3.Основні риси валютних відносин та валютних систем. Види валютних систем

Національна валютна система – це сукупність економічних відносин, які пов’язані з використанням іноземної валюти і за допомогою яких відбувається валютний оборот у даній країні.

Елементами національної валютної системи є:

1. національна валюта;

2. умови конвертування національної валюти;

3. режим курсу національної валюти;

4. валютні обмеження;

5. регламентація міжнародних розрахунків;

6. умови функціонування національних ринків валют і золота;

7. національні органи, що регулюють валютні відносини в країні.

Міжнародна (світова) валютна система – це організація валютно-економічних відносин між країнами, закріплена комплексом міждержавних угод.

Основними елементами міжнародної валютної системи є:

1. міжнародні платіжні засоби (долар, SDR, євро);

2. режим взаємної конвертованості валют;

3. регламентація режимів валютних курсів;

4. міждержавне регулювання валютних обмежень;

5. уніфікація форм міжнародних розрахунків та правил використання міжнародних платіжних засобів;

6. режим світових ринків валют і золота;

7. інститути, що здійснюють міждержавне валютне регулювання (МВФ і Світовий банк).

4.Еволюція валютно-фінансових систем. Етапи розвитку валютної системи

Міжнародна валютна система має низку особливостей свого розвитку, який включає 4 основних етапи.

Перша світова валютна система стихійно сформувалася в другій половині ХІХ століття на базі золотого монометалізму у формі золотомонетного стандарту.на Паризькій конференції у 1867 році, яка визнала золото єдиною формою світових грошей.. Вона була занадто жорсткою, не досить еластичною, дорогою, залежною від рівня видобутку монетарного металу. Найбільшою її вадою було те, що умови функціонування золотого стандарту повністю виключали можливість проведення окремими державами власної валютно-грошової політики.

золотого стандарту золотодевізним (Генуезька валютна конференція 1922 року). Суть його зводиться до того, що, поряд із золотом, функцію міжнародних платіжних засобів взяли на себе і деякі валюти провідних країн світу. Головна причина відмови від обміну паперових грошей на золото – загальна трансформація економічної структури господарювання, що базувалася на ринкових саморегуляторах, у державно регульовану економічну систему. Отже, процес демонетизації золота у внутрішньому обігу та відхід від золотого стандарту мають глибоку об’єктивну основу, яка визначається структурними змінами всієї системи.

У 1944 р. у Бреттон-Вуді (США) відбулася міжнародна валютна-фінансова конференція, на якій утворено міжурядову установу при ООН для регулювання валютних відносин – Міжнародний валютний фонд (МВФ). У цей період започатковано третій етап розвитку світової валютної системи. На відміну від золотого стандарту, Бреттон-Вудська система стала системою золотовалютного, а у дальшому розвитку – золотодоларового стандарту.

Основні принципи функціонування Бреттон-Вудської валютної системи такі:

1. у новій системі збереглася роль золота як платіжного засобу та розрахункової одиниці у міжнародному обігу. 2.важливою нормою Бреттон-Вудської системи була заборона вільної (приватної) купівлі-продажу золота.

у Кінгстоні на Ямайці у січні 1976 р. Кінгстонгська угода поклала початок утворенню Ямайської валютної системи, що почала функціонувати після відповідних ратифікацій держав - учасниць з квітня 1978 р.

Зміст основних принципів Ямайської валютної системи такий:

1. Скасовано офіційну ціну на золото та фіксацію масштабу цін національних грошових одиниць, знято будь-які обмеження його приватного використання;

2. особливо важливою ознакою механізму Ямайської системи є запровадження плаваючих курсів національних валют;