12. Філософія Нового часу:

а) передумови та основні риси філософії Нового часу;

б) основні філософські ідеї Ф.Бекона.

а) Епоха Нового часу – це період формування і утвердження в Європі капіталістичних суспільних відносин. В основі відношення людини до світу в цей період постає знання, причому перевага віддається позитивному знанню, що спирається на досвід і експеримент. Філософія спирається перш за все на науку. На перший план в ній виступає гносеологія, розробка методу наукового дослідження. Епоха охоплює 17-19ст, характеризується становленням буржуазного способу виробництва і має наступні духовні орієнтири: раціоналізм, сцієнтизм, антропоцентризм, прогресизм, європоцентризм.

Б) Френсіс Бекон в своїх роботах стверджував, що в основі пізнання лежить виключно досвід; чим більше досвіду у людини, тм ближче вона до істинного знання. Головне завдання досвіду - допомогти людині досягти практичних результатів. Це неохідно для розвитку економіки, дослідження світу, господарювання над природою. Бекону належить гасло: «Знання – сила». При цьому Бекон розрізняв два види знання: «плодоносне», що приносить безпосередню користь та «світлоносне» - що збільшує можливості пізнання. Розробка вчення про очищення інтелекту від «примар», оман розуму, які перешкоджають руху думки до істини. Він виділяє 4 види таких примар: «Ідоли роду», «Ідоли печери», «Ідоли ринку», «Ідоли театру». Таким чином значення філософії Бекона полягає у критиці споглядаю чого підходу до світу, характерного для попередньої філософії та формуванню методу нової дослідної науки.

13. Філософія Нового часу:

а) передумови та основні риси філософії Нового часу;

б) основні методологічні ідеї Р.Декарта.

а) Епоха Нового часу – це період формування і утвердження в Європі капіталістичних суспільних відносин. В основі відношення людини до світу в цей період постає знання, причому перевага віддається позитивному знанню, що спирається на досвід і експеримент. Філософія спирається перш за все на науку. На перший план в ній виступає гносеологія, розробка методу наукового дослідження. Епоха охоплює 17-19ст, характеризується становленням буржуазного способу виробництва і має наступні духовні орієнтири: раціоналізм, сцієнтизм, антропоцентризм, прогресизм, європоцентризм.

Б) Р.Декарт в основу своєї філософії поклав принцип сумніву. Володіння знаннями не означає, що ми володіємо істиною. Істина історична,залежить від свого часу, тому вона відносна.Він є прихильником дуалізму субстанцій: Бог, що створив матеріальну і духовну субстанцію. Людина складається із матеріальної(тіло) і духовної(мислення) субстанцій. Є засновником монізму: більшість знань, які ми знаємо, ми отримуємо через дедукцію, але є особливі знання, що не потребують доводу, очевидні і достовірні.Носієм цих знань є духовна субстанція.

14. Філософські погляди і.Канга:

а) вчення І. Канта про пізнання: явище та "річ у собі";

б) автономна мораль І категоричний імператив за Кантом.

А) теоретична філософія поділяє світ на дві частини: «світ явищ»(чуттєвий світ) і «світ сутностей»(світ «речей у собі»). Ми пізнаємо світ не таким, яким він є насправді, а таким, яким він нам являється. За Кантом, своєрідність пізнавальних здібностей людини так впливають на наш досвід, що картина світу ніколи не буде відповідати самій дійсності. Кант протиставив наші знання дійсності, визначивши перші як феномен, а друге як ноумен. В наших знаннях(феномен) ніколи не буде адекватно відображений світ речей (ноумен), тобто нашому пізнанню доступні лише прояви сутності, а сама сутність – непізнанна, є «річчю у собі». У «світі речей у собі» знаходиться Бог, Душа, Свобода. І тому людина не в змозі розкрити таємниці людського буття – довести існування Бога, безсмертя душі. Проте кант вважає , що у нас є всі підстави стверджувати, що Бог, Душа, світ в цілому виступають в ролі регулятивних ідей. Таким чином людський розум може пізнати лише «світ явищ».

Б) п Канту належить заслуга обґрунтування автономної моралі. Людина, за Кантом, житель 2 світів: світу природи, що сприймається чуттєво, і світу свободи, що є умосяжним. Свобода –це незалежність від чуттєвого світу. У сфері свободи діє не теоретичний, а практичний розум. Практичний розум-це розумна воля людини, яка керує вчинками і встановлює принципи моральних діянь. Без свободи, за Кантом, немає морального вчинку. Мораль зявляється лише там, де закінчується природа, і починається культура. Моральна поведінка не може мати зовнішніх мотивів, не може бути обумовлена розрахунком, вигодою, прагненням до щастя чи насолоди. Маючи на увазі категоричний імператив, Кант закликає: визнач себе сам, проймись усвідомленням морального обов’язку, слідуй йому завжди і усюди, сам відповідай за свої вчинки. Саме обов’язок перед людством, перед своєю совістю змушує нас поводити себе морально.