32.Українська культура в глобалізованому світі: позитивне і негативне. Феномен пісенного конкурсу «Євробачення» на пострадянському просторі .

Щодо української культури та її місце в світових процесах, то в урядовій програмі “Назустріч людям” одним із завданням було виголошено наступне: «Українська культура у світі. Вихід у світовий цивілізаційний простір». Українська культура має стати впізнаваною у світі. МЗС дбатиме про подолання нинішньої відірваності української інтелектуальної та творчої еліти від основних мереж і каналів міжнародного спілкування, сучасних цивілізаційних процесів. Міністерство також сприятиме створенню організаційних засад та започаткуванню діяльності інформаційно-культурних центрів України. У рамках конкретних зовнішньополітичних популяризаторських акцій МЗС буде пропагувати за кордоном кращі надбання культурної спадщини України. До пріоритетів належатиме робота з повернення українських культурних цінностей, насамперед тих, які становлять виняткову державну та історичну цінність для України. Входження вітчизняної культури до Європи може відбутися виключно професіонально в певних галузях — у поодиноких музеях, галереях, на театральних чи концертних сценах, у кіно... Це довготривалий проект, у якому всі галузі української культури могли б достойно показати себе в європейських (і не тільки) державах, у друкованому (книжки, альбоми) і в живому (вистави, концерти) вигляді. Для успіху цим проектом повинні займатися професіонали найвищого рівня зі знанням іноземних мов, які зможуть налагодити особисті зв’язки і контакти. Ось головне: нам треба перейти до глобального осмислення нашої культури, не обмежуючи її тільки внутрішнім споживанням.

Що ж маємо насправді? Вітчизняна культура як така у світі майже не представлена (хіба що трішки завдяки гастролям хору Верьовки чи ансамблю Вірського, але треба розуміти, що іноземці не трактують ці ансамблі як культуру, а радше як розвагу-екзотику). Щоправда деякі наші співаки, художники і навіть оркестри виступають по світу? Однак виступати успішно це ще аж ніяк не визнання. Тих виступів мізерна кількість — що для нашої держави взагалі нічого. А високою культурою, якою пишаються у світі, вважаються симфонічні оркестри, що гастролюють із відомими солістами, оперні театри, грандіозні виставки в музеях, у галереях, театральні постановки, кіно та визнана література — і це все рухається по всій Європі й Америці, якщо не по світу. А де ми? Клопочемося в садочку під черешнею про «відродження». Скажімо, попередня міністр культури у своєму звіті за 100 днів подає єдину і найголовнішу програму у сфері музики — «Культура великого народу починається з душі маленької дитини», — спрямовану на розвиток дитячого мистецького виховання. Тим часом українська симфонічна музика (а вона високо професіональна) взагалі не звучить у світі...

33.Основні здобутки і проблеми культурного життя в сучасних умовах.

Одним з основних чинників розвитку нації є високий рівень її культури. Проголошення незалежності України викликало високе піднесення національного духу, нові сподівання. У цей період було досягнуто значних успіхів у поширенні української мови як державної, було прийнято Закон про мови та інші важливі акти, зазнали розквіту різні види мистецтва та галузі науки.

Основним змістом українського культурного оновлення і відродження на всіх етапах існування нашої держави була самовіддана праця багатьох дослідників, ентузіастів, практиків з реконструкції тяжко здеформованої культури, залучення до нового життя великих набутків минулого й сучасного. Оскільки виклик національної свідомості українців ніколи не був вигідний їхнім сусідам, робилося все можливо, аби звести нанівець будь-які культурні здобутки України. І тепер, коли наша держава стала незалежною, надзвичайно важливою подією стало створення при Кабінеті Міністрів Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей. Програма "Повернуті імена" поєднує зусилля багатьох інституцій, зокрема Національної академії наук, Українського фонду культури, товариства "Україна", Фонду сприяння розвитку мистецтв України, які спрямовані на висвітлення невідомих фактів української культури. А приховано тут чимало. В архівах, музеях, бібліотеках країни створюються спеціальні відділи, де поширюється інформація про українську культуру за кордоном, адже багато років про неї чули тільки як про "незначну частину культури руського народу".

Крім цього, з'явились нові нетрадиційні форми культурної діяльності й у комерційно створеній площині. Значного розвитку набула діяльність Товариства шанувальників української мови та "Просвіти" − не тільки з виконання закону про мови, а й щодо поширення та пропаганди цінностей національної культури, організації недільних шкіл тощо. Політичні партії різного спрямування починають у своїх програмах дедалі більше уваги приділяти проблемам розвитку національної культури. Яблуком розбрату серед політиків та громади лишається тільки мовне питання, довкола якого постійно виникають нові сутички та скандали.

Українська культура розвивається не тільки в практичному, а й у теоретичному аспекті: осмисленню шляхів її розбудови присвячують свою роботу установи Національної академії наук (Інститут історії, Інститут мистецтвознавства, етнології і фольклористики ім. М.Рильського, Інститут археології, Інститут літератури, Інститут соціології, Інститут філософії1). Опрацьовано кілька концепцій розвитку української культури за участю відомих учених-культурологів.

У сфері художньої культури відбуваються найбільш радикальні зміни, які супроводжуються специфічними суперечностями. Визначились принципові зрушення в розвитку образотворчого мистецтва в другій половині 80-х − 90-х роках ("нова хвиля") постмодерністського характеру. Очевидним є творче піднесення української поезії та симфонічної музики. Урізноманітнились постмодерністські пошуки в театральному мистецтві.

Як бачимо, у суспільстві дедалі більше усвідомлюється загальна потреба в культурі, як у найважливішому здобутку нації. Перспективність розвитку української культури залежить від готовності її представників до культурної активності, яка в значній мірі залежить від стану їхнього менталітету. За даними опитування Міністерства культури і туризму України, населення має досить високе бажання підвищувати рівень власної культури. Сьогодні основним засобом в освоєнні здобутків української культури є засоби масової комунікації (радіо, телебачення, преса, кіно), позитивний вплив яких відзначає три чверті громадян. Більшість громадян важливим здобутком національної культури останніх років уважає насамперед "зрушення в оволодінні громадянами державною мовою", яке закладає основи подальших позитивних змін.