- •1.Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини як складова мев
- •2.Міжнародні валютно-фінансові потоки як зовнішня форма прояву міжнародних фінансових відносин
- •3.Основні риси валютних відносин та валютних систем. Види валютних систем
- •4.Еволюція валютно-фінансових систем. Етапи розвитку валютної системи
- •5.Європейська валютна система. Валютний союз країн Європи
- •6. Суть валюти. Класифікація валют
- •7. Конвертованість валют
- •10. Державне регулювання валютних відносин
- •8.Курс валюти. Купівельна спроможність валют. Паритет валют, його форми. Чинники, що впливають на формування валютного курсу
- •9. Котирування валют, їх види
- •11. Міжнародний ринковий механізм перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу
- •12. Світові фінансові центри, їх характеристика та формування на сучасному етапі
- •13. Світові фінансові центри промислово розвинутих країн та країн, що розвиваються
- •14 Фінансові посередники: класифікація та функціональне призначення
- •Класифікація фінансових посередників
- •15. Світовий фінансовий ринок: сутність та роль у системі міжнародного перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу
- •16. Міжнародний фінансовий ринок як складова світового фінансового ринку. Сегментація міжнародного фінансового ринку
- •17. Характеристика інструментів міжнародного фінансового ринку
- •18. Суб’єкти міжнародного фінансового ринку
- •19. Євроринок (Євродолар), його особливості та механізм функціонування
- •20. Міжнародний ринок єврооблігацій (Євробонд)
- •21. Сутність та передумови виникнення сучасних валютних ринків. Суб’єкти, об’єкти та функції валютних ринків. Структура валютного ринку
- •22. Поняття та класифікація валютних операцій. Валютна позиція банку та її різновиди
- •23.Поточні валютні операції та особливості функціонування валютного спот-ринку
- •24. Строковий валютний ринок та строкові валютні операції
- •Основні характеристики ф’ючерсного і форвардного валютного ринків
- •25. Арбітражні валютні операції
- •26. Міжнародний ринок похідних цінних паперів в системі світового фінансового ринку
- •Порівняльна характеристика біржового і небіржового ринків похідних фінансових інструментів
- •27. Похідні фінансові інструменти: сутність та класифікація
- •28. Міжнародний ринок форвардів і ф’ючерсів
- •29. Міжнародні угоди з опціонами. Сутність та класифікація опціонів. Особливості та організаційні засади укладення угод з опціонами
- •Умови отримання прибутків/збитків при виконанні опціонів
- •30. Свопові угоди на міжнародному ринку похідних цінних паперів. Особливості та організаційні засади укладення свопових угод
- •31. Поняття та структурні сегменти міжнародного фондового ринку
- •32. Міжнародні ринки облігацій
- •Види облігацій
- •33. Міжнародний ринок акцій
- •Переваги та недоліки емісії іноземних акцій
- •34. Міжнародний ринок дорогоцінних металів у системі світового фінансового ринку: суть, структура та функціональне призначення. Функції золота як світових грошей
- •35. Світовий ринок золота: класифікація та особливості функціонування
- •36.Економічний зміст та функції міжнародного кредиту.
- •До базових функцій міжнародного кредиту можна віднести:
- •Через виконання взаємозв’язаних функцій міжнародний кредит відіграє певну роль у розвитку світового виробництва, яка може бути і позитивною, і негативною.
- •37.Форми міжнародного кредиту
- •38.Міжнародний ринок банківських кредитів та його основні учасники
- •Основні характеристики міжнародного кредитного ринку
- •39.Організаційні засади міжнародного банківського кредиту. Валютно-фінансові і платіжні умови міжнародного кредиту
- •40.Методи мінімізації та перенесення ризиків при міжнародному кредитуванні
- •На вибір конкретного методу страхування валютного і кредитного ризиків впливають такі фактори:
- •41.Лізинг у кредитуванні експортно-імпортних операцій
- •42.Факторинг
- •Переваги та недоліки форфейтингової операції
- •44.Сутність, причини виникнення та соціально-економічні фактори формування зовнішньої заборгованості
- •45.Критерії оцінки зовнішньоборгової залежності держави
- •46.Механізм та методи реструктуризації зовнішньої заборгованості
- •47. Економічний зміст платіжного балансу.
- •48. Структура платіжного балансу.
- •49. Методи регулювання платіжного балансу.
- •50. Фактори, що впливають на стан платіжного балансу.
- •51. Особливості використання в міжнародній сфері основних форм розрахунків.
- •53. Платіж на відкритий рахунок.
- •54. Банківський переказ.
- •56.Документарний акредитив.
- •57. Інкасо.
- •4. Валютно-фінансові і платіжні умови зовнішньоторговельних угод.
53. Платіж на відкритий рахунок.
Використання цієї форми передбачає ведення партнерами один для одного відкритих рахунків, на яких обліковуються суми поточної заборгованості. Після відвантаження товару і відправлення документів на адресу імпортера експортер заносить суму вартості вантажу на дебет відкритого на покупця рахунку. Імпортер здійснює такий самий запис у кредит рахунку експортера. Після оплати товару експортер і імпортер роблять компенсуючі проведення. Таким чином, ця форма розрахунків передбачає здійснення контрагентами значного обсягу роботи з обліку продажу.
Другою особливістю цієї форми розрахунків є те, що товаророзпорядчі документи надходять до імпортера прямо, минаючи банк, у зв’язку з чим весь контроль за своєчасністю платежів покладається на учасників угоди, передусім експортера. Ще одна особливість полягає в тому, що рух товарів випереджає рух валютних коштів.
Порядок погашення заборгованості за відкритим рахунком залежить від угоди між контрагентами. При регулярних поставках сторони можуть домовитись, що розрахунки між ними здійснюватимуться не за кожною окремою партією товару, а у відповідні терміни – зазвичай в кінці місяця або кварталу. Якщо поставки товарів взаємні, то можливий залік вимог на безвалютній основі. Платіж на відкритий рахунок – найбільш ризикова для експортера форма розрахунків, оскільки у нього немає гарантій, що покупець погасить свою заборгованість в обумовлений строк. Після того, як всі права на товар перейшли до покупця разом з товаророзпорядчими документами, постачальнику залишається тільки покладатися на платоспроможність і розрахункову дисципліну покупця. Таким чином, ризик несплати імпортером товару при однобічному використанні відкритого рахунку аналогічний ризику непостачання або недопостачання товару експортером при авансових платежах.
Розрахунки за допомогою відкритого рахунку доцільно використовувати у разі, якщо:
між покупцем і продавцем існують надійні, стійкі і довгострокові ділові відносини;
торгівля між країнами відносно вільна від державних обмежень і міжнародного регламентування.
Платежі у формі відкритого рахунку займають значне місце в торгівлі багатьох країн світу, особливо Західної Європи.
54. Банківський переказ.
Форми міжнародних розрахунків різняться за розміром участі комерційних банків у їх проведенні: мінімальна участь банків спостерігається при банківському переказі (виконання платіжного доручення клієнта), більш значна – при інкасо (контроль за наданням, переказом товаророзпорядчих документів і видача їх платнику відповідно до інструкцій довірителя) і максимальна – при акредитиві (надання бенефіціару платіжного зобов’язання, яке реалізується при виконанні останнім основних умов, що утримуються в акредитиві). Відповідно зростає забезпечення платежу для експортера: мінімально при банківському переказі за фактично поставлений товар, максимально – при акредитиві, який за своєю сутністю є грошовою гарантією оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив.
Як і інші форми міжнародних розрахунків, банківські перекази здійснюються у безготівковій формі, тобто через посередництво платіжного доручення, яке адресує один банк іншому. При цьому комерційні та товаророзпорядчі документи (рахунки, транспортні та інші документи) направляються від експортера імпортеру безпосередньо, минаючи банки. Банк виконує тільки платіжне доручення іноземних банків або оплачує відповідно до умов кореспондентських відносин виставлені на нього банківські чеки за грошовими зобов’язаннями іноземних імпортерів, а також виставляє платіжні доручення і банківські чеки на іноземні банки за грошовими зобов’язаннями вітчизняних імпортерів.
Банківський переказ являє собою просте доручення комерційного банку своєму банку-кореспонденту сплатити відповідну суму грошей на прохання і за рахунок переказника іноземному отримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику сплаченої ним суми.
55. Розрахунки з використанням чеків, пластикових карток, векселів.
У розрахунках як торговельного, так і неторговельного характеру широко використовуються чеки, векселі та пластикові картки. Векселі та чеки застосовуються як самостійні засоби платежу, так і в поєднанні з іншими формами міжнародних розрахунків.
Чек – вказівка, яку боржник дає своєму банкові на виплату третій особі зі свого рахунку певної суми.
Виписувати чек боржник має право тільки тоді, коли у нього є в банку відповідні активи або надана кредитна лінія. Таким чином, банк боржника може відмовитись сплачувати кредиторові чек, якщо боржник не має відповідного забезпечення свого рахунку. Виняток становлять тільки підтверджені бланкові чеки та належним чином оформлені єврочеки.
Кредитна картка дає її власникові змогу платити за товари та послуги шляхом подання картки та підписання виправдного документу.
Установа, що видає кредитну картку, утримує з власника картки річний збір і одержує, як правило, від підприємства, де власник картки «оплачує» своєю карткою, прибуток з обороту. Установа, що видала кредитну картку, потім проводить розрахунок з її власником і списує відповідну суму з його рахунку.
У системі міжнародних розрахунків одним з основних інструментів є вексель. У міжнародних розрахунках частіше використовуються переказні векселі, ніж прості, хоча жодних регламентацій щодо використання того чи іншого виду векселя немає.
Векселі виписуються в одному примірнику, проте можливе існування випадків, коли експортер відсилає тратту разом з товарними документами, котрі, звичайно, виготовляються у двох-трьох примірниках. У такому разі вексель також виписується в кількох примірниках.
Строк платежу за переказним векселем вказується у вигляді певної дати, періоду від дати векселя або періоду після пред’явлення векселя, проте виставлення переказного векселя зі строком погашення, який визначається як «період після пред’явлення» не рекомендується, оскільки така умова дає можливість для покупця відстрочувати платіж і в такий спосіб штучно продовжувати строк користування кредитом, наданим експортером. Строк платежу у кожному конкретному випадку повинен визначатися умовами угоди між експортером та імпортером. Переказний вексель, у якому не вказаний строк платежу, підлягає оплаті за пред’явленням.
Використання векселів може бути передбачено, а в деяких випадках і визначатися як обов’язкова умова при використанні акредитивної та інкасової форми розрахунків.
Вексель може бути виписаний у будь-якій валюті, проте здебільшого він виписується у валюті країни платежу. Разом з цим, вексельні закони містять спеціальні пункти відносно оплати векселя, сума якого виражена в іноземній валюті (іноземній валюті для місця оплати векселя).
