї дози препарату

Витрати на лікування осіб, які захворіли на фоні вакцинації

Ф

Економічна значущість захворю­вання

и

1.5.3. Алгоритми вирішення завдань щодо економічної оцінки вакцинопрофілактики.

11.5.3.1. Витрати на проведення вакцинації.

Витрати на вакцинопрофілактику (Р) визначаються за фор­мулою: Р = В + С + ДдеВ — вартість препарату; С — витрати на медичний огляд осіб, яким проводиться щеплення; В — ви­трати на маніпуляцію (щеплення). Спочатку витрати на вакци­нопрофілактику розраховуються стосовно введення однієї дози препарату (р), а потім співвідносяться із кількістю маніпуляцій. Якщо вартість однієї дози препарату різна для дітей і дорослих, то розрахунок р для різних контингентів (дітей і дорослих), ви­конується окремо. По кожному конкретному контингенту про­водяться розрахунки за формулою: р = Ь + с + сі, деЬ — вартість однієї дози препарату, с — вартість одного медичного огляду перед щепленням, (і — витрати на одну маніпуляцію, а потім одержані результати підсумовуються.

В залежності від характеру дослідження (ретроспективного чи перспективного) реалізуються два підходи.

При ретроспективному розрахунку враховується фактична чисельність щеплених (ф окремо по кожному контингенту. Для розрахунку кількості доз (0) чисельність щеплених множиться на кратність щеплень (і), виконаних для кожного контингенту:

(2 = (^г) + (^ + (<\гїг), де щ <г2>> % — кількість щеплених дітей 1,2 та 3 рази) і відповідно кратність щеплень — іг - і, г2 = 2, £3 = 3.

Витрати на вакцинацію для кожного контингенту (Р) розрахо­вуються за формулою: Р = р • 0, а потім витрати на вакцинацію по контингентах (діти, дорослі) підсумовуються.

При перспективному розрахунку визначається чисельність контингентів (х), яким планується провести щеплення (відповідно бажаному охопленню щепленнями — У), за формулою: х = п • У, а потім для кожного контингенту розраховується кількість доз пре­парату (0) за формулою: 0 = х • г, при цьому ураховується кратність закінченої вакцинації.

Вартість одного щеплення розраховується за формулою: р = Ь + с + а1,г витрати по кожному контингенту — за формулою: р -р . 0, а потім витрати на вакцинацію по контингентах (діти, дорослі) підсумовуються.

11.5.3.2. Збиток та витрати, що попередили завдяки вакци-нопрофілактиці.

Задача 1. Проведена протягом 4 років вакцинація забезпечила помітне зниження захворюваності на конкретну інфекцію. Завдан­ня — оцінити економічну рентабельність проведеної вакцинопро­філактики. У даному завданні реалізується ретроспективний (за фактичними даними) розрахунок, при цьому визначається абсо­лютна кількість попереджених у результаті вакцинопрофілактики випадків захворювань — £ а.

Для розрахунку вибирається період (2—3 роки), що передує вакцинопрофілактиці або до початку масової імунізації населення, протягом якого середній показник захворюваності (Кср) розгля­дається як типовий для даної інфекції, контингенту, території та часу в даних умовах. За формулою: к = (к} + к2 + ... + кп): 5, розра­ховується абсолютна кількість осіб, які захворіли, у середньому за даний період.

Середня чисельність населення (для певного контингенту — п або в цілому для всього населення — ДО за ті ж роки розраховується за формулою: иср = (я, + п2 + ... + пп) : 5. Далі середній показник

кс

захворюваності розраховується за формулою: КсР = — -100000, де

Пер

к — абсолютна кількість осіб, які захворіли, у середньому за даний період, пс — середня чисельність населення за той же період.

Ймовірна кількість випадків захворювань, що мали б місце без проведення вакцинопрофілактики за кожний рік періоду, протягом якого проводилися щеплення (т.) і розраховується за формулою: /я; = Кср х ц /100000, де Кср — середній показник захворюваності, п. — чисельність населення в даному році.

Далі визначається різниця між ймовірною (т) і фактичною (к) кількістю захворювань (а) за формулою: а. = (т. - к).

Шляхом додавання (а) за всі роки вакцинопрофілактики (Б) одержимо загальну кількість попереджених випадків — Іа.= = £ (К -п) 100000

Попереджені витрати (визначений у гривнях медичний ефект від проведення вакцинації) є економічним збитком, пов'язаним з поширенням серед населення випадків захворювань, що були по­переджені завдяки вакцинопрофілактиці. Попереджені витрати (ер) визначаються як добуток вартості одного випадку захворювання (0), помноженого на загальну кількість попереджених випадків (Е а); ф = в х £ а..

Економічна ефективність вакцинопрофілактики визна­чається зіставленням витрат (Р) і визначеного в гривнях ме­дичного ефекту від її проведення (ф). При цьому можуть бути два варіанти:

1) Р < ф — вакцинопрофілактика економічно ефективна;

2) Р > ф — вакцинопрофілактика економічно неефективна (економічно збиткова).

Задача 2. Вакцинопрофілактика не проводилася, а тільки пла­нується. Завдання — оцінити економічну доцільність планованої вакцинопрофілактики, вибрати стратегію вакцинопрофілактики. У даному завданні реалізується перспективний розрахунок абсо­лютної кількості випадків захворювань, які можна попередити при визначенні параметрів вакцинопрофілактики, що плануєть­ся, — £ а.

Для розрахунку вибирається період (2—3 роки), середній рівень захворюваності протягом якого (Кср) розглядається як типовий для даної інфекції, контингенту, території та часу.

Потім, за формулою х = п • У, використовуючи дані заплано­ваного охоплення, визначаємо кількість щеплених і контингентів (дітей, дорослих) — (х).

Далі із кількості щеплених (х.) розраховується кількість не захищених від захворювання (Я), а потім серед останніх — мож­ливу кількість захворювань за формулами: Н. - х.(100 —Е); а.= = Н,К...

Визначаємо кількість не щеплених і серед них кількість осіб, які захворіли, за такими формулами: п. = п. - х.; р = Кср х г|..

Далі розраховуємо кількість випадків захворювань на тлі вак­цинопрофілактики (І.) за формулою: Ц = а. - (3., за роки вакцина­ції Ь = £Ь. і кількість попереджених захворювань протягом року: а. = к -Ь.. Шляхом додавання а. за всі роки вакцинопрофілактики одержимо загальну кількість попереджених випадків — £ а..

Попереджені витрати (визначений у гривнях медичний ефект від проведення вакцинації) визначаються за формулою: ф = 9 х £ а?

де 9 — вартість одного випадку захворювання, £ а.— загальна кількість попереджених випадків захворювання.

Економічна ефективність вакцинопрофілактики по континен­тах визначається зіставленням витрат (Р) і визначеного в гривнях медичного ефекту від її проведення (ф). При цьому можуть бути два варіанти:

  1. Р < <р — вакцинопрофілактика економічно ефективна;

  2. Р > (р — вакцинопрофілактика економічно неефективна (економічно збиткова).

  1. Окупність кампанії по проведенню профілактичних щеплень.

За скільки років окупляться витрати на вакцинопрофілактику, розраховують за формулою: Ок = Р: 9: а, де Р — витрати, 0 — вар­тість одного випадку, а — число попереджених випадків.

  1. Визначення стратегії вакцинопрофілактики — це перспективний підхід (до проведення вакцинопрофілактики), що дозволяє на підставі порівняння епідеміологічно обґрунтованих варіантів зробити найбільш доцільний в економічному відно­шенні вибір щодо імунізації населення. Спрямованість стратегії і тактики вакцинопрофілактики визначається епідеміологічною ситуацією відносно конкретного інфекційного захворювання, при цьому можливі альтернативні варіанти її проведення. Най­більш поширеним є підхід, який передбачає порівняння двох стратегій: без вакцинації і з вакцинацією. Варіант «без вакци­нації» — це варіант не втручання, він відображає ситуацію, що існує зараз.

Стратегія «з вакцинацією» реалізується за певною схемою в залежності від відсотка охоплення щепленнями, ефективності вакцинації, вартості препарату, рівня захворюваності перед по­чатком вакцинопрофілактики.

С

Таблиця 11.4

Компоненти витрат при різних стратегіях вакцинопрофілактики

Без вакцинації (варіант не втручання)

3 вакцинацією

— витрати на лікування захворю­вань (маніфестні і не маніфестні форми)

.

— витрати на вакцинопрофілактику (препарат, огляд, маніпуляція);

— витрати на лікування осіб, які захворіли, на фоні вакцинації;

— витрати на лікування післявак-цинальних ускладнень

клад витрат при різних стратегіях вакцинопрофілактики на­ведений в таблиці 11.4. Величини цих витрат по кожному варіанту підсумовуються і зіставляються з метою визначення стратегії вакцинації (табл. 11.4).

  1. Витрати на лікування захворювань (варіант не втру­чання).

За формулою: /сф = (кх + к2 + к3) : 3 розраховується абсолютна кількість осіб, які захворіли в середньому за останні 2—3 роки перед початком запланованої вакцинопрофілактики. Середній щорічний економічний збиток від маніфестних випадків даної інфекції (економічна значущість захворювання) розраховується за формулою: V ~ 0 • к .

Якщо є носійство збудника інфекції, то економічна значу­щість носійства визначається за формулами: кс = (кх + к2 + к3): 3; и = 0 • к у а потім додається до економічного збитку від мані­фестних форм (17). Величина, яку одержали, складає сукупність економічної значущості даного захворювання і характеризує витрати на його лікування.

  1. Розрахунок витрат налічування осіб, які захворіли на тлі вакцинопрофілактики.

Контингент осіб, які захворіли на тлі вакцинації, представляє загальну кількість осіб, які захворіли, серед щеплених і не щеп­лених. Серед щеплених розрахунок проводиться за формулами: х = п.У;Н. = х.(Ю0 - Е); а. = Я, Кср... Серед осіб, які не охоплені щепленнями, захворюваність буде мати «звичайний» рівень: р = [п -(100 - У)] Кср. Звідси кількість захворювань на тлі вакцина­ції (Ь) розраховується за формулою: І = а. + (3. Більш детальний розрахунок проводиться за формулами: кср' = (к} + к2 + ... + кп) і 5;

"сР = К + п2 + ••• + пп) : 5; К» = — -100000; г,. = п. - х.; (З = К х п..

Пер

Якщо розрахунок Ь проводиться по контингентах ризику, то ви­значається І = Е І., тобто загальна кількість осіб, що захворіли, для сукупного населення і розраховується за формулою: а = к -І.. Потім визначаються витрати на лікування осіб, які захворіли, на тлі вакцинації за формулою: .Ф = 0 ■ І.

  1. Витрати на лікування післявакцинальнихусклад­нень.

Спочатку, виходячи із відсотку післявакцинальних ускладнень фу розраховується їх кількість для всіх щеплених за формулою: О = /• (Ія. • У). Далі визначаються затрати на їх лікування {2) за формулою: X =) • О.

Після проведення всіх розрахунків підсумовуються загальні витрати, що пов'язані з вакцинопрофілактикою за формулою: \|/ = Р + Ф + 2, деР —затрати на проведення вакцинації, Ф — затра­ти на лікування осіб, які захворіли на тлі вакцинації, Л —- вартість лікування ускладнень при вакцинації.

В результаті показник економічної значущості (Ц) порівнюється з витратами, що пов'язані з вакцинацією (\|/), і вибирається стратегія із найменшим значенням

11.6. Експертна оцінка випадків захворювання серед щепле­них (із інформаційного листа про нововведення в системі охорони здоров'я № 32 — 2006).

З метою підвищення якості та ефективності імунопрофілактики, зниження захворюваності серед щеплених та попередження тяжких форм захворювань на інфекційні хвороби, що контролюються за­собами специфічної профілактики, рекомендується застосовувати «Карту експертної оцінки серед щеплених».